До індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 25.03.2019 р. №1242/6/99-99-15-02-03-15/IПК
У коментованій IПК податківці розглядають питання щодо придбання послуг у нерезидента платником ЄП, який не є платником ПДВ. Ми наголошуємо на цьому не просто так. Адже, як свідчить практика, багато СГ, які не зареєстровані платниками ПДВ, помилково вважають, що вони не є платниками цього податку. На жаль, це хибна думка, яка веде до нарахування штрафів.
Порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг нерезидентами безпосередньо залежить від місця їх постачання, і ст. 208 ПКУ встановлено окремий порядок оподаткування ПДВ.
1. Якщо особа, яка не є платником ПДВ (а це платник ЄП будь-якої групи або СГ, зокрема підприємець на загальній системі), придбаває послуги від нерезидента, вона може бути платником ПДВ. Тому що за п. 180.2 ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату ПДВ до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.
2. Послуги, які постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, оподатковуються ПДВ. Отже, місце постачання — основний критерій, який зобов'язує особу платити чи не платити ПДВ.
3. Місце постачання послуг визначається за п. 186.2, п. 186.3 та п. 186.4 ПКУ. Від виду послуг залежить результат оподаткування ПДВ. У разі одержання послуг від нерезидента (неплатника ПДВ), місце постачання яких розташоване на митній території України, отримувач послуги — резидент і неплатник ПДВ є відповідальним за нарахування та сплату ПДВ до бюджету.
4. Порядок визначення суми податку такий:
— датою виникнення ПЗ за п. 187.8 ПКУ є подія, яка відбулася раніше: дата списання коштів на оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом;
— ставка податку — 20% на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ПКУ1;
— базою оподаткування є договірна вартість. Визначена вартість перераховується в гривні за курсом НБУ на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається виходячи зі звичайних цін2 на такі послуги без урахування податку.
1 Та якщо послуга, яку надає нерезидент, не є об'єктом оподаткування ПДВ (за ст. 196 ПКУ) або звільнена від оподаткування (за ст. 197 ПКУ або за підрозділом 2 розділу ХХ ПКУ), то правила, які діють для резидентів, діють і для таких послуг. Відповідно, операції не є об'єктом оподаткування або звільнені від ПДВ.
2 У цьому випадку звичайною ціною за пп. 14.1.71 ПКУ буде ринкова ціна, яка визначається за пп. 14.1.219 ПКУ.
5. Особа повинна подати до ДФС за місцем своєї реєстрації розрахунок ПЗ (затверджений наказом Мінфіну від 28.01.2016 р. №21). Зрозуміло, що надавати такий розрахунок не треба, якщо операція є пільговою або необ'єктною. Обсяг отриманих послуг наводять у графі 7, а суму ПЗ до сплати — у графі 8. Показники заповнюють у гривнях без копійок. Розрахунок подають, відповідно до пп. 49.18.1 ПКУ, протягом 20 к. д. за останнім календарним днем звітного місяця. Податок слід сплатити згідно з п. 57.1 ПКУ протягом 10 к. д., що настають за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»