Ліквідація підприємця
Може статися, що фізособа передумала здійснювати підприємницьку діяльність або ж підприємству такий підприємець став не потрібен. У такому разі реєструється припинення підприємницької діяльності, подається «ліквідаційна» звітність підприємця й відбувається остаточний розрахунок із бюджетом за податками та ЄСВ. Як саме, розглянемо покроково.
Держреєстрація припинення підприємницької діяльності
Фізособа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного держреєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізособою (ч. 8 ст. 4 Закону про держреєстрацію). I вже внесені до ЄДР відомості про припинення є підставою для зняття підприємця з обліку в органах ДФС, ПФУ тощо.
Відповідно до ст. 26 Закону про держреєстрацію документи, подані для проведення реєстраційних дій, розглядаються протягом 24 годин після надходження, крім вихідних та святкових днів. Тобто головне — правильно скласти та подати документи. А далі статусу підприємця можна буде позбутися буквально протягом одного дня!
Відповідно до ст. 4 Закону про держреєстрацію, державна реєстрація припинення фізосіб-підприємців здійснюється незалежно від місця перебування фізособи в межах АР Крим, області, міст Києва та Севастополя (крім держреєстрації на підставі документів, поданих в електронній формі, що проводиться незалежно від місця перебування фізособи у межах України).
На практиці це означає, що, якщо документи на держреєстрацію подаються:
в паперовому вигляді, — їх треба подавати для киян у межах м. Києва, для всіх інших фізосіб — у межах областей, у яких вони мешкають (зареєстровані);
в електронному вигляді, — держреєстрація провадиться незалежно від місця перебування фізособи, але в межах України.
УВАГА!
Фізособа може подавати документи на припинення підприємницької діяльності в електронному вигляді будь-де, незалежно від свого місця перебування (але у межах України), користуючись сайтом Мін'юсту. Щоправда, для цього треба мати ЕЦП.
I що не менш важливо: адміністративний збір за реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізособа не сплачує.
Держреєстрацію припинення підприємницької діяльності здійснюють:
— центри адміністративних послуг при органах місцевого самоврядування. Але вони лише приймають заяви. Держреєстрацію припинення підприємницької діяльності здійснюють реєстратори територіального відділення Мін'юсту;
— державні або приватні нотаріуси, які і приймають заяви, і проводять реєстраційні дії. Проте за їхні послуги доведеться заплатити.
Відповідно до ст. 14 Закону про держреєстрацію, подати документи на державну реєстрацію можна:
1) у паперовому вигляді;
2) в електронному вигляді.
Подання документів у паперовому вигляді
На сьогодні найпоширеніший шлях проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності — це подання документів в паперовому вигляді особисто або через довірену особу.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону про держреєстрацію, для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізособи-підприємця подається лише заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за її рішенням. Форма заяви (форма 12) затверджена наказом Мін'юсту від 18.11.2016 р. №3268/5.
Зверніть увагу: якщо заява подається особисто, заявник пред'являє паспорт громадянина України, або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне чи тимчасове проживання.
Якщо заяву подає представник, додатково подається примірник оригіналу (або нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження (тобто довіреність). Якщо відомості про представника занесені до ЄДР (тобто його послугами ви вже користувалися раніше), то довіреність не подається (п. 5, 6 ст. 18 Закону про держреєстрацію).
Якщо документи для припинення підприємницької діяльності пересилаються поштою
На сьогодні Законом про держреєстрацію також передбачено можливість подання документів для припинення підприємницької діяльності поштою, але нею не дуже часто користуються.
Утім, якщо ви все ж таки вирішили скористатися нею, радимо спочатку дізнатися поштову адресу центру адміністративних послуг, до якого треба буде надіслати цього листа. Зокрема, варто уточнити, чи приймає центр такі заяви, надіслані поштою (на практиці траплялися і відмови).
УВАГА!
У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника має бути нотаріально засвідчена (ст. 15 Закону про держреєстрацію).
Якщо все гаразд, тоді надсилайте заяву (форму 12) з повідомленням про вручення та описом вмісту.
В обох випадках результат розгляду поданих фізособою документів має надаватися у вигляді письмового повідомлення.
Подання документів у електронному вигляді
Згідно з останньою редакцією Закону про держреєстрацію, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності може провадитися і на порталі електронних сервісів. Нині він розміщений на сайті Мін'юсту за посиланням https://online.minjust.gov.ua/registration-fiz.
Тобто ви маєте можливість провести реєстраційні дії, не виходячи з дому, за власним комп'ютером,- реєструєтеся на сайті, заповнюєте заяву, підписуєте її ЕЦП і надсилаєте. Повідомлення про результат отримаєте в електронному вигляді.
