Відповідно до пп. «а» пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ) оперативний лізинг (оренда) — операція юридичної чи фізичної особи (лізингодавця/орендодавця), за якою лізингодавець/орендодавець передає іншій особі (лізингоодержувачу/орендарю) основні засоби, придбані або виготовлені лізингодавцем/орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом.
Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу, операцій зі зворотного лізингу.
Лізингові операції поділяються на:
а) оперативний лізинг (оренда) — операція юридичної чи фізичної особи (лізингодавця/орендодавця), за якою лізингодавець/орендодавець передає іншій особі (лізингоодержувачу/орендарю) основні засоби, придбані або виготовлені лізингодавцем/орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом;
б) фінансовий лізинг — господарська операція юридичної особи (лізингодавця), за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу майно, яке є основним засобом і придбане або виготовлене лізингодавцем, а також усі ризики та винагороди, пов’язані з правом володіння та користування об’єктом фінансового лізингу.
Терміни «фінансовий лізинг» та «фінансова оренда» для цілей ПКУ є тотожними.
Лізинг вважається фінансовим за наявності хоча б однієї з таких умов:
— об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відс. його первісної вартості, а лізингоодержувач зобов’язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об’єкт лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоодержувача за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
— балансова (залишкова) вартість об’єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відс. первісної вартості ціни такого об’єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
— сума лізингових платежів, зазначених у договорі лізингу на момент укладення такого договору, дорівнює первісній вартості об’єкта лізингу або перевищує її;
— майно, що передається у лізинг, виготовлене за замовленням лізингоодержувача та після закінчення дії лізингового договору не може бути використане іншими особами, крім лізингоодержувача, виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
Таким чином, договір фінансового лізингу (оренди) містить окремо суму лізингових платежів та суму, за якою лізингоодержувач повинен придбати об’єкт лізингу, тобто договір фінансового лізингу передбачає відчуження об’єкта лізингу.
Розміри ставок державного мита наведено у ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито» зі змінами та доповненнями (далі — Декрет).
При цьому окремої ставки державного мита за нотаріальне посвідчення договору фінансового лізингу рухомого майна нормами Декрету не передбачено.
Однак умовами фінансового лізингу передбачено, що орендар (лізингоодержувач) зобов’язаний придбати об’єкт лізингу у власність від лізингодавця протягом строку дії лізингового договору (або в момент його закінчення) за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі.
Отже, при укладанні договорів продажу рухомого майна за нотаріальне посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів іншим особам державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пп. «г» п. 3 ст. 3 Декрету).
Загальнодоступний інформаційний ресурс ДПС