До індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 17.04.2019 р. №1637/6/99-99-15-03-02-15/IПК
З коментованої IПК можемо зробити висновок, що лише відсутність ТТН не може свідчити про нереальність здійсненої господарської операції, зокрема, з придбання або продажу товарів.
Якщо ви маєте первинні документи на придбання товарів (накладні, фіскальні чеки тощо), то саме вони підтверджують реальність такого придбання. Проте ТТН буде обов'язковим документом (крім акта приймання-передачі) для підтвердження реальності операцій з надання послуг з транспортування автотранспортом.
А якщо ТТН немає — що з податковим кредитом з ПДВ? Податківці нагадали, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ПКУ.
ТТН, як бачимо, в цьому переліку немає. Тобто сама лише відсутність ТТН не позбавляє покупця права на ПК за операцією з придбання товарів. Якщо ви маєте зареєстровану податкову накладну, то маєте право на податковий кредит.
Проте, як випливає з коментованого роз'яснення, якщо податківці доведуть, що така операція є нереальною (зважаючи на технічні, фізичні та технологічні можливості, про які було сказано на початку IПК), права на ПК покупець за такою операцією не матиме.
Тому ДФСУ наголошує: за наявними ПН суми ПДВ відносяться до податкового кредиту за умови, що така господарська операція мала місце або перераховано аванс у рахунок оплати вартості товарів/послуг, постачання яких буде здійснено у майбутніх звітних (податкових) періодах.
Додамо, що нам позиція податківців зрозуміла. Проте на сьогодні вона не відповідає ПКУ. Адже в п. 201.10 ПКУ міститься таке: податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує жодного іншого додаткового підтвердження!
Тому той покупець, який бажає відстояти своє право на податковий кредит, може скористатися цією нормою як аргументом. Однак, враховуючи те, що наведена вище позиція податківців є сталою, захищати свої інтереси такому покупцю, найімовірніше, доведеться в суді.
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»