Підстава і дата зняття з обліку в органі ДФС
Порядок дій податкових органів після отримання відомостей про подання заяви про припинення підприємницької діяльності описано у п. 11.17 Порядку №1588.
Підставою для зняття підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем за її рішенням.
УВАГА!
Втрата підприємницького статусу не означає автоматичного зняття з обліку в органі ДФС. Спочатку підприємцю треба подати податкову звітність за останній звітний період і розрахуватися з бюджетом щодо податків.
Після держреєстрації припинення підприємницької діяльності фізособа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізособа — платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Крім того, така фізособа має:
забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності,
в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізособи-підприємця.
Крім цього, контролюючий орган може призначити та провести документальну перевірку такої фізособи — платника податків за наявності підстав та з урахуванням строків давності, передбачених Податковим кодексом України, тобто 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Це регламентовано статтею 78 ПКУ.
Документальні перевірки ДФС
Така перевірка не є обов'язковою. Але якщо підприємець декларував доходи протягом останніх трьох років, її, як правило, проводять. Також перевірка обов'язково провадиться, якщо сам колишній підприємець звертається із заявою про її проведення (тобто за власним бажанням фізособи).
Податковим кодексом не визначено строків, протягом яких у такому разі призначається перевірка, але про результати розгляду звернення контролюючий орган має повідомити у місячний термін.
Під час перевірок перевіряється дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі щодо єдиного внеску.
Термін проведення документальної позапланової перевірки на підставах, визначених пп. 78.1.7 ПКУ для підприємців, які не мають найманих працівників, становить три робочі дні (п. 82.2 ПКУ), але за наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов:
фізособа-підприємець подала податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності;
вона не зареєстрована платником ПДВ;
у контролюючих органах немає інформації про використання такою особою найманої праці фізосіб і про відкриті нею рахунки у банках та інших фінустановах.
Для підприємців — платників єдиного податку, що належать до суб'єктів малого підприємництва (у яких середня кількість працівників за календарний рік не перевищує 50 осіб), перевірка не повинна тривати більше п'яти робочих днів, для інших платників податків (крім великих платників податків) — 10 робочих днів.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу має право своїм рішенням продовжити перевірку:
— суб'єктів малого підприємництва — не більше ніж на два робочі дні;
— інших платників податків (крім великих платників податків) — не більше ніж на п'ять робочих днів.
Результати перевірки оформлюються у формі (п. 86.1 ПКУ):
— акта — якщо під час перевірки встановлено порушення;
— довідки — якщо порушень немає.
Якщо наслідком податкової перевірки є донарахування податків, штрафів та/або пені, то за наслідками складеного акта перевірки складається і податкове повідомлення-рішення, яке надсилається фізособі. Зазначені санкції така фізособа має сплатити до бюджету протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків має самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Порядок зняття з обліку для ФОПів — платників ЄСВ
Зняття з обліку таких платників здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей із реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та остаточного розрахунку (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону про ЄСВ).
Враховуючи, що ЄСВ нині адмініструють органи ДФС, перевірку підприємця щодо ЄСВ контролюватимуть саме податківці.
Згідно з розділом IV Порядку обліку платників ЄСВ, отримавши від державного реєстратора відповідні відомості, контролюючий орган провадить позапланову документальну перевірку щодо правильності нарахування та сплати ЄСВ.
Рішення про непроведення перевірки платників єдиного внеску може бути прийняте за наявності одночасно таких умов:
— платник єдиного внеску подав усю передбачену Законом звітність із нульовими показниками;
— платником єдиного внеску у період після 1 січня 2011 року не використовувалася праця фізосіб;
— у контролюючому органі немає інформації щодо нарахування (виплати) платникові єдиного внеску доходів, які є базою нарахування єдиного внеску;
— платник єдиного внеску не має заборгованості зі сплати єдиного внеску;
— платник єдиного внеску (фізособа-підприємець) знімається з обліку після проведення перевірки (у разі її проведення), здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску та закриття інтегрованих карток.
Результати перевірки оформлюються аналогічно до податкових перевірок у формі:
акта — якщо під час перевірки встановлено порушення;
довідки — якщо порушень немає.
На підставі акта перевірки щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску платнику надсилається вимога (рішення) про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. I саме за цим документом платник здійснює остаточні розрахунки з бюджетом.
