Кому обов'язково проводити інвентаризацію?

Кому обов'язково проводити інвентаризацію?

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону про бухоблік, юрособи зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Наразі основним документом, який визначає порядок, строки та обов'язковість проведення інвентаризації, є Положення №879. Воно застосовується юридичними особами незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності. Отже, можна виокремити два важливі моменти:

1) обов'язок та встановлений порядок проведення інвентаризації не поширюються на фізичних осіб — підприємців (незалежно від обраної системи оподаткування);

2) установлений Положенням №879 порядок є обов'язковим для всіх типів юридичних осіб, таких як громадські організації, бюджетні та неприбуткові установи, а також представництва іноземних суб'єктів господарювання.

Отже, якщо Положення №879 не поширюється на підприємців, то інвентаризацію вони і не проводять? Не зовсім так. Підприємці проводять інвентаризацію за власним бажанням (наприклад, у разі виявлення нестачі ТМЦ або коштів у касі) або на вимогу контролюючого органу під час перевірки (пп. 20.1.9 ПКУ). Однак навіть при проведенні інвентаризації на вимогу контролюючого органу постає логічне запитання: а з якими показниками порівнювати фактичну наявність активів, адже обов'язок ведення бухгалтерського обліку на фізосіб-підприємців не поширюється? Тобто інвентаризація для підприємців є радше їхнім правом, а не обов'язком (окрім випадків проведення інвентаризації на вимогу контролюючого органу).

Тож інвентаризація може бути обов'язковою або добровільною. Об'єкти і періодичність інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим.

Якщо річна інвентаризація не проведена, які наслідки для юрособи та відповідальних посадових осіб?

Юрособи зобов'язані проводити річну інвентаризацію активів і зобов'язань для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності. З цього можна зробити два висновки:

1) проведення інвентаризації є обов'язковим перед складанням фінзвітності. Це підтверджують і норми Положення №879, яким на сьогодні регулюється порядок проведення інвентаризації;

2) непроведення річної інвентаризації у встановлені Положенням №879 строки ставить під сумнів достовірність даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності. А це може мати неприємні наслідки, у т. ч. у вигляді адміністративних штрафів.

Зокрема, за несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій коштів і матеріальних цінностей відповідальність встановлена ст. 164-2 КУпАП. Відповідно до цієї статті у разі виявлення такого порушення на посадових осіб, відповідальних за проведення інвентаризації (а це керівник підприємства), накладається штраф у розмірі:

— від 8 до 15 н. м. д. г. (136 — 255 грн);

— від 10 до 20 н. м. д. г. за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за аналогічне порушення (170 — 340 грн).

Проте правом накладання такої відповідальності наділено не податківців, а органи державного фінансового контролю. Отже, під час перевірки застосовувати таку адміністративну відповідальність податківці не мають права.

Але варто зважати на те, що інвентаризація проводиться насамперед з метою забезпечення достовірності бухгалтерського обліку, контролю за наявними на підприємстві активами та зобов'язаннями, а також з метою запобігання розкраданню майна підприємства. Відповідно саме керівники підприємства повинні бути зацікавлені у проведенні інвентаризації у встановлені строки та за встановленим порядком.

Та і це не головне — адже для платників податку на прибуток об'єктом оподаткування є фінансовий результат, визначений в бухгалтерському обліку та зазначений у фінансовій звітності. А якщо дані такого обліку та звітності не підтверджені результатами обов'язково проведеної інвентаризації, у податківців буде підстава не визнавати податкове зобов'язання, визнане платником податку самостійно. А це може призвести до донарахування ними суми податку та штрафів за п. 123.1 ПКУ.

У яких випадках проведення інвентаризації є обов'язковим?

Об'єкти і періодичність інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим. Обов'язкові випадки проведення інвентаризації визначає п. 7 розділу І Положення №879.

Зокрема, інвентаризація є обов'язковою:

— перед складанням річної фінансової звітності;

— у разі передачі майна державного підприємства або бюджетної установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства, передачі державного підприємства (його структурних підрозділів) або бюджетної установи до сфери управління іншого органу управління (на дату передачі), крім передачі в межах одного органу управління, в інших випадках, визначених законодавством;

— у разі зміни матеріально відповідальних осіб, а також у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів або на вимогу хоча б одного члена колективу (бригади) при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності (на день приймання-передачі справ) в обсязі активів, які перебувають на відповідальному зберіганні;

— у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства;

— за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація розпочинається у термін та в обсязі, які зазначені у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа;

— у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ) в обсязі, визначеному керівником підприємства;

— у разі припинення підприємства — суцільна інвентаризація всіх видів зобов'язань та активів незалежно від їх місцезнаходження;

— у разі переходу на складання фінансової звітності за міжнародними стандартами (на дату такого переходу);

— в інших випадках, передбачених законодавством. Наприклад, на вимогу податківців під час перевірок.

Чи можуть податківці провести інвентаризацію під час податкової перевірки?

Ні, але вони мають право вимагати її проведення від платника податків та бути присутніми під час її проведення.

Так, ДФСУ у листі від 13.04.2016 р. №8191/6/99-99-19-03-02-15 нагадала, що контролюючі органи мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 ПКУ (адмінарешт майна).

Інвентаризація на вимогу контролюючого органу проводиться на підставі належним чином оформленого документа. Інвентаризація у цих випадках має розпочатись у термін та в обсязі, зазначених у такому документі, але не раніше дня його отримання платником податків.

Що стосується оформлення вимоги контролюючого органу про здійснення інвентаризації платником податків під час проведення виїзної документальної перевірки, то ПКУ та нормативно-правовими актами, прийнятими з метою його реалізації, не передбачено вимог до оформлення та змісту такого документа.

Таким чином, вимога про проведення інвентаризації оформлюється окремим документом у довільній формі із зазначенням обсягів та строків проведення інвентаризації з дотриманням типової інструкції з діловодства та надсилається (вручається) платнику податків у порядку статті 42 ПКУ.

В описовій частині акта (довідки) документальної перевірки відображається інформація про проведені платником податків під час здійснення перевірки інвентаризації його основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, а також інформація щодо інвентаризації документів, розрахунків (у разі її проведення).

