До листа Міністерства соціальної політики України від 20.12.2018 р. №313/0/206-18
Неповний робочий час і підсумований облік
Що таке підсумований облік робочого часу? Чи можливе поєднання підсумованого обліку робочого часу та неповного робочого часу? Чи доцільно застосовувати такі комбінації? Мінсоцполітики висловилося щодо цих питань у листі від 20.12.2018 р. №313/0/206-18 (див. «ДК» №08/2019). Проаналізуймо висновки міністерства.
Підсумований облік робочого часу
Робота з підсумованим обліком робочого часу запроваджується згідно зі статтею 61 КЗпП на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для цієї категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, для того щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин.
Докладно цей спосіб обліку робочого часу ми описали в статті, яка так і називається «Підсумований облік робочого часу», в «ДК» №22/2017. А наразі підкреслимо: графік роботи працівників із підсумованим обліком робочого часу слід побудувати таким чином, щоб у них не виникало надурочних робіт.
Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. Вони не можуть бути заплановані і виникають тільки у виняткових випадках (це прямо зазначено у ст. 62 КЗпП). А у статті 63 КЗпП названо категорії працівників, яких заборонено залучати до надурочних робіт або які залучаються до них лише за власною згодою. Якщо ж на підприємстві є профспілка, то на кожне таке залучення потрібна її згода (ст. 64 КЗпП).
Не забуваймо і про граничні норми застосування надурочних робіт — їх тривалість не повинна перевищувати для кожного працівника 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП, п. 13 Методрекомендацій №138).
Та якщо вже ці надурочні роботи трапилися, вони оплачуються у подвійному розмірі. Це правило працює і при підсумованому обліку робочого часу. Як зазначається в п. 10 Методрекомендацій №138, час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним й оплачується згідно зі ст. 106 КЗпП.
Оплата за всі години надурочної роботи при підсумованому обліку робочого часу провадиться наприкінці облікового періоду. I це не випадково. Адже робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період не вважається надурочною роботою. Тому що переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні при підсумованому обліку, може компенсуватися додатковими днями відпочинку або відповідним зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду.
Неповний робочий час
Статтею 56 КЗпП передбачено такі норми встановлення і застосування неповного робочого часу:
1) за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень;
2) на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що перебуває під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівників.
Порядок встановлення неповного робочого часу без угоди між працівником і роботодавцем передбачено ст. 32 КЗпП: у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП.
Як бачимо, за таким режимом роботи переробітку не повинно виникати: адже працівник і так не відпрацьовує загальновстановленої норми робочого часу (40 годин на тиждень). А що як такому працівникові за рахунок неповного робочого часу заплановано відпрацювати 20 годин на тиждень, а він відпрацює 28 годин?
З одного боку, 28 годин — це менше ніж 40, тож порівняно з тими, хто працює повний робочий час, переробітку не було. З іншого боку, працівник відпрацював більше, ніж було заплановано, тобто формально все ж таки переробіток був. Але чи має він статус понаднормових робіт і чи оплачується у подвійному розмірі? Контролери вважають, що ні.
Як зазначає Мінсоцполітики у коментованому листі, не вважається надурочною й оплачується в одинарному розмірі робота працівника з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня. На це вказано у постанові Пленуму ВСУ №13.
Підсумований облік робочого часу + неповний робочий час = не заборонено
У коментованому листі Мінсоцполітики робить висновок про недоцільність застосування для працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу, режиму роботи з підсумованим обліком. Головним аргументом при цьому є те, що при неповному робочому часові жодних подвійних оплат переробітків (у межах нормальної тривалості робочого часу) не виникає в принципі, тимчасом як при підсумованому обліку робочого часу, як виняток, вони все ж таки бувають.
Але про заборону такого поєднання фахівці Мінсоцполітики не говорять, адже в чинному законодавстві її немає. Тож можемо зробити висновок, що неповний робочий час за підсумованого обліку робочого часу є цілком правомірним.
Наприклад, якщо йдеться про заклад громадського харчування, на якому певні працівники працюють позмінно. У таких закладах часто працюють студенти та інші працівники, яким потрібен не лише неповний робочий час, а й гнучкий графік роботи. Якщо це влаштовує працівників і роботодавця, звісно, що ніхто не зможе цього заборонити або за це покарати.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- Постанова Пленуму ВСУ №13 — Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
- Методрекомендації №138 — Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджені наказом Мінпраці від 19.04.2006 р. №138.
Галина КАЗНАЧЕЙ, «Дебет-Кредит»