Аналогічна норма міститься і в ч. 6 ст. 15 Закону №1058 щодо зняття з обліку в органі ПФУ. Тому у звичайному випадку для зняття з обліку в ПФУ достатньо відомостей від держреєстратора, але ПФУ має право провести перевірку щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Після проведення позапланової перевірки фізособи-підприємця, яка має найманих працівників, звірення розрахунків з платником єдиного внеску, проведення ним остаточного розрахунку та на підставі довідок про відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів, наданих фондами соціального страхування, орган Пенсійного фонду України складає довідку про відсутність заборгованості.
Закриття банківських рахунків, відкритих для підприємницької діяльності
Згідно з п. 69.7 ПКУ, підприємець зобов'язаний інформувати банки, в яких він має відкриті рахунки, про свій статус. Найчастіше про цю норму згадують при відкритті рахунку з метою здійснення підприємницької діяльності, але вона працює і в разі припинення такої діяльності.
Далі банк і підприємець діють відповідно до укладеного договору та законодавства.
Наприклад, такі рахунки можуть закриватися за заявою підприємця. Крім цього, ч. 3 ст. 11 Закону про держреєстрацію дає можливість банкам (на їх запит) отримувати дані з ЄДР в електронному вигляді. I, позаяк припинення підприємницької діяльності є причиною закриття підприємницького рахунку, то після отримання інформації від власника рахунку та підтвердження цієї інформації з ЄДР банк закриває рахунок (п. 20.1 Iнструкції №492).
Наявність незакритих рахунків контролюють податківці, адже за п. 69.2 ПКУ банки повинні повідомляти орган ДФС про закриття рахунку підприємця.
Якщо після припинення підприємницької діяльності фізособи-підприємця залишилися незакритими його рахунки у фінансових установах (фактично — не отримано повідомлення про їх закриття), орган ДФС повідомляє цим установам відомості про дату та номер відповідного запису в Єдиному державному реєстрі (пп. 7 п. 11.22 Порядку №1588).
Що ще треба подати податківцям?
При знятті з обліку в контролюючому органі треба здати всі оригінали та засвідчені податківцями копії документів, які раніше цим контролюючим органом видавалися.
Це стосується насамперед ліцензій та свідоцтв (навіть уже нечинних). Пам'ятаєте свідоцтва платника ПДВ та єдиного податку, які свого часу скасували, але податківці не вимагали повернути їх та не радили викидати? Так ось, настав час їх здати контролерам. I здати такі свідоцтва варто разом із заявою про припинення реєстрації платником ПДВ або єдиного податку. I ось чому.
Податківці наполягають: у разі держреєстрації припинення підприємницької діяльності фізособи-підприємця, яка є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності (це прописано і в п. 294.6 ПКУ).
Утім, податківці пояснюють: підприємець не сплачує єдиного податку з періоду, наступного за періодом, у якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи у зв'язку з держреєстрацією припинення господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від держреєстратора повідомлення про проведення реєстрації припинення підприємницької діяльності, а саме:
1-ї та 2-ї групи — з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому подано заяву або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення;
3-тя група — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення.
Анулювання реєстрації платником ПДВ
Для цього платник ПДВ подає до контролюючого органу за місцем перебування на обліку заяву за формою №3-ПДВ.
Але й органи ДФС здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру платників ПДВ, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ за наявності певних підстав. Тому рішення про анулювання реєстрації з ініціативи органу ДФС приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), зокрема відомостей (повідомлення, документів), якими підтверджується наявність у ЄДР запису про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності фізособою-підприємцем.
Сам по собі факт запису, зробленого в ЄДР, не позбавляє підприємця статусу платника ПДВ чи єдиного податку. Він повинен або сам відмовитися від такого статусу, або сподіватися, що податківці вчасно його цього статусу позбавлять.
Обережні підприємці ні на кого не сподіваються і подають заяви, щоб прискорити процес та знизити податкові ризики. Хоча перешкодою цьому може стати відсутність установлених ПКУ строків подання заяв для припинення підприємницької діяльності.
Від себе радимо з цією процедурою не затягувати і подавати відповідні заяви (разом з іншими документами, які слід повернути до органу ДФС) одразу, щойно відповідний запис в ЄДР буде зроблено.
Анулювання реєстрації платником єдиного податку
У цьому разі ситуація є аналогічною до ситуації з анулюванням реєстрації платником ПДВ.
Податківці отримують інформацію про припинення підприємницької діяльності від держреєстратора. Тому ДФС анулює статус платника єдиного податку шляхом вилучення з реєстру платників єдиного податку у разі припинення підприємницької діяльності фізособою-підприємцем згідно із законом — у день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (пп. 2 п. 299.10 ПКУ).
Мало того, фіскальний орган зобов'язаний після отримання інформації від державного реєстратора про припинення діяльності фізособи-підприємця анулювати статус платника єдиного податку!
Але іноді податківці, на жаль, спираючись на попередні вимоги податкового законодавства та на недосконалі в цьому випадку норми ПКУ, наполягають: для зняття з обліку в державній фіскальній службі ФОП повинен подати заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування. У заяві про припинення підприємницької діяльності заявник зазначає відомості про дату (період) припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності (на жаль, згадка про це справді залишилася у пп. 7 пп. 298.3.1 ПКУ).
Отже, хоча решту норм, які містили вимогу подання такої заяви для анулювання реєстрації колишнього підприємця платником єдиного податку, з ПКУ забрано, ця одна-єдина і малопомітна норма залишилася. Тож варто перестрахуватися і подати заяву у день реєстрації припинення підприємницької діяльності. Найгірше, що може статися, — це те, що орган ДФС на вашу заяву відповість відмовою — через те що ваш статус платника єдиного податку вже анульовано за повідомленням від держреєстратора.
Подання звітності за останній звітний період
Спочатку про те, яким буде останній звітний період при припиненні підприємницької діяльності. У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОПа за його рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду, до останнього дня календарного місяця, в якому проведено держреєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Тобто логічно: якщо звітність річна, то звітним періодом буде календарний рік. Але зазначатимуться в такій звітності дані про підприємницьку діяльність з 1 січня звітного року до дня внесення до ЄДР запису про припинення підприємницької діяльності.
Особливу увагу зверніть на ЄСВ: місяць, у якому було припинено підприємницьку діяльність, належить до звітного періоду (місяця), за який сплачується ЄСВ, незалежно від дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. Наприклад, навіть якщо фізособа і втратить статус підприємця на початку певного місяця, сплатити ЄСВ доведеться за весь такий місяць у повному розмірі.
Щодо строків подання звітності, то вони такі.
Щодо доходів, отриманих у звітному періоді.
Фізособи, які перебували на загальній системі, щодо яких до ЄДР внесено запис про припинення підприємницької діяльності, подають декларації про доходи щодо отриманих доходів на загальній системі оподаткування востаннє за звітний період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду, до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Фізособи, які перебували на спрощеній системі оподаткування, щодо яких до ЄДР внесено запис про припинення підприємницької діяльності, подають декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця востаннє за податковий (звітний) квартал, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, наростаючим підсумком з початку року у строки, визначені пп. 49.18.2 ПКУ, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
На такому варіанті податківці іноді наполягають і в разі, коли йдеться про ФОПів 1-ї та 2-ї груп, для яких базовим звітним податковим періодом є календарний рік. Тобто вони не бажають чекати, коли закінчиться рік, для того щоб підприємець остаточно розрахувався з бюджетом та була можливість провести в нього податкову перевірку.
Проте це не передбачено ПКУ, тож подання такими підприємцями декларації з єдиного податку за останній звітний рік протягом 60 календарних днів після його закінчення є цілком законним.
Отже, ліквідаційна декларація про доходи та остання декларація платника єдиного податку — фізособи-підприємця подається на вибір платника податків в один із таких способів:
— особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
— надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
— засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Зверніть увагу: хоча формами декларацій це і не передбачено, часто, якщо декларація подається у паперовому вигляді, податківці наполягають на її поданні з написом від руки «Ліквідаційна». Це не вимагається жодним нормативним актом, тож така вимога — цілковита самодіяльність контролерів на місцях. Отже, зазначите ви цей напис чи ні, вирішувати вам. Незазначення такого напису не є помилкою, через яку звітність можуть не прийняти.
Щодо ЄСВ
Відповідно до пункту 8 розділу III Порядку №435, у разі припинення діяльності фізособи-підприємця такі особи зобов'язані подати самі за себе Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску із зазначенням типу форми «Ліквідаційна», де останнім звітним періодом буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
УВАГА!
Хоча п. 8 розділу III Порядку №435 визначає лише звітний період для «ліквідаційного» Звіту з ЄСВ підприємця, а не строки його подання, податківці ці поняття вважають у цьому разі ідентичними. I наполягають на тому, що такий звіт треба подати в день проведення реєстраційних дій щодо припинення реєстрації підприємця.
Сплата податків при припиненні підприємницької діяльності
Незважаючи на факт припинення підприємницької діяльності (внесення даних про припинення до ЄДР), така фізособа повинна забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності в установленому чинним законодавством порядку.
Тут також слід врахувати, що спеціальні строки за такими розрахунками не встановлені, тож:
— якщо вони проводитимуться на підставі поданої фізособою звітності, — сплатити податки та ЄСВ треба не пізніше граничного терміну, встановленого законом для самостійно визначеного грошового зобов'язання.
Наприклад, ПДФО за себе підприємець сплачує згідно з п. 57.1 ПКУ протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Рахуємо: декларація про доходи подається протягом 40 днів після припинення державної реєстрації, плюс 10 днів — це і є граничний термін кінцевого розрахунку з бюджетом.
Якщо податок (штрафи, пеня) буде донараховано податківцями на підставі проведеної перевірки, сплатити податок треба буде протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення-рішення (крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу) (п. 57.3 ПКУ).
Аналогічні строки сплати встановлено і щодо ЄСВ (штрафів, пені), донарахованих унаслідок перевірки (п. 5 розділу VI, п. 8 розділу VII Iнструкції №449).
Позаяк підприємницькі рахунки в банку при припиненні підприємницької діяльності закриваються, то сплачувати грошове зобов'язан-ня до бюджету доведеться або з інших рахунків фізичної особи, або готівкою через каси банку.
А ось термін сплати зобов'язань з ЄСВ, визначених фізособою-підприємцем у Звіті з позначкою «ліквідаційний», настає в день подання такого Звіту, відповідно, єдиний внесок необхідно сплатити до дати подання Звіту включно.
Офіційна думка
Лист Міндоходів від 07.07.2014 р. №16051/7/99-99-18-02-01-17
ПРО ЗМІНИ У ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРИПИНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ — ПІДПРИЄМЦІВ
Міністерство доходів і зборів України інформує, що 08.07.2014 р. набрав чинності Закон України від 13 травня 2014 року №1258-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців за заявницьким принципом» (далі — Закон №1258).
Основні зміни, внесені Законом №1258, полягають у такому:
державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця проводиться державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати отримання від фізичної особи — підприємця реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності або судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем без довідок органу доходів і зборів про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів та про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
виключено статтю 491 «Порядок проведення державним реєстратором спрощеної процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця»;
державний реєстратор зобов'язаний не пізніше місяця з дня набрання чинності Законом №1258 заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем за її рішенням та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, яка до 08.07.2014 р. надала заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем, але не надала реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем за її рішенням.
Органи доходів і зборів проводять процедури зняття з обліку платників податків — фізичних осіб — підприємців відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 р. №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 р. №462), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.05.2014 р. за №503/25280 (далі — Порядок обліку), та з урахуванням зазначеного далі.
Зняття з обліку фізичних осіб — підприємців в органах доходів і зборів здійснюється на підставі надходження від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.
За результатами опрацювання відомостей державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця та аналізу карток особових рахунків платників податків до Реєстру самозайнятих осіб вноситься інформація про дату та номер запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця та встановлюється обліковий стан «припинено, але не знято з обліку (КОР пусті або не закриті)».
Переліки фізичних осіб — підприємців, щодо яких державним реєстратором проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, можна сформувати за допомогою IС «Податковий блок» (процес «Перелік платників податків за станами» — підсистема «Реєстрація ПП» — «Облік ПП» — «Реєстри» або Журнал обхідних листів у процесі «Припинення ПП» — підсистема «Реєстрація ПП» — «Облік ПП», підсистеми «Облік платежів» — «Початкова організація», підсистема «Податковий аудит» — «Iнформація»).
Якщо після припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця залишились незакритими її рахунки у фінансових установах (крім рахунків, відкритих для зарахування коштів на вимогу фізичних осіб), орган доходів і зборів доводить до відома цих установ таку інформацію, повідомляючи їм відомості про дату та номер відповідного запису в Єдиному державному реєстрі.
Останнім звітним періодом для платників рахуватиметься базовий звітний(податковий) період, що дорівнює календарному року.
Фізичні особи — підприємці можуть бути зняті з обліку в органах доходів і зборів у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед бюджетом щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють органи доходів і зборів.
Окремо слід зазначити, що Законом №1258 внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464).
Так, Законом №1258 передбачено:
зняття з обліку платників єдиного внеску — фізичних осіб — підприємців, — на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку;
у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою — підприємцем;
останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
З урахуванням змін, внесених до Закону №2464, процедури зняття з обліку платника єдиного внеску в органі доходів і зборів розпочинаються у разі надходження від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.
Також змінами передбачено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Платник єдиного внеску (фізична особа — підприємець) знімається з обліку після проведення перевірки (у разі її проведення) та здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску.
