До індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 08.05.2019 р. №2038/6/99-99-15-03-02-15/IПК
У вищенаведеній IПК податківці зазначили, що у разі визнання судом договору недійсним нараховані зобов'язання з ПДВ постачальника підлягають відповідному коригуванню. Але як це можна зробити?
Згідно з п. 192.1 ПКУ, якщо після постачання товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі РК до ПН, складеного в порядку, встановленому для ПН, та зареєстрованого в ЄРПН.
У разі якщо договір із контрагентом згідно з судовим рішенням визнано недійсним, можна говорити про припинення зобов'язань обох сторін. Відповідно, немає об'єкта оподаткування ПДВ, що зазначено у п. 185.1 ПКУ. Звідси і право продавця сторнувати раніше визнане ПЗ з ПДВ за таким договором.
А ось як і коли це зробити, на нашу думку, залежить від того, за якою подією це ПЗ з ПДВ виникло (відвантаженням товару/послуги чи їх оплатою).
Податківці в коментованій IПК роз'яснюють, що у разі виникнення підстав для коригування податкових зобов'язань, визначених п. 192.1 ПКУ, постачальник складає розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату виникнення податкових зобов'язань за операцією. ДФСУ наголошує: постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної (пп. 192.1.1 ПКУ).
Ситуація доволі спірна. Позаяк суд встановив, що договір недійсний, то настають наслідки, передбачені ст. 216 ЦКУ.
По-перше, з'ясовується, що такий договір не тягне за собою жодних юридичних наслідків. Податківці розглядають це так, ніби операцій за таким договором взагалі не відбулося (вони нереальні), і вимагають сторнування ПЗ з ПДВ.
Але ж насправді операції були, і саме вони, а не укладання договору, спричинили визнання продавцем ПЗ з ПДВ. Якщо погодитись із податківцями, то доведеться складати РК і сторнувати ПЗ датою набрання чинності судовим рішенням. I все ніби нічого, якби не те, що в реальності відвантаження товару (постачання послуг) та/або перерахування коштів справді відбулися. Це має владнати другий наслідок, але між датою судового рішення і датою владнання може минути деякий час.
По-друге, кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення (зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які склалися на момент відшкодування.
Отже, те, що цей договір не створює юридичних наслідків, не означає, що операція з постачання не відбулася. Наприклад, якщо товар або послуга, що були поставлені, вже були спожиті, нічого, крім їх вартості, покупець сплатити не зможе. Тобто повернення не відбудеться, і маємо всі ознаки постачання (пп. 14.1.185, 14.1.191 ПКУ) і реалізації (пп. 14.1.202 ПКУ). Який же сенс коригувати ПЗ з ПДВ та складати РК у такому випадку?
Та й з іншим варіантом, коли повернення товарів або передоплати (авансу) все ж таки відбувається, не все так просто. На яку дату робити РК до ПН? На дату набрання чинності судовим рішенням чи на дату повернення? На жаль, податківці чіткої відповіді на це в коментованій IПК не дають.
Щодо причини коригування, то податківці нагадали, що ДФСУ визначає умовні коди причин коригування та забезпечує їх оприлюднення на офіційному веб-порталі ДФС для використання платниками податку під час складання розрахунків коригування відповідно до ПКУ. Зокрема, перелік кодів причин коригування, які можуть бути зазначені у графі 2.1 розділу Б розрахунку коригування «Код причини», та їх значення розміщено на офіційному веб-порталі ДФС.
А щодо нашого конкретного випадку, то ДФСУ зазначає лише, що у разі якщо коригування здійснюється на підставі судового рішення, графа 2.1 заповнюється виходячи з того, у зв'язку з чим суд прийняв таке рішення, та виходячи зі суті господарських операцій, які здійснюються у зв'язку з його виконанням, підтверджених відповідними бухгалтерськими документами.
Важко назвати таке роз'яснення вичерпним та конкретним. Ані причину, ані дату складання РК за ним чітко не визначиш. Є хіба натяк на те, що на складання РК якимось чином впливають первинні документи за операціями, які відбуваються вже після судового рішення і на його підставі.
З наведеного вище ми робимо два висновки:
1) РК до ПН слід складати датою фактичного повернення покупцю отриманої від нього передоплати (авансу) або датою отримання від покупця раніше відвантаженого, але не оплаченого товару. Якщо товар за недійсним договором вже був не лише відвантажений, а й оплачений, то бажано операцію із взаємного повернення зробити в один день. Якщо ж повернення відвантаженого товару (наданої послуги) неможливе, то права коригувати ПЗ з ПДВ продавець не має;
2) на нашу думку, в цьому випадку доцільно в РК застосовувати код причини «103» (повернення товару або авансових платежів).
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»