РОЗДІЛ 4. ДІЯЛЬНІСТЬ ФОПів НА ЄДИНОМУ ПОДАТКУ

Спрощена система оподаткування має свої переваги: насамперед менше податкове навантаження. Але для підприємців, які сплачують єдиний податок, встановлено суворі обмеження — і щодо видів діяльності, що їх вони можуть здійснювати, і щодо відносин із підприємствами на загальній системі оподаткування. До того ж перша та друга групи підприємців-«єдинників» не можуть бути платниками ПДВ. Розглянемо все це докладніше.

Який розмір єдиного податку сплачують підприємці

Відповідно до п. 293.2 ПКУ, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються місцевими органами влади для фізосіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку — у межах до 10% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;

2) для другої групи платників єдиного податку — у межах до 20% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.

Але у разі здійснення платниками єдиного податку 1-ї і 2-ї груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності (п. 293.6 ПКУ).

Для фізосіб-«єдинників» 3-ї групи п. 293.3 ПКУ встановлено відсоткові ставки єдиного податку у розмірі:

1) 3% доходу — у разі сплати ПДВ;

2) 5% доходу — у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Для фізосіб-підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставку єдиного податку встановлено у розмірі 5%. До того ж такі підприємці можуть перебувати лише у третій групі платників єдиного податку.

Які види доходів ФОПів не оподатковуються єдиним податком?

За п. 292.10 ПКУ, не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми ЄСВ.

Решту видів коштів, які не включаються до доходу, встановлено п. 292.11 ПКУ. А саме:

1) суми ПДВ (які надходять тоді, коли підприємець є платником ПДВ);

2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;

3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;

4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;

5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) — платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, вартість яких була включена до доходу юрособи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізособи-підприємця;

7) суми ПДВ, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів;

8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;

9) суми коштів у частині надміру сплачених податків і зборів, установлених цим Кодексом, та суми ЄСВ, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів.

Також до доходу фізосіб-«єдинників» не включаються отримані такою фізособою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхових виплат і відшкодувань. Не включаються до складу доходів також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізособі та використовується в її господарській діяльності.

Таблиця

Умови перебування на спрощеній системі оподаткування для різних груп

Група платників єдиного податку	Річний дохід, грн	Дозволена кількість працівників	Ставка		Не можуть бути платниками ЄП
			Звичайна	Підвищена
1 група: фізособи-підприємці, які здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню	300 тис.	Не використовують працю найманих осіб	10% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176,20 грн)	15% — для фізосіб-підприємців у випадках, визначених п. 293.4 ПКУ	Згідно з п. 291.5 ПКУ: підприємці та юрособи, які здійснюють: — діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім їх розповсюдження), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора); — обмін інвалюти; — виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу ПММ в ємностях до 20 л та діяльності фізосіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин); — видобування, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і каміння, у т. ч. органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння); — видобування, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення; — діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвеєрами, аварійними комісарами та аджастерами; — управління підприємствами; — надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню); — продаж предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; — організацію, проведення гастрольних заходів; фізособи-підприємці, які: — здійснюють технічні випробування та дослідження, діяльність у сфері аудиту; — надають в оренду земельні ділянки загальною площею понад 0,2 га, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 кв. м, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини загальною площею понад 300 кв. м. Страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів; госпсуб'єкти, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юрособам, які не є платниками ЄП, дорівнює або перевищує 25%; представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юрособи, яка не є платником ЄП; фізичні та юридичні особи — нерезиденти; платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником ЄП мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
2 група: фізособи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства	1, 5 млн	Не перевищує 10 осіб	20% МЗП (744,60 грн)
3 група: фізособи-підприємці та юрособи — суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми	5 млн	Не обмежено	Встановлюється у відсотках до доходу: — 3% доходу; — 5% доходу	Для юросіб у випадках, визначених п. 293.5 ПКУ: — 6% зі сплатою ПДВ; — 10% без сплати ПДВ

У яких випадках до підприємців-«єдинників» буде застосовано підвищені ставки ЄП?

Усі випадки, коли до отриманих доходів фізосіб-«єдинників» слід застосовувати ставку в розмірі 15%, наведено у п. 293.4 ПКУ. А саме:

1) до суми перевищення граничного обсягу доходу для перебування на спрощеній системі. Але для кожної з груп ці обсяги різні: 1-ша група — 300 тис. грн, 2-га група — 1,5 млн грн, 3-тя група — 5 млн грн;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесених до 1-ї або 2-ї групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж встановлено для «єдинників»;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Перелік цих видів наведено у пп. 291.5.1 ПКУ;

5) до доходу, отриманого платниками 1-ї або 2-ї групи від провадження діяльності, яка не передбачена у пп. 1 або 2 пункту 291.4 ПКУ відповідно.

Новація 2018 року — з 15 серпня підприємцям дозволено перебувати у четвертій групі платників єдиного податку!

Але для того щоб потрапити до такої групи (звісно, добровільно) і продовжувати в ній перебувати, слід виконувати певні умови:

— провадження діяльності виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону «Про фермерське господарство»;

— здійснення виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилову, переробки такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продажу;

— провадження господарської діяльності (крім постачання) за місцем податкової адреси;

— заборона використання праці найманих осіб;

— членами фермерського господарства такої фізособи є лише члени її сім'ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;

— площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

З наведених умов найсуворішою є остання — це обмеження площі земель, якого для юросіб-сільгосптоваровиробників наразі не встановлено. Решта — цілком логічні.

Дивує хіба що заборона найму працівників, яка суперечить ч. 5 ст. 1 Закону «Про фермерське господарство». Отже, працювати у такому господарстві, якщо воно перебуватиме у 4-й групі платників єдиного податку, зможуть лише сам підприємець і члени його сім'ї. Члени сім'ї не є найманими працівниками такого підприємця, хоча й мають право на отримання частини результату діяльності фермерського господарства (прибутку).

Порядок обрахунку та сплати єдиного податку фермерами не відрізнятиметься від того, як це робили юрособи 4-ї групи. Регулює цей порядок п. 295.9 ПКУ.

За п. 293.9 ПКУ для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

— для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту) — 0,95;

— для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, — 0,57;

— для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) — 0,57;

— для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, — 0,19;

— для земель водного фонду — 2,43;

— для сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту, — 6,33.

Переваги 4-ї групи для підприємців

Чому підприємці бажали отримати можливість перебувати у четвертій групі платників єдиного податку? Звісно, підприємці і раніше могли здійснювати господарську діяльність в аграрному секторі економіки. Не заборонено здійснювати таку діяльність їм і на єдиному податку. Отже, і до цього фізособи мали три групи, в яких вони, виконуючи ці обмеження, могли перебувати і торгувати власною сільгосппродукцією.

Різниці дві:

1) перша, друга та третя групи платників єдиного податку суворо обмежені сумою річного доходу. Отже, ФОП до 15 серпня 2018 року міг перебувати на єдиному податку, якщо його річний дохід не перевищував 5 млн грн. На відміну від цього, юрособи, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, могли обрати і четверту групу платників єдиного податку, для якої не встановлено обмеження суми річного доходу;

2) перша та друга групи платників єдиного податку сплачують його у фіксованому розмірі, тобто у певному відсотку від мінімальної зарплати. Третя група сплачує єдиний податок у певному відсотку від суми доходу (5% або 3% та ПДВ). На відміну від цього, юрособи, які перебувають у четвертій групі, сплачують єдиний податок виходячи з площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що належать їм на праві власності або використовуються, у тому числі, на умовах оренди.

Отже, переваги для тих ФОПів — сільськогосподарських товаровиробників, у яких річний дохід перевищує 5 млн грн, очевидні. Замість переходу на загальну систему оподаткування і сплати 18% ПДФО та 1,5% військового збору з чистого доходу, вони можуть залишатися на єдиному податку завдяки переходу до 4-ї групи. При цьому вони отримують майже фіксовану суму цього податку, яку слід сплатити. Але вона не залежить від суми отриманого доходу. Тож такі ФОПи мають вибір і самі можуть порахувати, які податки їм вигідніше сплачувати.

Не слід також забувати, що «єдинники» 4-ї групи звільнені від обов'язку сплати земельного податку за землі, що їм належать та використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. 4 п. 297.1 ПКУ). Хоча реєстрація платниками ПДВ у них відбувається на загальних підставах (зокрема, на них поширюється критерій в 1 млн грн для обов'язкової реєстрації платником ПДВ, установлений ст. 181 ПКУ).

При цьому такі підприємці матимуть істотну перевагу над юрособами: їх віднесено оновленою редакцією п. 296.10 ПКУ до осіб, які можуть не застосовувати РРО при готівкових розрахунках. Щоправда, за умови що річна сума доходу не перевищить 1 млн грн.

ФОП на єдиному податку — платник ПДВ

Коло осіб, які для потреб оподаткування ПДВ мають право або зобов'язані бути зареєстровані як платники ПДВ, визначено пп. 14.1.139 та п. 180.1 ПКУ.

Зокрема, особою, відповідальною за нарахування та сплату ПДВ до бюджету, є фізособа-підприємець, яка:

— або є платником податків і зборів, установлених Податковим кодексом, крім єдиного податку;

— або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ;

— або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому ПКУ порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Ставку єдиного податку 3% передбачено лише для третьої групи платників єдиного податку. Отже, підприємці першої та другої груп не можуть бути платниками ПДВ. Якщо вони добровільно цього бажають, їм доведеться одночасно з реєстрацією платниками ПДВ перейти до третьої групи платників єдиного податку з відповідною ставкою.

Утім, навіть якщо фізособи не зареєстровані як платники ПДВ, але ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники ПДВ (п. 181.2 ПКУ).

Пунктом 181.1 ПКУ визначено умову, за якої суб'єкт господарювання зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ, а саме: у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V цього Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу.

Але тут є нюанс: зазначена норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками єдиного податку першої — третьої груп.

Отже, якщо підприємець перебуває у 1 — 3 групах і не порушує умов перебування в цих групах, а при перевищенні суми річного доходу вчасно переходить до наступної групи «єдинників», він стає платником ПДВ винятково добровільно. Таким чином, отримувати 5 млн грн річного доходу і не сплачувати ПДВ для підприємця-«єдинника» цілком реально.

Але якщо підприємець порушує правила перебування на спрощеній системі оподаткування і переходить на загальну систему оподаткування, треба бути дуже уважним. На дату такого переходу (з наступного кварталу) підприємець має порахувати суму оподатковуваних операцій за попередні 12 календарних місяців. I якщо така сума перевищила 1 млн грн, він повинен зареєструватися платником ПДВ. Тобто подати заяву за формою №1-ПДВ не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на загальну систему оподаткування.

Якщо ж він не подав або несвоєчасно подав реєстраційну заяву до контролюючого органу, обов'язок щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлено для подання такої заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1 млн грн за останні 12 календарних місяців.

У такому разі контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання та накладає на платника податків штраф у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з ПДВ розмір штрафу становить 50% суми нарахованого податкового зобов'язання (п. 123.1 ПКУ).

Об'єкт і база оподаткування ПДВ

Статтею 185 ПКУ визначено операції, що є об'єктом оподаткування ПДВ, а саме операції з постачання товарів і послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України, а також постачання послуг із міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

База оподаткування визначається у порядку, встановленому ст. 188 ПКУ, з урахуванням особливостей, передбачених розділом V цього Кодексу.

Ставки ПДВ

Згідно зі ст. 193 ПКУ розміри ставок ПДВ залежать від здійснюваних операцій і встановлюються від бази оподаткування у розмірах 20%, 0% та 7%.

ФОП-«єдинник» та ЗЕД

ПКУ не встановлює для підприємців на єдиному податку заборону на зовнішньоекономічну діяльність. Проте при цьому треба враховувати умови перебування в тій чи іншій групі платників єдиного податку. Наприклад, якщо підприємець першої групи продає товари виключно на ринках, експортувати такі товари без втрати статусу «єдинника» він не зможе. Не може і підприємець другої групи надавати послуги юрособам — неплатникам єдиного податку (а нерезиденти-юрособи статусу «єдинника» не мають).

Отже, фізособа-підприємець — платник єдиного податку може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність як на території України, так і за її межами, за умови що він не здійснює видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

А як визначається сума доходу підприємця-«єдинника», якщо він був одержаний в іноземній валюті?

Відповідно до пп. 292.1 ПКУ, доходом платника єдиного податку для ФОПа є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ.

Своєю чергою, дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ПКУ).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ПКУ).

А тепер покроково розглянемо операції, що виникають при надходженні валютної виручки.

Валютні кошти зараховуються на розподільчий рахунок

Розподільчі рахунки використовуються банківськими установами при перерахуванні певних видів доходів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів як транзитні. Тому кошти, що зараховуються на розподільчий рахунок, не включаються до доходу підприємця. На дату такого зарахування дохід у підприємця не виникає.

Банк здійснив обов'язковий продаж частини валюти

Що відбувається в такому разі:

— валютні кошти списуються з розподільчого рахунку;

— та частина коштів, що підлягає обов'язковому продажу (нині і до кінця 2018 року це 50% надходжень), продається, а виручка від продажу зараховується на гривневий рахунок підприємця;

— решта коштів зараховується на валютний рахунок підприємця.

Дохід при цьому також визнається відповідними частинами:

— виручка від продажу валюти визнається доходом у повній сумі зарахованої гривні (з урахуванням комісії);

— непродана частина виручки визнається доходом виходячи з добутку курсу НБУ на дату зарахування валютних коштів та суми зарахованої на валютний рахунок підприємця валюти.