До реєстру страхувальників вносяться відповідні записи із зазначенням дати та причини зняття з обліку платника єдиного внеску після підписання обхідного листа керівником органу доходів і зборів та закриття карток особових рахунків.
Повідомляємо, що на офіційному веб-порталі Міндоходів функціонує сервіс «Реєстр страхувальників», який дає змогу отримати дані з реєстру страхувальників, у тому числі і про зняття з обліку.
Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця не вимагаються повідомлення та довідки органів доходів і зборів. Отже, починаючи з 08.07.2014 р. стосовно фізичних осіб — підприємців органи доходів і зборів не формують та не направляють державним реєстраторам і фізичним особам такі документи:
повідомлення про початок проведення позапланової перевірки, призначеної у зв'язку з рішенням про припинення юридичної особи (припиненням підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за її рішенням), за ф. №24-ОПП;
повідомлення про неможливість проведення позапланової перевірки, призначеної у зв'язку з рішенням про припинення юридичної особи (припиненням підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за її рішенням), за ф. №25-ОПП;
повідомлення про проведення позапланової перевірки за ф. №26-ОПП;
повідомлення про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця) за ф. №27-ОПП;
довідка про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів за ф. №22-ОПП;
повідомлення про наявність податкового боргу та неможливість проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за ф. №23-ОПП;
довідка про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску за ф. №3-ЄСВ;
рішення про відмову у видачі довідки про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску за ф. №4-ЄСВ;
повідомлення про наявність боргу зі сплати єдиного внеску та про неможливість проведення державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за ф. №5-ЄСВ;
повідомлення про відкликання заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за ф. №6-ЄСВ.
Звертаємо увагу, що зазначене стосується лише фізичних осіб — підприємців, і залишився незмінним порядок зняття з обліку юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.
Міністерство доходів і зборів України зобов'язує довести зазначене до контролюючих органів і забезпечити облік платників відповідно до законодавства.
Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 16.03.2018 р. №1042/М/99-99-13-02-01-14/IПК
ЩОДО ПОДАННЯ ЗВІТНОСТІ ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ — ПІДПРИЄМЦЯМИ, СТОСОВНО ЯКИХ ПРОВЕДЕНО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ ПРИПИНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Державна фіскальна служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула запит про надання індивідуальної податкової консультації щодо подання звітності фізичними особами — підприємцями, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, та в межах компетенції повідомляє таке. Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464) визначено перелік платників єдиного внеску, порядок нарахування та сплати єдиного внеску.
Платниками єдиного внеску є фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464).
Фізична особа — підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи (частина восьма статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
Відповідно до пункту 8 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435 (далі — Порядок), у разі припинення діяльності, зокрема фізичної особи — підприємця, такі особи зобов'язані подати самі за себе Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі — Звіт) із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Термін сплати зобов'язань, визначених фізичною особою — підприємцем у Звіті з позначкою «ліквідаційний», настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дати подання Звіту включно.
Відповідно до пункту 9 розділу II Порядку у разі, зокрема, зняття з обліку в органах доходів і зборів страхувальник зобов'язаний подати звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавалися.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону №2464 у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою — підприємцем. Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01.01.2017 р., внесено зміни до Кодексу щодо визначення останнього базового податкового (звітного) періоду та строку подання податкової декларації про майнове становище і доходи у разі реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця.
Відповідно до абзаців другого та третього п. 177.11 ст. 177 Кодексу фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду, до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Отже, фізичні особи, які перебували на загальній системі, щодо яких починаючи з 01.01.2017 р. до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, подають ліквідаційні податкові декларації про майнове становище і доходи щодо отриманих доходів на загальній системі оподаткування востаннє за звітний період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду, до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, який є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (п. 294.6 ст. 294 Кодексу). Нормами Кодексу не передбачено подання ліквідаційної звітності для фізичних осіб, які перебували на спрощеній системі оподаткування.
Отже, фізичні особи, щодо яких починаючи з 01.01.2017 р. до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, подають податкові декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця востаннє за податковий (звітний) квартал, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, наростаючим підсумком з початку року у строки, визначені пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Кодексу, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Слід зазначити, що ліквідаційна податкова декларація про майнове становище і доходи та остання податкова декларація платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця подається за вибором платника податків відповідно до п. 49.3 ст. 49 Кодексу в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Обов'язок щодо подання податкової декларації платником податку, а також перелік випадків, у разі яких платник податку звільняється від обов'язку щодо подання податкової декларації, встановлено у ст. 179 Кодексу.