Нагадаємо, що інвентаризація проводиться відповідно до Положення №879. Пунктом 1 розд. ІІ цього Положення встановлено, що у разі проведення інвентаризації на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Що означає проведення інвентаризації? Чи обов'язково при цьому перевіряти усі активи та зобов'язання підприємства?

Положення №879 поділяє інвентаризацію на таку, яка проводиться суцільно і вибірково.

Суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов'язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов'язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов'язання (непередбачені активи та зобов'язання) підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи.

Але в деяких випадках інвентаризація проводиться вибірково:

— у разі одержання відмови постачальника задовольнити претензію щодо недовантаження товарів або одержання від покупця претензії щодо недовантаження товарів проводиться вибіркова інвентаризація тих товарів, на які заявлені вказані претензії;

— за рішенням керівника підприємства.

Отже, при суцільній інвентаризації перевіряють всі об'єкти відповідного виду. Наприклад, при перевірці складу перевіряють всі цінності, які там зберігаються. Відповідно, при проведенні вибіркових інвентаризацій перевіряють тільки окремі цінності.

Більшість інвентаризацій — суцільні. Вибіркові інвентаризації проводяться лише у випадках, дозволених законодавством.

Крім цього, Положенням №879 дозволяється щодо деяких видів об'єктів проводити інвентаризацію частково, але з виконанням певних умов, які дозволяють скоротити час на її проведення і водночас отримати достовірний результат.

Так, за рішенням керівника підприємства інвентаризація інструментів, приладів, інвентарю (меблів) може проводитися щороку в обсязі не менше 30 відсотків усіх зазначених об'єктів з обов'язковим охопленням інвентаризацією всіх інструментів, приладів, інвентарю (меблів) протягом трьох років.

У які строки проводиться річна інвентаризація?

Річна інвентаризація перед складанням річної фінансової звітності проводиться до дати балансу в період:

трьох місяців (1 жовтня — 31 грудня):

— необоротні активи (крім незавершених капітальних інвестицій, об'єктів основних засобів, які на момент інвентаризації перебуватимуть поза підприємством, зокрема автомобілів, морських і річкових суден, які вирушать у тривалі рейси, тощо), запаси (крім незавершеного виробництва та напівфабрикатів, інших матеріальних цінностей, які на момент інвентаризації перебуватимуть поза підприємством), поточні біологічні активи, дебіторська та кредиторська заборгованість, витрати і доходи майбутніх періодів, зобов'язання (крім невикористаних забезпечень, розрахунків із бюджетом та з відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страхування);

двох місяців (1 листопада — 31 грудня):

— незавершені капітальні інвестиції, незавершене виробництво, напівфабрикати, фінансові інвестиції, гроші, кошти цільового фінансування, зобов'язання у частині невикористаних забезпечень, розрахунки з бюджетом та з відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

до дати тимчасового вибуття з підприємства:

— об'єкти основних засобів (наприклад, автомобілі, вагони чи судна), які на дату інвентаризації перебуватимуть поза підприємством;

один раз на три роки:

— земельні ділянки, будівлі, споруди та інші нерухомі об'єкти (крім нерухомого майна державних підприємств).

Хто має проводити інвентаризацію?

Інвентаризацію проводить інвентаризаційна комісія. Тож перед інвентаризацією на підприємстві необхідно встановити склад інвентаризаційної комісії.

Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. При цьому варто пам'ятати, що відповідно до п. 2.4 розділу II Положення №879 забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії матеріально відповідальних осіб для перевірки активів, що перебувають на відповідальному зберіганні у них, а також одного й того самого працівника два роки поспіль.

Таким чином, прямої вимоги щороку перезатверджувати інвентаризаційну комісію немає, однак при цьому необхідно зважати на вищезазначене обмеження й у разі, якщо голова робочої інвентаризаційної комісії здійснює перевірку активів у однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи два роки поспіль, а отже, змінити склад такої комісії, зокрема змінивши голову робочої інвентаризаційної комісії.

Крім того, періодичність зміни інвентаризаційної комісії може бути встановлено наказом керівника підприємства з огляду на мінімально встановлені вимоги.

Склад інвентаризаційної комісії може бути затверджено як і безпосередньо в наказі про проведення інвентаризації, так і окремим наказом. Зазвичай окремим наказом склад інвентаризаційної комісії встановлюють у разі, коли одна інвентаризаційна комісія не має змоги охопити весь обсяг інвентаризації. Тоді залучається кілька комісій, які проводять інвентаризацію певної ділянки (робочі інвентаризаційні комісії). При цьому в наказі на проведення інвентаризації зазначається номер наказу, яким установлено таку окрему інвентаризаційну комісію. Робочі інвентаризаційні комісії здійснюють інвентаризацію активів у місцях зберігання та виробництва. Зокрема, вони оформлюють протокол, де наводиться інформація, потрібна під час складання протоколу інвентаризаційної комісії.

Матеріально відповідальні особи не включаються до складу робочої інвентаризаційної комісії для перевірки активів, що перебувають у них на відповідальному зберіганні.

Перелік осіб, які входять до складу інвентаризаційної комісії, див. у п. 1 розд. II Положення №879.

Зверніть увагу, що Положенням №879 не заборонено залучати до складу інвентаризаційної комісії осіб, які не є працівниками чи засновниками підприємства. Наприклад, якщо на підприємстві працює лише директор, до складу інвентаризаційної комісії може бути включено сторонніх осіб. Проте варто пам'ятати, що інвентаризація передбачає від таких осіб виконання певної роботи, а отже, відносини з ними слід оформити цивільно-правовим договором.

Голова і члени інвентаризаційної комісії (робочих інвентаризаційних комісій) забезпечують додержання правил проведення інвентаризацій, повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) даних про фактичні залишки активів та повноту відображення зобов'язань, правильність та своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації.

Члени та голова інвентаризаційної комісії несуть відповідальність згідно зі ст. 164-2 КУпАП, зокрема за несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації.

Як скласти наказ на проведення інвентаризації?

Інвентаризація (як повна, так і часткова) починається з наказу керівника (див. зразок). Затвердженої форми такого наказу законодавчими актами не встановлено, однак він повинен містити інформацію про строки, обсяги та предмет інвентаризації, її причину та склад інвентаризаційної комісії.

Якими документами оформлюється проведення інвентаризації?

Матеріали інвентаризації (описи, акти, звіряльні відомості, протоколи) оформляють не менше ніж у двох примірниках (п. 21 розд. II Положення №879).

