Оплачувані відпустки без оплати
Мінекономіки в листі від 28.01.2024 №4706-05/6893-09 (див. «ДК» №10/2024) пояснило порядок надання оплачуваних відпусток без оплати. Міністерство наполягає, що нові правила стосуються лише відпусток, на які працівник отримав право з 24.12.2023.
Що зі щорічною основною відпусткою?
Як ми пам’ятаємо, під час дії воєнного стану порядок надання відпусток регулює ст. 12 Закону №2136. Тобто решта законів діють, але в тому, що не обмежує Закон №2136.
До 24.12.2023 діяло таке правило: у період дії воєнного стану надання працівникові щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить понад 24 календарні дні, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переносять на період після припинення або скасування воєнного стану.
Закон №3494 змінив це. Тепер роботодавець має право невикористані дні такої відпустки надати без збереження заробітної плати.
Тобто, як і раніше, будь-яку відпустку ініціює сам працівник — відправити працівників у будь-який вид відпусток з власної ініціативи жоден роботодавець права не має.
Але тепер роботодавець має право, якщо працівник сам цього захоче, надати йому зароблену щорічну основну відпустку і більшої тривалості, ніж 24 календарні дні за рік (якщо розмір відпустки працівника більший за 24 календарні дні на рік). І в такому разі роботодавець матиме право не оплачувати ці дні, надані понад 24 дні.
А ще він має право відмовити працівникові у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Таке право діє під час воєнного стану.
Наприклад, працівник з інвалідністю ІІІ групи за законом має право на 26 к. д. щорічної основної відпустки. З 24 грудня 2023 року працівник має такий вибір:
— використати 24 к. д. відпустки з отриманням відпусткових;
— використати 2 к. д. відпустки (якщо він бажає це зробити, не чекаючи скасування або припинення воєнного стану), але роботодавець має право не виплачувати відпусткові за ці 2 дні;
— або ж працівник може використати ці 2 дні після скасування або припинення воєнного стану, вже з обов’язковими відпустковими.
А що з іншими оплачуваними відпустками?
У період дії воєнного стану, за рішенням роботодавця, працівникові може надаватися будь-який вид відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку без збереження заробітної плати.
Щоправда, ч. 1 ст. 12 Закону №2136 передбачено і таке: надання невикористаних днів такої відпустки переносять на період після припинення або скасування воєнного стану.
І тут виникає нюанс: діапазон оплачуваних відпусток є доволі широким, і деякі з них мають сенс тоді, коли надаються саме в тому періоді, коли на них виникло право. Наприклад, відпустку за шкідливі або важкі умови праці чи за особливий характер роботи можна відкласти на майбутнє. Хоча їх теж встановлювали не просто так, а тому, що ті, хто працює важче за інших, мають щороку і більше відпочивати. Але війна є війна, і чимось доводиться жертвувати. А от деякі відпустки потрібні саме у певний момент, наприклад коли йдеться про навчальну відпустку або про відпустку при народженні дитини. Переносити їх на майбутній період немає сенсу.
Проте роботодавцю (будь-якому) з 24.12.2023 і до скасування або припинення воєнного стану надали тимчасове право: за рішенням роботодавця невикористані дні таких відпусток можуть надаватися без збереження заробітної плати.
Тобто у працівника, знову ж таки, з’явився вибір:
— якщо він має право на оплачувану відпустку, крім щорічної основної або відпустки у зв’язку із всиновленням дитини, він може нею скористатися;
— але роботодавець може вирішити, що таку відпустку буде надано без оплати;
— або ж працівник перенесе цю відпустку на період після воєнного стану.
Про декретні відпустки наразі не говоримо, бо за них відпусткові і не виплачуються. А допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами та у зв’язку з народженням дитини держава на час війни не скасувала.
Мінекономіки у коментованому листі каже:
1) норми абзацу третього ч. 1 ст. 12 Закону №2136 (у редакції Закону №3494) можуть бути застосовані лише до відпусток, на які працівник набув права після 24.12.2023 — дня набрання чинності відповідними змінами;
2) змінами передбачається право, а не обов’язок роботодавця обмежити надання працівникові у період дії воєнного стану будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим ч. 1 ст. 12 Закону №2136. Тому працівникам, які мають право на такі оплачувані відпустки, за рішенням роботодавця ці відпустки можуть бути надані у період воєнного стану;
3) у разі прийняття роботодавцем рішення щодо надання без збереження заробітної плати невикористаної оплачуваної відпустки він повинен обґрунтувати необхідність надання цих відпусток без збереження заробітної плати та документально підтвердити настання обставин, що спричинили таку необхідність.
А якщо працівник звільняється і має невикористані дні оплачуваних відпусток?
У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до ст. 24 Закону про відпустки. Про це йдеться наприкінці ч. 1 ст. 12 Закону №2136.
Проте зверніть увагу, що компенсації при звільненні підлягають не будь-які невикористані оплачувані відпустки, а лише:
— щорічні відпустки (зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки);
— додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Як обґрунтувати надання оплачуваних відпусток без оплати?
У Законі №2136 наразі такої вимоги немає. Тобто це вимога, ініційована Мінекономіки, і не в нормативному документі, а в листі, який має інформаційний та рекомендований характер. Тому чи дослухатися до таких вимог, чи ні, кожен роботодавець вирішуватиме самостійно.
Що ж до того, як обґрунтувати безоплатність наданих відпусток, Мінекономіки порад не дає. Тому це теж залишається на розсуд роботодавця. Підставами такого рішення можуть бути важке фінансове становище підприємства, форс-мажорні обставини. Знову ж таки, Мінекономіки не вимагає додавати до наказу про таку відпустку копії якихось документів чи розрахунків. Тобто, можливо, буде достатньо і просто вказівки на такі обставини в тексті наказу.
Зауваження наостанок
Єдині, для кого встановили виняток, — це працівники освіти й науки. Наведені вище спеціальні правила надання оплачуваних відпусток не застосовуються до керівних працівників закладів освіти й установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ та закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників. Їм відпустки надаються за звичайним, тобто довоєнним порядком.
Нормативна база
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.1996 №504/96‑ВР «Про відпустки».
- Закон №2136 — Закон України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
- Закон №3494 — Закон України від 22.11.2023 №3494-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань».