Суттєво. Маркетплейси в Інтернеті не здійснюють продажу товарів. Вони лише надають місце для інформації про таку продаж від продавців. Але як на це дивляться податківці?
! Власникам маркетплейсів
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі — Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм законодавства стосовно роздрібної торгівлі алкогольними напоями, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
У зверненні Товариство повідомляє, що є адміністратором маркетплейсу, забезпечує взаємодію між кінцевими споживачами та суб’єктами господарювання — продавцями товарів.
Товариство у зверненні зазначає, що сутність господарської діяльності маркетплейсу полягає в тому, що Товариство, якому належить інформаційно-комунікаційна система (вебсайт і мобільний додаток) надає технічну можливість споживачам отримувати інформацію про товар, укладати електронні договори з третіми особами — продавцями та здійснювати замовлення товарів.
Товариство у рамках роботи маркетплейсу не здійснює продаж ліцензійних товарів, не приймає товар на баланс, не оформлює розрахункові документи на користь покупців, не приймає оплату, та не виступає продавцем у жодній з операцій.
У зверненні Товариство повідомляє, що прямі продажі здійснюють суб’єкти електронної комерції, які самостійно відповідають за наявність ліцензій, фіскалізацію, реєстрацію податкових накладних та виконання інших зобов’язань, передбачених чинним законодавством України.
На сьогоднішній день Товариство має намір укласти договір про надання послуг в маркетплейсі з постачальником алкогольної продукції, який має відповідну ліцензію, виступає продавцем та несе повну юридичну відповідальність за дотримання вимог законодавства при реалізації алкогольних напоїв.
Товариство запитує:
1. Чи потрібно Товариству отримувати ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, якщо воно не реалізує товар, а лише розміщує в постійному каталозі маркетплейсу за веб-адресою інформацію про товар продавців (суб’єктів господарювання), які самостійно здійснюють продаж, мають чинні ліцензії та несуть відповідальність за дотримання умов торгівлі?
2. Чи має Товариство обов’язок застосовувати РРО/ПРРО, якщо оплату за товар здійснює покупець напряму на користь продавця без участі Товариства?
3. На кого покладається відповідальність за контроль дотримання мінімальних роздрібних цін на алкогольну продукцію, якщо реалізація відбувається через маркетплейс, але без участі Товариства як сторони договору купівлі-продажу?
4. Чи поширюються вимоги законодавства щодо обігу алкогольних напоїв на власника онлайн-платформи, який не здійснює реалізацію товару, а лише надає технічну можливість розміщення пропозицій від інших суб’єктів господарювання?
Щодо питань 1, 4
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв,тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі — Закон №3817).
Відповідно до частини першої ст. 1 Закону №3817:
ліцензія — право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (п. 40 частини першої ст. 1 Закону №3817);
роздрібна торгівля — діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування (п. 76 частини першої ст. 1 Закону №3817).
Відповідно до частини сьомої ст. 16 Закону №3817 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції — алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб’єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Згідно із ст. 3 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VII «Про електронну комерцію» (далі — Закон №675):
електронна торгівля — господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п. 2 частини першої ст. 3 Закону №675);
інтернет-магазин — засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину (п. 8 частини першої ст. 3 Закону №675).
Покупець повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чеку, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар (частина одинадцята ст. 11 Закону №675).
Статтею 71 Закону №3817 встановлено обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, в т. ч. заборону їх продажу які не досягли 18-річного віку.
Частиною дев’ятою ст. 71 Закону №3817, яка набирає чинності з 27.01.2026, встановлено вимоги, при одночасному виконанні може здійснюватися продаж зазначених товарів шляхом електронної торгівлі (з використанням засобів дистанційного зв’язку/через інтернет-магазини), одним з яких є попередня ідентифікація віку кінцевого споживача (на етапі замовлення продукції).
Отже, якщо Товариство не є стороною договору купівлі-продажу, не здійснює продаж алкогольних напоїв кінцевим споживачам, в тому числі дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів, лише діє як посередницька або інформаційна платформа, розміщує інформацію про товар у каталозі маркетплейсу, то таке розміщення інформації про продукцію в онлайн-каталозі без її фактичного продажу не є роздрібною торгівлею алкогольними напоями. Відповідно така діяльність Товариства не потребує отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Водночас онлайн-ресурс Товариства повинен забезпечити виконання встановлених ст. 71 Закону №3817 обмежень щодо продажу алкогольних напоїв.
Щодо питання 2
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон №265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.
Дія Закону №265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено розділом ІІ Закону №265.
Пунктами 1 та 2 ст. 3 Закону №265 визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахунки в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані, зокрема:
проводити розрахунки на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
З урахуванням викладеного вище та обсягу фактичних обставин наведених у зверненні повідомляємо, що суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише продавець, який здійснює продаж товарів, і споживач (покупець), як отримувач такого товару. У разі якщо покупець оплату за товар здійснює напряму на користь продавця, а Товариство не є учасником договорів купівлі-продажу, не приймає участі в їх оплаті та доставці, а виступає лише у ролі надавача інформаційних послуг з розміщення інформації, то у Товариства, у такому випадку, відсутній обов’язок застосовувати РРО/ПРРО.
Щодо питання 3
Мінімальна роздрібна ціна на алкогольний напій — мінімальна ціна на одиницю товару (алкогольної продукції), визначена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, для роздрібного продажу такого товару (алкогольної продукції) кінцевим споживачам (п. 45 частини першої ст. 1 Закону №3817).
Мінімальні роздрібні ціни встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» зі змінами та доповненнями (далі — Постанова №957).
Згідно із п. 32 розділу XIII «Перехідні положення» Закону №3817 у період починаючи з дати набрання чинності Законом України від 10 жовтня 2024 року №4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» для вин виноградних та іншої виноробної продукції застосовується розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, затверджений Постановою №957, збільшений на 50 відсотків.
Відповідно до п. 25 частини другої ст. 73 Закону №3817 до суб’єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу — роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, — 100 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), розрахованої виходячи з мінімальної роздрібної ціни, але не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Отже, відповідальність за дотриманням встановлених мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої несуть суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі такими напоями.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.