Разом з тим відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, визначено п. 120.1 ст. 120 Кодексу, згідно з яким кожне таке неподання або несвоєчасне подання тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 27.10.2017 р. №2411/С/99-99-08-02-01-14/IПК
ЩОДО ПЕРЕБУВАННЯ НА ОБЛІКУ В КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНАХ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ — ПІДПРИЄМЦЯ ПІСЛЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРИПИНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ — ПІДПРИЄМЦЯ
Державна фіскальна служба України розглянула запит на отримання індивідуальної податкової консультації щодо перебування на обліку в контролюючих органах фізичної особи — підприємця після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Відповідно до статті 67 Кодексу та статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464) зняття з обліку у контролюючих органах фізичних осіб — підприємців здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР) про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця.
При цьому державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Порядок зняття з обліку фізичних осіб — підприємців визначений підпунктом 6 пункту 11.22 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. №1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 р. за №1562/20300 (зі змінами).
Дата зняття з обліку фізичної особи — підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця.
Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу фізичної особи — підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа — платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.
Відповідно до абзаців другого та третього пункту 177.11 статті 177 Кодексу фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду, до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Форма декларації та порядок її заповнення затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 р. №859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Iнструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 26.10.2015 р. за №1298/27743.
Згідно з підпунктом 2 пункту 299.10 статті 299 Кодексу реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем відповідно до закону — в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.
У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання зі сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (підпункт 295.8 статті 295 Кодексу).
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, яка є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (пункт 294.6 статті 294 Кодексу).
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, відображаються в Податковій декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. №578, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 р. за №799/27244.
Фізична особа — підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» (зі змінами).
Загальні правила подання звітності визначено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 р. за №460/26905 (далі — Порядок №435).
Відповідно до пункту 8 розділу III Порядку №435, у разі припинення діяльності фізичної особи — підприємця така особа зобов'язана подати сама за себе Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі — Звіт) із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Термін сплати зобов'язань, визначених фізичною особою — підприємцем у Звіті з позначкою «ліквідаційний», настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дати подання Звіту включно.
Згідно з абзацом сьомим частини першої статті 5 Закону №2464 зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону №2464 у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою — підприємцем.
Порядок взяття на облік фізичних осіб — підприємців передбачено розділом II Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положенням про реєстр страхувальників, які затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 р. №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 р. за №1553/26330.
У разі повторної реєстрації у платника єдиного внеску виникають обов'язки відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464.
Враховуючи зазначене, у разі припинення підприємницької діяльності та повторної реєстрації протягом року необхідно буде подати два Звіти:
один «ліквідаційний» — до дня державної реєстрації припинення. Термін сплати зобов'язань, визначених фізичною особою — підприємцем у Звіті з позначкою «ліквідаційний», настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дня подання Звіту включно;
другий «початковий» — в законодавчо визначений термін.
Зняття з обліку фізичної особи як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється відповідно до пункту 1 статті 5 Закону №2464 після проведення передбачених законодавством перевірок платника та проведення остаточного розрахунку.
Дані про зняття з обліку фізичної особи — підприємця як платника податків та як платника єдиного внеску передаються контролюючим органом до ЄДР та оприлюднюються на порталі електронних сервісів ЄДР.
З огляду на зазначене після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа — платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності та зобов'язана забезпечити остаточні розрахунки з податків та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від провадження підприємницької діяльності.
Повторне взяття на облік фізичної особи — підприємця після припинення її підприємницької діяльності у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з ЄДР. При цьому нова реєстрація фізичної особи — підприємця не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс (підкатегорія 301.04.02)
ПРИПИНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФОПа: ЯК ПОВЕРНУТИ СУМУ НАДМІРУ СПЛАЧЕНОГО ЄДИНОГО ВНЕСКУ?
Органи Державної фіскальної служби при поверненні помилково та/або надміру сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування керуються Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 р. №6.
Повернення надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення.
Відповідно до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 р. №1162, підставою для зняття з обліку у контролюючих органах платників податків є надходження від державного реєстратора відомостей про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру. Фізична особа — підприємець знімається з обліку після проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску та закриття інтегрованих карток платника (далі — IКП).
Порядком ведення органами ДФС України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 р. №422 (далі — Порядок №422), визначено, що в інформаційній системі органів ДФС IКП закриваються із встановленням дати закриття за умов:
— погашення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені;
— повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та/або списання до бюджету за заявою платника;
— повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів ЄВ та/або списання до фондів соціального страхування за заявою платника;
— відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань або податкового боргу, не погашених на дату закриття IКП.