Розгляньмо, які документи складають безпосередньо під час інвентаризації.

1. Інвентаризаційний опис. Інвентаризаційні описи застосовуються для фіксування наявності, стану та оцінки активів підприємства та тих активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом.

Увага: на активи, що перебувають у дорозі, відвантажену продукцію (товари), не оплачену у строк покупцями, та на ті активи, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці), складають окремі інвентаризаційні описи. Також можна складати окремі описи з розподілом: на орендовані, прийняті на відповідальне зберігання, комісію, переробку тощо;

Зверніть увагу! В інвентаризаційному описі активи наводять за найменуваннями у кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виокремленням за субрахунками та номенклатурою.

На кожній сторінці інвентаризаційного опису зазначають словами число порядкових номерів активів та загальну кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо) вони відображені.

Записи роблять послідовно у кожному рядку на окремому аркуші (крім останнього). Має бути заповнено всі рядки. На останніх аркушах інвентаризаційного опису (акта інвентаризації) незаповнені рядки прокреслюють.

2. Акт інвентаризації. В акті інвентаризації фіксують наявність готівки, грошових документів, бланки документів суворої звітності, фінансової інвестиції, а також повноту відображення коштів на рахунках у банку (реєстраційних рахунках), дебіторської та кредиторської заборгованостей, зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень (резервів), які створюються відповідно до вимог П(С)БО, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародних стандартів та інших актів законодавства.

3. Звіряльна відомість. Таку відомість складає бухгалтерська служба для відображення розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).

Типові форми перелічених вище документів визначено Наказом №572. Використання встановлених форм є обов'язковим для бюджетних установ. Інші юридичні особи також можуть застосовувати ці форми або розробити власні. Єдиною вимогою у цьому разі є наявність усіх обов'язкових реквізитів первинного документа, які зазначено у п. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.

Фінальним етапом інвентаризації є складання інвентаризаційною комісією протоколу за результатами проведення інвентаризації. У протоколі, зокрема, але не виключно, зазначають таку інформацію:

— причини нестач, втрат, лишків (у т. ч. на підставі письмових пояснень матеріально відповідальних осіб);

— пропозиції щодо зарахування внаслідок пересортиці, списання нестач у межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.

Після складання протоколу інвентаризаційною комісією керівник підприємства повинен у строк 5 робочих днів затвердити його.

Голова інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) візує всі прибуткові та видаткові документи, що додаються до реєстрів (звітів), із зазначенням «До інвентаризації на (дата)». Для бухгалтерської служби ці документи є підставою для визначення залишків активів на початок інвентаризації за даними обліку.

Також слід звернути увагу!

Підприємство під час інвентаризації продовжує діяльність і, як наслідок, здійснює придбання та/або використання активів. Тому на прибуткових документах на активи, що надійшли до місць зберігання активів до передачі їх в експлуатацію або використання під час інвентаризації, матеріально відповідальна особа у присутності членів інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) робить позначку «після інвентаризації».

На видаткових документах про активи, відпущені зі складу під час інвентаризації, з дозволу керівника підприємства у присутності членів інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) роблять позначку «після інвентаризації» з посиланням на дату інвентаризаційного опису, де записані ці активи, або ж їх заносять до окремого інвентаризаційного опису, якщо їх ще не було внесено до інвентаризаційного опису.

Якщо під час інвентаризації на підприємстві виявлено надлишки або нестачі, пересортицю, їх відображають в обліку.

Як відображаються в бухгалтерському обліку надлишки або недостачі, виявлені під час інвентаризації?

Розглянемо бухгалтерські проведення у разі виявлення надлишків тих чи інших активів унаслідок інвентаризації у таблиці 1.

Таблиця 1

Відображення в обліку виявлення надлишків унаслідок інвентаризації

Операція	Д-т	К-т	Сума
Виявлено надлишки ОЗ та НА	10; 11; 12 10; 11; 12	746 424**	Справедлива вартість*
Нараховано амортизацію на виявлені надлишкові ОЗ	424	745***	Нарахована амортизація
Виявлено надлишки товарів і запасів	20, 21, 22, 23, 25, 26, 27, 28	719	Чиста вартість реалізації, якщо вони реалізуються, або в оцінці можливого використання запасів, якщо вони використовуються на самому підприємстві****
Оприбутковано надлишок готівки в касі	301	719	Суми виявлених надлишкових коштів
* Справедлива вартість — це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 П(С)БО 7). ** Якщо ОЗ та НА отримані безоплатно у минулому і не зараховані вчасно на баланс. *** У сумі, пропорційній до нарахованої кожного звітного періоду амортизації (п. 18 П(С)БО 15). **** Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію (п. 4 П(С)БО 9). А от щодо оцінки можливого використання запасів чіткого визначення не встановлено, проте в такому разі доцільно зважати на вартість подібних запасів з урахуванням їх стану.

Розгляньмо бухгалтерські проведення у разі виявлення нестач у таблиці 2.

Таблиця 2

Відображення в обліку нестач, виявлених унаслідок інвентаризації

Операція	Д-т	К-т	Сума
Нестача необоротних активів: списано нестачу необоротних активів	976	10, 11, 12	Балансова вартість
Списано накопичену амортизацію	13	10, 11, 12	Нарахована амортизація
Нараховано ПЗ з ПДВ	976	641	На суму балансової вартості у бухобліку на початок звітного періоду, протягом якого здійснюється така операція
Нестача запасів (у тому числі в межах норм природного убутку)	947	20, 21, 22, 25, 26, 27, 28	Вартість запасів
Нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах	91	20, 21, 22, 23, 25, 26, 27, 28 (якщо такі активи розміщені у цехах)	Вартість запасів
Нараховано ПЗ з ПДВ на списані запаси понад норм природного убутку	947	641	ПДВ на вартість придбання
Нестача коштів у касі	947	301	Виявлена нестача
Винну особу не встановлено	072*		Виявлена нестача, що підлягає відшкодуванню
Винну особу встановлено	375	716
Внесено кошти винною особою	301 (311)	375 072	Внесені кошти
* Одночасно зі списанням на витрати цінностей, у нестачі яких винних не встановлено, балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок 07 «Списані активи».

