• Посилання скопійовано

Коментар

До індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 03.03.2021 р. №800/IПК/99-00-04-03-03-06

Перш ніж почати коментувати вищенаведену IПК, хочемо звернути увагу на один момент, про який зазначено і в самій цій IПК. Рішення суду, про яке в ній ідеться, набрало законної сили у 2020 році. Тому не варто розраховувати на приписи нового пп. 112.8.4 ПКУ. Те, що рішення про анулювання реєстрації платника ЄП визнано незаконним у 2020 р., не може бути обставиною, яка звільняє від фінансової відповідальності у 2021 р. за несвоєчасне подання звітності та сплату ЄП.

Щоби пояснити нашу позицію з питання, якого стосується коментована IПК, слід звернутися до резолютивної частини рішення. Виносячи подібні рішення, суди зазначають, що адміністративний позов ФОПа про скасування рішення слід задовольнити, а саме скасувати рішення про анулювання реєстрації та вилучення з реєстру платників ЄП.

Про що це говорить? Про те, що саме рішення про анулювання статусу платника ЄП скасовано датою набрання судовим рішенням законної сили. Фактично скасовується воно з дати прийняття цього рішення, і робить це вже сам орган ДПС — анулює шляхом внесення нового запису до реєстру попередній запис про виключення з реєстру платників ЄП.

Отже, маємо два факти:

Факт 1. З дати прийняття рішення органом ДПС до дати набрання судовим рішенням законної сили рішення про анулювання реєстрації ФОПа платником ЄП є чинним та продовжує діяти.

Факт 2. Раніше набрання судовим рішенням законної сили платнику не відновлюється його право перебувати на спрощеній системі.

А тому, на нашу думку, у періоді оскарження в суді не може бути й мови про перебування на спрощеній системі оподаткування.

У разі оскарження рішення про анулювання реєстрації ФОПа платником ЄП ідеться про оскарження акта індивідуальної дії. На відміну від ППР, до яких ми звикли, дія рішення органу ДПС про анулювання не зупиняється та продовжує діяти й у періоді оскарження.

Лише ПЗ за ППР вважаються неузгодженими у разі звернення платника податку до суду. Для інших рішень, які не пов'язані із грошовими зобов'язаннями, такого правила не встановлено.

Зазначимо, що за приписами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАСУ індивідуальний акт — акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 151 КАСУ позов платника податку про скасування рішення органу ДПС про анулювання реєстрації платником ЄП може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта, тобто зупиненням дії самого рішення.

Оскільки платники податків при зверненні до адмінсудів не подають таких заяв про забезпечення позову, то вважати, що під час судового оскарження рішення органу ДПС про анулювання реєстрації платником ЄП (індивідуальний акт) не діє та платник податків продовжує перебувати на спрощеній системі оподаткування, немає жодних підстав.

Тому, подаючи позов, платник податків має можливість зупинити дію індивідуального акта шляхом подання заяви про забезпечення позову — у такому разі платник податків залишається на спрощеній системі до винесення судом остаточного рішення, подає звітність та сплачує ЄП. А от якщо такої заяви не буде подано — платник податків позбавляється статусу платника ЄП за прийнятим рішенням про анулювання реєстрації. Втім, суди не часто задовольняють такі заяви, тому ця практика не є поширеною.

Щодо подання звітності платником ЄП за періоди оскарження, то, звісно, слід враховувати, що:

1) органом ДПС анулюється дата вилучення ФОПа з реєстру платників ЄП, але відповідне рішення приймається органом ДПС не раніше отримання рішення суду, що набрало законної сили;

2) податкова звітність платника ЄП 3-ї групи (про це йдеться у коментованій нами IПК) подається у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду (п. 296.3 ПКУ), та складається наростаючим підсумком (п. 296.7 ПКУ);

3) відповідальність за неподання податкової звітності платником ЄП застосовується лише до платників ЄП (п. 120.1 ПКУ). А у періоді оскарження рішення про анулювання, як ми зазначили вище, ФОП таким не був.

Увага! Звісно, тут варто уточнити, що ФОП, реєстрацію платником ЄП якого анульовано, може повернутися на спрощену систему після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (п. 299.11 ПКУ). Тому коментована IПК стосується лише тих періодів, коли ФОП через анулювання його реєстрації як платника ЄП перебував на загальній системі.

Цікаво, що хоча останнім часом до ПКУ було внесено стільки змін, проте цієї ситуації так і не було прописано. А між тим відновлення статусу платника ЄП, звісно, накладає на останнього обов'язок подати декларацію та сплатити податок, проте з огляду на процедуру судового оскарження такий платник не може дотриматися термінів подання і сплати, встановлених ПКУ для звичайних обставин.

Щодо сплати ЄП нагадаємо, що такий ФОП може подати заяву про зарахування податків, сплачених на загальній системі, на сплату єдиного податку разом із поверненням зайво сплачених коштів, але не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати (п. 87.1, 102.5 ПКУ). А от якщо виникне необхідність доплатити суму ЄП за періоди оскарження, то ПКУ прямо не вказує, у які строки здійснюється така доплата. На нашу думку, слід дотримуватись загальних строків сплати податкових зобов'язань за поданою звітністю з ЄП.

Зважаючи на наведене вище, ми не можемо погодитися з висновками коментованої IПК щодо можливості застосовувати штрафні санкції та пеню за неподання звітності з ЄП та несплату ЄП за періоди оскарження через перебування такого ФОПа на спрощеній системі під час судового оскарження. Адже такий платник порушив строки подання декларації та сплати єдиного податку не зі своєї вини, а через рішення органу ДПС щодо анулювання його статусу «єдинника»!

В описаній нами ситуації платникам податків, які отримували рішення до 01.01.2021 р., буде складно вирішувати ситуацію із поданням звітності та сплатою штрафів, пені. На нашу думку, варто оскаржувати такі IПК в суді.

Натомість для тих платників ЄП, які отримуватимуть рішення судів про скасування рішення органів ДПС про анулювання реєстрації платником ЄП у 2021 році, правила пп. 112.8.4 ПКУ щодо звільнення від фінансової відповідальності працюватимуть повною мірою.

Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру