Суттєво. ФОП перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і відповідно до закону отримує допомогу при народженні дитини. Чи можна на цій підставі не платити ЄСВ?
! ФОП
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула Ваше звернення <…>, щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, платник податків зареєстрований фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку другої групи таперебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і відповідно до закону отримує допомогу при народженні дитини.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію знаступних питань:
1. Чи має право фізична особа — підприємець, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років не сплачувати за себе єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) починаючи з жовтня 2025 року?
2. Фізична особа — підприємець у декреті звільняється від сплати єдиного внеску з жовтня місяця навіть якщо вона більше ніде не працевлаштована? Тобто достатньо того, що в довідці 5-ОК є відображення соціальних виплат у розмірі не менше мінімальної заробітної плати?
3. Чи впливає факт наявності чи відсутності доходів у таких фізичних осіб — підприємців на отримання пільги зі сплати єдиного внеску?
4. Яким чином можна застосувати пільгу по сплаті єдиного внеску підприємцям, що перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо за цей період відсутні сплати мінімальних внесків від органів Пенсійного Фонду України та не має зарахування стажу згідно довідки 5-ОК?
5. Яким чином необхідно відобразити пільгу по єдиному внеску у річній податковій звітності?
6. Яким чином визначити чи потрібно сплачувати єдиний внесок в місяці оформлення допомоги та відповідно в місяці закінчення? Наприклад, якщо початок відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами припадає на кінець місяця?
7. Якщо з певних причин між моментом оформлення допомоги по догляду за дитиною до трьох років та фактично отриманням виплат пройшло кілька місяців, жінка-підприємець зобов’язана цей період сплачувати єдиний внесок?
8. Чи звільняється від сплати єдиного внеску підприємець, який перебуває на загальній системі оподаткування? Чи дана пільга стосується виключно підприємця на спрощеній системі оподаткування?
Щодо першого — восьмого питання
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку передбачено Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464).
Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Страхувальники — роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону №2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 частини першої ст. 1 Закону №2464).
Застрахована особа — це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону №2464).
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону №2464 для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої ст. 4 Закону №2464, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з тим, відповідно до п. 3 частини першої ст. 7 Закону №2464 для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону №2464).
Крім того, відповідно до абзацу сьомого п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для осіб:
осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами (абзац десятий п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464);
осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини (абзац дванадцятий п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464, — на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Водночас, частиною шостою ст. 4 Закону №2464 визначено, що особи, зазначені, зокрема, у п. 4. частини першої ст. 4 Закону №2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
На виконання вимог, зазначених п. 1 частини першої ст. 7 Закону №2464 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №178 (зі змінами) затверджено Порядок нарахування та сплати єдиного внеску за деякі категорії застрахованих осіб (далі — Порядок).
Відповідно до пп. 2 п. 1 Порядку передбачено, що Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску, зокрема, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини.
При цьому за осіб, зазначених у пп. 2 п. 1 Порядку єдиний внесок нараховується на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період (пп. 2 п. 2 Порядку).
Згідно з п. 3 Порядку визначено, що єдиний внесок нараховується у розмірі 22 відсотки суми грошового забезпечення, допомоги або компенсації.
За осіб, зазначених у пп. 1 — 3 п. 1 Порядку, у тому числі в разі отримання декількох видів грошового забезпечення, допомоги або компенсації одночасно, єдиний внесок визначається в розмірі мінімального страхового внеску за кожну особу, встановленого законом.
Водночас згідно з пп. 2 п. 4 Порядку визначено, що обчислення єдиного внеску за осіб, зазначених у пп. 2 — 4 п. 1 Порядку, здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі — Платники), які відповідно до зазначеного пункту визначені платниками єдиного внеску.
Платники подають до територіальних податкових органів звіти про нарахування та сплату єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з Пенсійним фондом України та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п. 7 Порядку).
Отже, можна дійти висновку, що визначено окремий механізм для сплати єдиного внеску, зокрема, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Також деталізовано платників єдиного внеску за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, їхні обов’язки щодо нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску та подання відповідної звітності.
Враховуючи викладене, за умов, що фізична особа — підприємець перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та/або у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, і роботодавцем сплачується за таку особу єдиний внесок у розмірі не меншому від мінімального страхового внеску, то виконується умова, визначена в частині шостій ст. 4 Закону №2464.
Тобто, з 01 жовтня 2025 року фізична особа — підприємець звільняється від сплати єдиного внеску за себе саму, незалежно від наявності/відсутності доходу, обраної системи оподаткування та дати початку/дати кінця отримання допомоги.
Разом з тим, якщо у період перебування фізичної особи — підприємця у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами Пенсійним фондом України не здійснювалися нарахування допомоги та не сплачувався єдиний внесок, то такій підприємець може бути платником єдиного внеску за умови самостійного визначення ним бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, не сплачено страховий внесок у розмірі мінімального страхового внеску. Самостійно визначена таким підприємцем база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до п. 296.2 ст. 296 Кодексу платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Фізичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування подають зазначену декларацію за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку»,зі змінами (далі — Наказ №578).
Згідно з приміткою 10 до Декларації невід’ємною частиною Декларації є Додаток 1, який подається та заповнюється фізичними особами —
підприємцями — платниками єдиного податку першої — третьої груп, відповідно до пп. 296.2 та 296.3 ст. 296 Кодексу, та які є платниками єдиного внеску відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464. Додаток 1 не подається та не заповнюється зазначеними платниками, за умови дотримання ними вимог, визначених частинами четвертою та шостою ст. 4 Закону №2464, що дають право на звільнення таких осіб від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть подавати Додаток 1 виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.