Зверніть увагу! Реальні надлишки активів трапляються на практиці не так часто. Більшість їх є наслідком помилок у бухгалтерському обліку, що виникають або через неправомірне списання активів (у тому числі і повністю замортизованих необоротних активів), або через невідображення наявних на підприємстві первинних документів, або ж несвоєчасне їх надання контрагентами). Тож перш ніж визнавати дохід у вигляді справедливої вартості певного активу, варто переконатись, що на нього немає первинних документів та не було допущено помилкового списання. Якщо «надлишок» виник помилково, таку помилку слід виправити згідно з П(С)БО 6.

Ще один момент, який слід враховувати з надлишками, — це впевненість, що цей надлишок справді належить підприємству, а не перебуває в нього в користуванні або на відповідальному зберіганні. Для здобуття такої впевненості теж слід буде провести внутрішнє розслідування, щоб з'ясувати, як і від кого підприємство отримало неоприбуткований об'єкт.

Те саме стосується і нестач — перш ніж починати процедуру відшкодування збитків з матеріально відповідальної особи, слід переконатися, чи немає помилки в бухгалтерському обліку або ж неоформлених (чи непереданих до бухгалтерії) первинних документів щодо таких нестач. Звісно, все це слід було зробити до початку інвентаризації, але якщо цей недолік було виявлено під час проведення інвентаризації, доводиться враховувати і таку причину відхилень даних бухобліку та інвентаризації.

У яких випадках можна застосовувати пересортицю цінностей?

У п. 5 розд. IV Положення №879 сказано, що взаємне зарахування лишків і нестач унаслідок пересортиці допускається тільки щодо запасів однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворилися за один і той самий період, що перевіряється, та в однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи.

Хоча за розпорядженням керівництва зарахування може бути допущено стосовно однієї і тієї самої групи запасів, якщо цінності, що входять до її складу, мають схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару (у разі відпуску їх без розпакування тари).

У разі взаємозаліку нестач і лишків унаслідок пересортиці, коли вартість запасів, що виявились у нестачі, більша від вартості запасів, що виявились у надлишку, різницю вартості відносять на винних осіб.

Якщо особи, винні в пересортиці, не встановлені, то сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх до складу витрат у порядку, визначеному п. 4 розд. IV Положення №879. За такими сумовими різницями в протоколах інвентаризаційної комісії наводять причини, з яких різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.

Перевищення вартості запасів, що виявились у лишку, порівняно з вартістю запасів, що виявились у нестачі внаслідок пересортиці, відноситься на збільшення даних обліку відповідних запасів та доходів.

Які податкові наслідки має проведення інвентаризації?

ПДВ. Зважаючи на те що відповідно до п. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є постачання товарів, податкових наслідків з ПДВ у жодному з випадків оприбуткування надлишкових активів не виникає. Адже виявлені надлишки не відповідають поняттю «постачання товарів», наведеному в пп. 14.1.191 ПКУ.

Проте пам'ятайте: якщо під час придбання активів сума ПДВ не була включена до податкового кредиту, то при виявленні неоприбуткованих надлишків платник податку має право на включення такої суми ПДВ до податкового кредиту (звичайно, за наявності зареєстрованої ПН та протягом 1095 днів з дня складання такої ПН).

Щодо виявлених нестач у межах норми природного убутку, то тут наслідків з ПДВ не виникає. Адже таке списання відноситься до господарської діяльності підприємства. А от щодо понаднормового списання таке сказати важко. Відповідно, на суму списання понад межі природного убутку необхідно нарахувати ПЗ з ПДВ за п. 198.5 ПКУ та скласти і зареєструвати зведену податкову накладну. Таку позицію, зокрема, податківці викладають у консультації від 01.02.2018 р. №418/6/99-99-15-03-02-15/IПК.

База нарахування ПДВ у цьому разі визначається виходячи з п. 189.1 ПКУ (для придбаних товарів — виходячи з вартості їх придбання, а для необоротних активів — виходячи з їх балансової вартості (залишкової вартості), що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (за відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни).

Зверніть увагу: якщо за виявленими надлишками при їх придбанні або виготовленні права на податковий кредит не було (маємо на увазі придбання у неплатників ПДВ), то нараховувати ПЗ за п. 198.5 ПКУ не треба!

А якщо до нестач потрапила власна продукція? Тут ситуація складніша, адже п. 189.1 ПКУ про неї нічого не говорить. Відповідь на це питання спробували дати податківці в консультації від 14.09.2018 р. №4040/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Вони зазначили, що у разі списання самостійно виготовленої готової продукції у зв'язку з неможливістю її використання у господарській діяльності платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання згідно з п. 198.5 ПКУ виходячи з вартості товарів/послуг, придбаних з ПДВ і частково або повністю використаних для виробництва такої продукції.

Отже, юрособі — платнику ПДВ доведеться провести аналіз складової собівартості продукції та виокремити частину сум, за якими був податковий кредит. Та зробити це доволі складно.

Тому податківці надають і альтернативний варіант — у випадках коли особливості обліку та/або специфіка діяльності платника податку не дають можливості визначити таку вартість, донарахування податкових зобов'язань згідно з п. 198.5 ПКУ має здійснюватися виходячи зі звичайної ціни самостійно виготовленої продукції, у зв'язку зі списанням якої проводиться таке донарахування.

Нагадаємо, що звичайна ціна — це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ (пп. 14.1.71 ПКУ). Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Однак податківці трактують цю норму по-своєму. Вони вважають, що це платник податків має довести, що звичайна ціна, яку він застосував з метою оподаткування, відповідає рівню ринкових цін. Докладніше про порядок визначення звичайної ціни податківцями див. лист ДФСУ від 15.08.2016 р. №27600/7/99-99-14-02-01-17.

Тож виходів є два: або аналізувати собівартість та сплачувати ПДВ менше (адже частина такої собівартості не підлягає оподаткуванню ПДВ, така як зарплата працівників та ЄСВ), або нараховувати податкове зобов'язання за ринковими цінами. Вибір за самим платником податку.

Податок на прибуток. Фінрезультат до оподаткування податком на прибуток визначається на основі бухобліку. Вартість оприбуткованих надлишків та відшкодування нестач потрапить до доходу суб'єкта господарювання, а вартість нестач — до його витрат з подальшим врахуванням у фінансовому результаті .

