До індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 01.02.2019 р. №380/6/99-99-14-05-01-15/IПК
Податківці у коментованій IПК нагадали, що відповідно до п. 215.1 ПКУ до підакцизних товарів належать, зокрема спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння).
Своєю чергою, у пп. 215.3.1 ПКУ встановлено ставки акцизного податку на спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво, в тому числі і на столові вина1. Таким чином, столові вина є підакцизним товаром.
1 Те, які саме вина є столовими, ми розглядали в «ДК» №36/2018.
А ст. 3 Закону про РРО встановлено обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО, або у випадках, передбачених цим законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку РК.
Винятки з цього правила наведено у ст. 9 Закону про РРО.
А ще є Постанова КМУ від 23.08.2000 р. №1336 (прийнята на виконання ст. 10 Закону про РРО), якою затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО, але з використанням розрахункових квитанцій та КОРО. Проте, відповідно до п. 2-1 Постанови №1336, її дія не поширюється на суб'єктів господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю підакцизними товарами. А як було зазначено вище, столові вина якраз і підпадають під підакцизні товари.
У зв'язку з цим податківці у коментованій IПК дійшли висновку: у разі здійснення суб'єктом господарювання розрахункових операцій при продажу столових вин використання РРО є обов'язковим.
Хто може не застосовувати РРО при торгівлі столовими винами? Відповідь на це запитання ми можемо знайти в тій самій IПК.
Податківці зауважують, що у разі здійснення розрахунків за реалізовані товари (роботи, послуги) виключно через банківські установи РРО не застосовується. Звісно, це правило не працює при розрахунку платіжною карткою через термінал за місцем торгівлі, але ось при оплаті за товар через банк (з рахунку на рахунок) РРО не потрібен.
Ну і, звісно, якщо йдеться про продаж столових вин підприємцями 1-ї — 3-ї групи платників єдиного податку, то вони можуть не застосовувати РРО на підставі п. 296.10 ПКУ, тобто якщо сума їх річного доходу не перевищує 1 млн грн.
Але податківці щодо цього роблять істотне зауваження: встановлення норм щодо незастосування РРО в інших законах, крім Податкового кодексу, не допускається. I це, до речі, не власна думка ДФС, а норма преамбули Закону про РРО. Чому це важливо?
Частина 7 ст. 15-3 Закону №481 містить таку норму: продаж вин столових здійснюється без застосування реєстраторів розрахункових операцій із використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.
Ось і все, і немає жодних додаткових вимог чи умов. Це призводить до плутанини, в тому числі з боку самих податківців. Наприклад, у 2017 році тернопільські податківці видали роз'яснення, яке суперечить коментованій IПК.
Хто ж має рацію? Ще раз наголосимо:
1) правила і випадки застосування РРО встановлюють Закон про РРО і (наразі для підприємців-«єдинників») ПКУ;
2) інші закони не можуть встановлювати винятки з цих правил і випадків. Мало того, преамбула Закону про РРО говорить, що навіть встановлення норм щодо незастосування РРО в інших законах, крім Податкового кодексу, не допускається. Тож існування такої норми в Законі №481 суперечить чинному законодавству.
Тому, на нашу думку, коментована IПК є правильною.
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»