При цьому згідно з Порядком №422 після припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця на підставі судового рішення та/або після проведення державним реєстратором спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання та кошти єдиного внеску (у разі відсутності заяви платника податків про їх повернення) списуються до бюджету та до фондів соціального страхування за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС.
Таким чином, фізична особа — підприємець, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, має можливість повернути суму надміру сплаченого єдиного внеску на підставі заяви, яка подається до дати зняття з обліку такого платника.
Роз'яснення ГУ ДФС у Львівській області від 17.08.2018 р.
ЯК ПОВЕРНУТИ ПОМИЛКОВО ТА/АБО НАДМІРУ СПЛАЧЕНІ СУМИ ГРОШОВОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ТА ПЕНІ
Головне управління ДФС у Львівській області щодо того, до якого контролюючого органу необхідно подавати заяву для повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання та пені, крім єдиного соціального внеску, повідомляє, що згідно з п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до ст. 43 ПКУ та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43 ПКУ).
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (п. 43.4 ст. 43 ПКУ).
Органи Державної фіскальної служби (далі — ДФС) при поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (далі — переплати) керуються ст. 43 ПКУ та Порядком взаємодії територіальних органів ДФС України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 р. №1146 (далі — Порядок №1146).
Повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення (п. 5 Порядку №1146).
Отже, для повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання та пені, крім єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платнику податків необхідно подати заяву у довільній формі до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Роз'яснення ГУ ДФС у Вінницькій області від 03.11.2017 р.
ДО УВАГИ ПЛАТНИКІВ, ЯКІ МАЮТЬ ЗАБОРГОВАНІСТЬ ЗІ СПЛАТИ ЄСВ
Управління погашення боргу ГУ ДФС у Вінницькій області узагальнило питання, з якими цьогоріч найчастіше звертались за роз'ясненнями платники єдиного внеску (далі — ЄСВ). Отже, для боржників Вінниччини — узагальнені відповіді на них.
Який нормативний документ визначає порядок стягнення з платників заборгованості з ЄСВ?
Порядок стягнення заборгованості з ЄСВ визначений розділом VI Iнструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за №508/26953.
Яка мінімальна сума боргу з ЄСВ є підставою для формування та вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки)?
Вимога формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
В якому випадку вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ передається до органів Державної виконавчої служби (далі — ДВС)?
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом із нарахованою пенею, не узгодив вимогу з фіскальним органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену в результаті оскарження суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення фіскального органу або суду), фіскальний орган протягом 10 робочих днів надсилає до органу ДВС вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Порядок оскарження платником вимоги про сплату єдиного внеску у разі незгоди з розрахунком фіскального органу суми боргу (недоїмки)?
Протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, платником подається скарга до фіскальних органів вищого рівня у письмовій формі або вимога оскаржується у судовому порядку. Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до фіскального органу вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити фіскальний орган, який направив вимогу.
У яких випадках проводиться списання боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску?
Списання боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску відбувається у разі повної ліквідації юридичної особи — платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) із сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв'язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника. Та у разі смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною, за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов'язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.
Чи передбачено розстрочення боргу (недоїмки) з ЄСВ?
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розстрочення боргу (недоїмки) з ЄСВ не передбачено.
Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 15.09.2017 р. №1970/П/99-99-13-02-01-14/IПК
<…>
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя статті 25 Закону №2464).
Відповідно до частини сьомої статті 25 Закону №2464 сума недоїмки не підлягає списанню, крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання зі сплати єдиного внеску.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» (далі — Закон №755), відомості, зокрема про фізичних осіб — підприємців, вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР) на підставі документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій. <…>
Відомості з ЄДР про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця є підставою для зняття її з обліку, зокрема в органах державної фіскальної служби, та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства (частина четверта статті 13 Закону №755).
Отже, у разі смерті фізичної особи — підприємця, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону №2464 несуть зобов'язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення, борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску підлягають списанню. Штрафні санкції та пеня зі сплати єдиного внеску не застосовуються.
Підпунктом 37.3.2 пункту 37.3 ст. 87 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), визначено, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є, зокрема, смерть фізичної особи.
Згідно з пунктом 99.1 ст. 99 ПКУ виконання грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи — підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
Претензії спадкоємцям пред'являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред'явлення претензій кредиторами спадкодавця.
Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов'язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.
Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.
<…>
Враховуючи викладене, після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов'язання спадкодавця стають грошовими зобов'язаннями та/або податковим боргом спадкоємців, які прийняли спадщину, пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.