Щодо ж до коригування такого фінрезультату в податковому обліку, то за ПКУ за наслідками інвентаризації воно не проводиться: немає такої спеціальної податкової різниці.

Втім, решта податкових різниць цілком можуть виникнути. Наприклад, якщо нестача або виявлений при інвентаризації стан ОЗ призвела до необхідності його списання, то за ст. 138 ПКУ виникнуть податкові різниці, пов'язані з ліквідацією ОЗ (докладніше про це далі).

Єдиний податок. На сьогодні юрособи можуть бути платниками єдиного податку лише перебуваючи в третій або четвертій групах платників цього податку. У них різний об'єкт оподаткування, тож розглядати їх слід окремо.

Згідно з пп. 2 п. 292.1 ПКУ, для юридичної особи — платника єдиного податку 3-ї групи доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ.

I от тут постає вже спірна ситуація. З одного боку, відповідно до п. 292.3 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). При цьому безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку. Тобто лише за умови, що така безоплатна передача оформлена документально.

З іншого боку, податківці у консультації від 03.08.2018 р. №25569/6/99-99-12-02-03-15 прирівнюють виявлені надлишки до безкоштовного отримання такого майна. Аргументують свою позицію нормами П(С)БО, зокрема п. 5 П(С)БО 15 «Дохід».

А от оприбуткування надлишків у «єдинника» 4-ї групи в будь-якому разі не призведе до збільшення об'єкта оподаткування, адже у нього об'єктом оподаткування є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень). Проте надлишки будуть зараховані на баланс у бухобліку.

Однак варто зважати на такий показник платників єдиного податку 4-ї групи, як частка сільськогосподарського товаровиробництва. Визначення цього показника наведено у пп. 14.1.262 ПКУ — це питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

А зважаючи на те, що такі надлишки будуть зараховані до сукупної суми доходу, частка сільськогосподарського товаровиробництва при оприбуткуванні надлишків зменшиться, бо такий дохід не є доходом від реалізації сільгосппродукції.

А чи зменшать розмір доходу платника єдиного податку — юридичної особи виявлені нестачі? Однозначно ні. Адже об'єктом оподаткування у платника єдиного податку 1-ї — 3-ї груп є саме дохід без коригування його на понесені витрати. Причини, з яких такі недостачі не впливають на об'єкт оподаткування платника єдиного податку 4-ї групи, ми навели вище.

Чи потрібно залучати незалежного експерта під час оцінки надлишків та нестач?

Нагадаємо, що за П(С)БО 19 справедлива вартість стосовно активу — це сума, за якою можна продати актив за звичайних умов на певну дату.

Як правило, визначення справедливої вартості лишків здійснює та ж сама інвентаризаційна комісія, але це можна зробити і за допомогою незалежного експерта.

Принаймні зараз проведення професійної незалежної оцінки є обов'язковим, зокрема при переоцінці ОЗ у бухгалтерському обліку та при визначенні збитків у випадках, передбачених законом. Стосовно останніх така вимога є — у п. 2 Порядку №116. А ось щодо оцінки надлишків — немає.

Отже, професійного оцінювача слід залучати у випадках, якщо внаслідок інвентаризації виникла потреба:

— переоцінити вартість основних засобів;

— визначити суму збитків від нестач.

Для визначення вартості надлишків професійний оцінювач залучається за бажанням юрособи, яка провела інвентаризацію.

Як проводиться інвентаризація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів?

Це регулює глава 1 розділу ІІІ Положення №879.

До початку інвентаризації перевіряються:

— наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації на основні засоби;

— наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті підприємством в оренду, на зберігання, у тимчасове користування.

При виявленні розбіжностей і неточностей у бухгалтерському обліку або технічній документації вносяться відповідні виправлення й уточнення.

Інвентаризаційний опис складається за об'єктами основних засобів чи групами та окремо за кожною матеріально відповідальною особою.

Однотипні за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання, однакової вартості об'єкти основних засобів, що надійшли одночасно на підприємство та щодо яких ведеться груповий облік, в інвентаризаційному описі наводяться за найменуванням із зазначенням кількості цих об'єктів.

В аналогічному порядку можуть складатися інвентаризаційні описи інших необоротних матеріальних активів з урахуванням норм цього розділу.

Основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення об'єкта із зазначенням інвентарного номера, виготовлювача, заводського номера (у разі його наявності), року випуску, первісної (переоціненої) вартості, суми зносу, строку корисного використання та інших відомостей.

Об'єкт, що пройшов відновлення, реконструкцію, розширення чи переобладнання, внаслідок чого змінилось основне його призначення, вноситься до інвентаризаційного опису під найменуванням, що відповідає новому основному призначенню.

У разі встановлення факту невідображення виконаних робіт капітального характеру (добудова поверхів, прибудова нових приміщень тощо) або часткової ліквідації будівель і споруд (знесення окремих конструктивних елементів) в бухгалтерському обліку підприємства визначається сума збільшення або зменшення балансової вартості об'єкта і в описі відображаються дані про проведені зміни.

Під час інвентаризації машин, обладнання та транспортних засобів перевіряються заводські номери кузова, двигуна, шасі тощо.

Багаторічні насадження вносяться до інвентаризаційного опису за культурами, ботанічними сортами із зазначенням року закладення, площі, кількості дерев або кущів, за категоріями та їх балансовою вартістю. Іригаційні і меліоративні споруди записуються за видом і родом споруд із зазначенням їхніх розмірів, року спорудження, балансової вартості та інших відомостей, що характеризують їх призначення і стан.

Під час проведення інвентаризації земельних ділянок, будівель, споруд, іншої нерухомості, водоймищ та інших об'єктів природних ресурсів перевіряється наявність документів, що підтверджують право власності підприємства на ці об'єкти.

У разі виявлення придатних для використання об'єктів основних засобів, залишкова вартість яких дорівнює нулю, інвентаризаційна комісія (робоча інвентаризаційна комісія) передає відповідні матеріали керівнику підприємства.

У разі виявлення об'єктів, що не знаходяться на обліку, а також об'єктів, дані про які відсутні в обліку, до інвентаризаційного опису відсутні відомості і технічні показники про такі об'єкти вносяться, наприклад, так: про будівлі — зазначаються їх призначення, основні матеріали, з яких вони побудовані, об'єм (зовнішній чи внутрішній обмір), площа (загальна корисна площа), число поверхів, підвалів, напівпідвалів, рік побудови тощо.

Оцінка виявлених об'єктів проводиться за справедливою вартістю.

Основні засоби, що ремонтуються на інших підприємствах, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі документів про передачу об'єктів у ремонт.

Інвентаризаційною комісією (робочою інвентаризаційною комісією) перевіряється правильність присвоєння інвентаризаційних номерів.

На основні засоби, які не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, складається окремий інвентаризаційний опис із зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, що довели до стану непридатності ці об'єкти.

Списання таких об'єктів проводиться у порядку, встановленому законодавством.

Допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних необоротних матеріальних активів, виданих в індивідуальне користування працівників, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться особові картки) з їх розпискою в інвентаризаційному описі.

Білизна, постільні речі, одяг та взуття одного найменування, близькі за розмірами, якостями матеріалу і ціною, вносяться до інвентаризаційного опису сумарно, із зазначенням кількості цих предметів та їх номенклатурних номерів.

Предмети спецодягу і столової білизни, відправлені у прання та ремонт, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі відомостей-накладних або квитанцій надавача послуг.

Інвентаризація бібліотечних фондів оформлюється груповими інвентаризаційними описами.

Зверніть увагу! Порядок проведення інвентаризації незавершених капітальних інвестицій визначає глава 3 розділу ІІІ Положення №879.

Наявність і обсяг незавершених капітальних інвестицій встановлюються під час проведення інвентаризації шляхом перевірки їх у натурі.

В інвентаризаційних описах незавершених капітальних інвестицій вказуються найменування об'єкта, обсяг виконаних і оплачених робіт за видами, конструктивними елементами, устаткуванням.

На збудовані об'єкти, що фактично введені в дію повністю або частково, але прийняття і введення в дію яких не оформлено належними документами, а також на завершені, але з якихось причин не введені в дію об'єкти складається окремий інвентаризаційний опис, у якому додатково вказуються причини затримки оформлення здачі в експлуатацію вказаних об'єктів.

На об'єкти, будівництво яких припинене, а також на проектно-вишукувальні роботи щодо нездійсненого будівництва, які мають бути списані з балансу, складаються окремі інвентаризаційні описи, в яких наводяться дані про характер виконаних робіт і їх вартість згідно з кошторисом із зазначенням причин припинення (нездійснення) будівництва. Списання таких витрат проводиться відповідно до чинного законодавства.

Під час інвентаризації перевіряється наявність у складі незавершених капітальних інвестицій обладнання та устаткування, що передане для монтажу, який фактично не розпочато, а також встановлюється стан законсервованих і тимчасово зупинених будівельних об'єктів, розробок, нематеріальних активів, на які складається окремий інвентаризаційний опис.

І ще: на незакінчений ремонт будівель, споруд, машин, обладнання, енергетичних установок та інших об'єктів складається окремий інвентаризаційний опис, в якому вказуються: найменування об'єкта, що ремонтується, опис і відсоток виконаних робіт.

Які особливості має інвентаризація нематеріальних активів?

Це регулює глава 2 розділу ІІІ Положення №879.

При інвентаризації нематеріальних активів їх наявність установлюється за документами, що були підставою для оприбуткування, або за документами, якими оформлені майнові права. Одночасно на підставі цих документів перевіряється обґрунтованість їх оприбуткування.

До інвентаризаційного опису вносяться дані про назву нематеріального активу, характеристику, призначення, дату придбання (введення в експлуатацію), первісну (переоцінену) вартість, суму накопиченої амортизації, строк корисного використання, кількість та вартість об'єкта чи групи об'єктів нематеріальних активів. Інвентаризаційний опис складається за об'єктами нематеріальних активів чи групами однотипних за призначенням і умовами використання об'єктів нематеріальних активів та окремо за кожною матеріально відповідальною особою.

У разі виявлення лишків об'єктів нематеріальних активів до інвентаризаційного опису вони вносяться із зазначенням необхідних даних. Оцінка таких об'єктів проводиться за справедливою вартістю.

Інвентаризація незавершених науково-дослідних робіт проводиться за темами (договорами), при цьому встановлюються:

— наявність договору із замовником;

— правильність відображення фактичних витрат за темою та наявність невикористаних матеріальних цінностей;

— причини значного або необґрунтованого відхилення фактичних витрат від кошторисної вартості;

— врахування витрат за закінченими і сплаченими замовником роботами.

Як проводиться інвентаризація запасів?

Це визначає глава 4 розділу ІІІ Положення №879. Крім загальних правил, про які ми написали вище, слід пам'ятати ще таке.

Інвентаризація запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку.

На малоцінні та швидкозношувані предмети, які обліковуються в оперативному порядку, інвентаризаційні описи не складаються, а перевіряється фактична наявність цих предметів у матеріально відповідальних осіб шляхом зіставлення з відомістю оперативного обліку. Виявлена при цьому нестача предметів оформлюється актом.

Спецодяг та предмети індивідуального користування, відправлені у прання та ремонт, перевіряються на підставі документів надавача послуг.

Інвентаризаційна комісія у присутності матеріально відповідальних осіб перевіряє фактичну наявність запасів шляхом їх перерахунку, переважування чи перемірювання. Не допускається вносити до інвентаризаційних описів дані про залишки активів зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки їх фактичної наявності.

Кількість запасів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів з обов'язковою перевіркою наявності в натурі частини вказаних цінностей.

На запаси, що перебувають в дорозі, не оплачену у строк покупцями відвантажену продукцію (товари) та на запаси, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці), складається окремий інвентаризаційний опис та перевіряється обґрунтованість сум, що відображені на рахунках бухгалтерського обліку. Такі суми можуть бути визнані, якщо вони підтверджені належно оформленими документами, зокрема рахунками постачальників, копіями платіжних вимог (рахунків-фактур), що пред'явлені покупцям, охоронними розписками, які переоформлені на дату проведення інвентаризації або близьку до неї.

Виявлені під час інвентаризації непридатні або зіпсовані запаси вносяться до окремого інвентаризаційного опису, в якому вказуються найменування відповідних запасів, їх кількість, причини, ступінь і характер псування, пропозиції щодо їх знецінення, списання або можливості використання цих предметів у господарських цілях.

Тара наводиться в інвентаризаційному описі за видами, цільовим призначенням і якісним складом (нова, яка була у вжитку, така, що потребує ремонту, тощо). На тару, що стала непридатною, складається акт на списання із зазначенням причин псування.

При інвентаризації незавершеного виробництва в інвентаризаційних описах вказуються найменування заділу, стадія та ступінь їх готовності, кількість або обсяг виконаних робіт.

Сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, що перебувають біля робочих місць і не піддавались обробці, до опису незавершеного виробництва не включаються, а фіксуються в окремих інвентаризаційних описах.

Кількість сировини і матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси або суміші в незавершеному виробництві, визначається технічними розрахунками у порядку, встановленому на підприємстві, якщо інше не передбачено законодавством.

Які особливості має інвентаризація біологічних активів?

Особливості такої інвентаризації встановлює глава 5 розділу ІІІ Положення №879.

Довгострокові біологічні активи рослинництва до інвентаризаційного опису вносяться за культурами, ботанічними сортами із зазначенням року закладення, площі, кількості дерев або кущів, за категоріями та їх балансовою вартістю.

Довгострокові біологічні активи тваринництва, зокрема доросла продуктивна і робоча худоба, вносяться до інвентаризаційних описів із зазначенням номера худоби (бирки), клички, віку, породи, угодованості, живої маси (ваги) (маса (вага) коней, мулів не вказується).

Велика рогата худоба, робоча худоба, свині (матки і кнури) і особливо цінні екземпляри овець та іншої худоби вносяться до окремих інвентаризаційних описів.

Інша худоба основного стада, що враховується у груповому порядку, вноситься до інвентаризаційних описів за групами згідно з віком і статтю із зазначенням кількості голів і живої маси (ваги) по кожній групі.

Поточні біологічні активи тваринництва в частині молодняку тварин на вирощуванні та тварини на відгодівлі вносяться до інвентаризаційних описів окремо із зазначенням інвентарних номерів, кличок, статі, масті, породи тощо. Інші поточні біологічні активи тваринництва, що обліковуються у груповому порядку, вносяться до інвентаризаційного опису за віком та статевими групами із зазначенням кількості голів та живої ваги у кожній групі.

Інвентаризаційні описи щодо біологічних активів тваринництва складаються за видами тварин окремо у фермах, цехах, відділеннях, бригадах і за матеріально відповідальними особами.

Інвентаризація поточних біологічних активів рослинництва проводиться за видами таких активів, при цьому перевіряються натуральні показники (площі, засіяні озимими культурами, кількість рослин у парниках і теплицях, закладених садах, ягідниках і виноградниках).

Як проводиться інвентаризація в касі підприємства?

Порядок проведення інвентаризації в касі регулюється відразу двома нормативними документами — Положенням №879 та Положенням №148.

Інвентаризація кас проводиться в/на кожній/кожному установі/підприємстві в строки, установлені керівником, з перерахуванням усієї готівки та перевіркою інших цінностей, що зберігаються в касі.

Матеріально відповідальні особи до початку проведення інвентаризації дають розписку, форма якої визначена в додатку 7 до Положення №148.

Інвентаризаційна комісія перевіряє наявність коштів шляхом повного перерахування всієї готівки, що є в касі, цінних паперів, чекових книжок. Акт інвентаризації складається у двох примірниках і підписується членами інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальною особою. В акті інвентаризації наявності готівки вказуються фактичний залишок та залишок за даними обліку і визначається результат інвентаризації. Відомості про готівку в іноземній валюті вносяться до акта інвентаризації із зазначенням назви і суми іноземної валюти, курсу Національного банку України на початок робочого дня інвентаризації, суми іноземної валюти в перерахунку на грошову одиницю України. До акта інвентаризації грошових документів, бланків документів суворої звітності вносяться дані про назву, номер, серію і номінальну вартість.

Готівка, що зберігається в касі, але не підтверджена касовими документами, вважається надлишком готівки в касі.

У разі застосування підприємством у розрахунках РРО звіряється сума наявної готівки на місці проведення касиром розрахунку із сумою, зазначеною у звіті РРО (у РК та КОРО).

При інвентаризації коштів, що перебувають у дорозі, звіряються суми, що зазначені в рахунку, з даними квитанцій установи банку, поштового відділення, копій супровідних відомостей на здачу виручки інкасаторам банку.

У разі виявлення під час інвентаризації нестачі або надлишку цінностей у касі в акті зазначається сума нестачі або надлишку і з'ясовуються обставини їх виникнення. Сума нестачі відшкодовується відповідно до законодавства України, а надлишок оприбутковується в касі та зараховується в дохід відповідної/відповідного установи/підприємства.

Як проводиться інвентаризація коштів на рахунках в банку та фінансових інвестицій?

Це регулює глава 6 розділу ІІІ Положення №879.

Інвентаризація коштів на розрахункових, поточних, валютних, реєстраційних та інших рахунках, на акредитивах проводиться шляхом звірки залишків сум за даними бухгалтерського обліку підприємства з даними виписок банку.

При інвентаризації цінних паперів в документарній формі встановлюються:

— наявність цінних паперів;

— правильність їх оформлення, реальність вартості відображених у балансі підприємства цінних паперів;

— повнота і своєчасність відображення в бухгалтерському обліку доходів від фінансових інвестицій.

Інвентаризація цінних паперів проводиться за окремими емітентами із зазначенням в акті інвентаризації назви, серії, номера, номінальної і балансової вартості, строків їх погашення.

Інвентаризація цінних паперів у бездокументарній формі, переданих підприємством на зберігання депозитарним установам, полягає у звірці залишків, відображених на відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства, з даними виписок з рахунків в цінних паперах підприємства, виданих депозитарними установами.

До окремого акта інвентаризації вносяться дані про довготермінові та короткотермінові фінансові інвестиції в частки (паї) в статутних капіталах інших підприємств. Інвентаризація проводиться шляхом звірки установчих документів з даними бухгалтерського обліку підприємства.

В акті інвентаризації вказуються: назва фінансової інвестиції (акції, облігації, частки (паї) тощо), назва цінних паперів, якими оформлені фінансові інвестиції, дата і термін вкладу, номер і серія цінних паперів, назва документа, що підтверджує фінансові інвестиції (засновницький договір, інші угоди, виписки банків, накладні на передачу устаткування тощо), сума, вид вкладу.

Як проводиться інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованості, цільового фінансування підприємства?

Правила такої інвентаризації встановлені главою 7 розділу ІІІ Положення №879.

Інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованостей полягає у звірці документів і записів у реєстрах обліку і перевірці обґрунтованості сум, відображених на відповідних рахунках, та оформлюється актом інвентаризації.

При інвентаризації усім дебіторам підприємства-кредитори повинні передати виписки з аналітичних рахунків про їх заборгованість, які пред'являються інвентаризаційній комісії (робочій інвентаризаційній комісії) для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори мають підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення.

В окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не усунені або залишились нез'ясованими, розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються кожною стороною в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку і визнаються нею правильними.

Дебіторська і кредиторська заборгованості перевіряються щодо дотримання строку позовної давності, обґрунтованості сум, які обліковуються на рахунках обліку розрахунків з покупцями, замовниками, постачальниками, підрядниками, одержаних і виданих векселів, одержаних позикових коштів, наданих кредитів (позик), з підзвітними особами, депонентами, іншими дебіторами і кредиторами.

Під час інвентаризації розрахунків шляхом документальної перевірки установлюються:

— правильність розрахунків із банками, контролюючими органами, іншими підприємствами, а також зі структурними підрозділами підприємства, виділеними на окремі баланси;

— заборгованість підзвітних осіб, а також правильність і обґрунтованість сум заборгованості за нестачами і крадіжками. Інвентаризація заборгованості за нестачами і втратами від псування цінностей полягає у перевірці причин, через які затримується розгляд матеріалів щодо виявленої нестачі та віднесення її на винних осіб або списання у встановленому порядку;

— правильність і обґрунтованість сум дебіторської, кредиторської і депонентської заборгованостей, у тому числі суми кредиторської і депонентської заборгованостей, щодо яких строк позовної давності минув;

— реальність заборгованості працівникам з оплати праці та громадянам (безпосередньо або через роботодавців) за соціальними виплатами, визначеними законодавством, а також із безготівкових розрахунків за цими виплатами.

В акті інвентаризації вказуються найменування проінвентаризованих субрахунків і суми виявленої неузгодженої дебіторської і кредиторської заборгованостей, безнадійних боргів та кредиторської і дебіторської заборгованостей, щодо яких строк позовної давності минув.

До акта інвентаризації розрахунків додається довідка про дебіторську і кредиторську заборгованості, щодо яких строк позовної давності минув, із зазначенням найменування і місцезнаходження таких дебіторів або кредиторів, суми, причини, дати і підстави виникнення заборгованості (для бюджетних установ — листи до установ вищого рівня з приводу виділення коштів для погашення такої заборгованості).

В акті інвентаризації розрахунків щодо відшкодування матеріальних збитків вказуються прізвище боржника, за що і коли виник борг, дата прийняття судового рішення або іншого органу (добровільної згоди боржника) про відшкодування суми матеріальної шкоди, а якщо таке рішення не прийняте, то зазначаються дата пред'явленого підприємством позову і сума заборгованості на дату інвентаризації.

Окремо складається акт інвентаризації кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання. В бюджетних установах такий акт затверджується керівником бюджетної установи.

Інвентаризація коштів цільового фінансування полягає у перевірці обґрунтованості їх залишку шляхом зіставлення даних про надходження на підприємство коштів цільового фінансування та їх використання відповідно до їх цільового призначення.

Як проводиться інвентаризація витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень та резервів, створених на підприємстві?

Це регулює глава 8 розділу ІІІ Положення №879.

При інвентаризації забезпечень перевіряються їх правильність і обґрунтованість, створюваних на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію, виконання зобов'язань при припиненні діяльності; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів та інші цілі, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародними стандартами та іншими актами законодавства.

Залишок забезпечення на виплату відпусток, у тому числі відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з цих сум, станом на кінець звітного року визначається за розрахунком, який базується на кількості днів невикористаної працівниками підприємства щорічної відпустки та середньоденній оплаті праці працівників. Середньоденна оплата праці визначається відповідно до законодавства.

Докладніше про проведення інвентаризації забезпечення (резерву) на виплату відпусток читайте тут.

При інвентаризації забезпечення на виплату передбаченої законодавством винагороди за вислугу років, у тому числі відрахувань на державне соціальне страхування з цих сум, уточнюється розмір забезпечення, який не повинен перевищувати суми нарахованої винагороди і підлягає віднесенню на витрати.

Інвентаризація страхового резерву небанківської фінансової установи, що створюється для покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, полягає в обґрунтуванні відповідності залишку вказаного резерву граничному розміру такого резерву на дату інвентаризації, який обчислюється відповідно до законодавства.

Інвентаризація резерву сумнівних боргів полягає в перевірці обґрунтованості визначення суми сумнівної заборгованості на підставі аналізу застосування методу розрахунку резерву сумнівних боргів, встановленого відповідно до облікової політики.

До акта інвентаризації включаються: визначена за результатами інвентаризації сума витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечення (за його видами) і резерву сумнівних боргів разом із відповідними розрахунками, а також відповідні суми за даними бухгалтерського обліку.

Якщо транспорт на підприємстві мобілізовано — як проводиться його інвентаризація?

Відповідь на це питання надавав Мінфін у листі від 11.06.2015 р. №31-11420-07-10/19544.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону про мобілізацію виконання військово-транспортного обов'язку під час мобілізації, якщо не введений правовий режим воєнного чи надзвичайного стану, здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації.

Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється військовими комісаріатами на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, які оформлюються відповідними розпорядженнями.

Відповідно до абзацу четвертого частини 3 статті 6 Закону про мобілізацію приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.

Згідно з абзацами п'ятим та шостим частини 3 статті 6 Закону про мобілізацію повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації.

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів визначено Положенням №879.

Інвентаризація мобілізованого транспорту проводиться згідно з вимогами, передбаченими для проведення інвентаризації майна, переданого на відповідальне зберігання.

Відображення в інвентаризаційному описі мобілізованого транспорту здійснюється на підставі акта приймання-передачі, що підтверджує факт передання такого майна, та відомостей, отриманих від зберігача транспорту (за наявності).

Якщо активи підприємства знаходяться на території АТО — як проводиться його інвентаризація?

Відповідно до пункту 8 розділу I Положення №879, підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств. Зазначені підприємства зобов'язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.