Відповідно до цього заповнюється книга обліку доходів підприємця. Виходячи зі суми коштів, що була отримана на гривневий рахунок, та з вартості валюти, що була отримана на валютний рахунок підприємця. При цьому датою виникнення доходу є дата зарахування коштів на відповідні рахунки підприємця після їх списання з розподільчого рахунку.

А чи треба визнавати дохід у вигляді курсової різниці?

Податківці вважають, що розрахунку курсової різниці, яка виникає при продажу іноземної валюти фізособи-підприємця, та включення такої курсової різниці до доходу платника єдиного податку нормами ПКУ не передбачено.

Крім цього, курсові різниці можна визначити лише згідно з стандартами бухобліку, а його підприємці, як відомо, не ведуть.

Отже, зміна курсу НБУ не потребує від підприємця перерахунку суми валюти, розміщеної на валютному рахунку, і не призводить до виникнення доходу.

А якщо такий залишок валюти буде продано у майбутньому?

Податківці вважають, що оподатковуваний дохід у цьому разі у підприємця не виникне. Навіть якщо курс НБУ зросте і підприємець внаслідок такого продажу отримає більше, аніж визнав доходу при зарахуванні цієї валюти на свій рахунок.

Податківці вважають, що після отримання цих коштів підприємець може ними розпоряджатися вільно. I подальші операції з такими коштами розглядатимуться не в межах підприємництва, а як операції звичайної фізособи.

Свою думку податківці базують на ст. 44 ГКУ, за якою підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. Фізособа-підприємець має право вільно користуватися коштами для власних потреб з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення господарської діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством від підприємницької діяльності.

Отже, позаяк з валютної виручки вже був сплачений єдиний податок, то далі вона розглядається як власні кошти звичайної фізособи. А відповідно до пп. 165.1.51 ПКУ доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов'язаних із переходом права власності на такі валютні цінності, не включається до розрахунку загального оподатковуваного доходу звичайної фізособи.

Порядок сплати підприємцями єдиного податку та ЄСВ

Фізособи-«єдинники» 1 — 3 груп повинні сплачувати ЄСВ за себе у самостійно визначеному розмірі, але не нижчому від мінімального страхового внеску, незалежно від факту отримання доходу.

У 2018 році залишається норма щодо звільнення від сплати ЄСВ за себе фізосіб-«єдинників», які є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю. Отже, підприємці звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо вони отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону про пенсійне страхування, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Єдиний податок сплачується підприємцями 1 — 3 груп у строки, встановлені ст. 295 ПКУ.

А саме:

— платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть сплатити єдиний податок авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року;

— платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Підприємці четвертої групи єдиного податку самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу ДФС за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік (п. 295.9 ПКУ).

А податок сплачується частинами — щокварталу протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:

у I кварталі — 10%;

у II кварталі — 10%;

у III кварталі — 50%;

у IV кварталі — 30%.

Фізособи-підприємці, які у звітному періоді обрали спрощену систему оподаткування та ставку єдиного податку, встановлену для четвертої групи, або перейшли на застосування ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, вперше сплачують податок протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, в якому відбулося таке обрання/перехід, а надалі — у порядку, визначеному пп. 295.9.2 ПКУ.

Порядок сплати ЄСВ «єдинниками» встановлено нормами пп. 2 п. 6 розд. IV Iнструкції №449. За нею платники сплачують ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, наступного за кварталом, за який сплачується ЄСВ.

Але за бажанням фізособи-«єдинники» можуть сплачувати ЄСВ у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми ЄСВ, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, наступного за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому мінімальний розмір місячного страхового внеску з ЄСВ становить у 2018 році 819,06 грн (22% від розміру мінімальної зарплати), а максимальний (22% від 15 розмірів мінімальної зарплати) — 12285,9 грн.

Лікарняний або відпустка

Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів (п. 295.5 ПКУ).

Iнформація про період щорічної відпустки і терміни тимчасової втрати працездатності з обов'язковим доданням копії листка непрацездатності подається в заяві у довільній формі (пп. 298.3.2 ПКУ).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

У ПКУ передбачено календарний місяць відпустки: тобто з 1 до 31 (30, 29 чи 28) числа, тому у заяві, що подається з метою несплати єдиного податку, треба зазначати повний місяць.

Наприклад, якщо підприємець-«єдинник» хворів 30 і більше календарних днів і при цьому хвороба розпочалася до 20 числа місяця та закінчилася у наступному місяці, то такий платник звільняється від сплати єдиного податку лише за календарний місяць, в якому почав хворіти, а за наступний календарний місяць, в якому відповідно до листка непрацездатності хвороба закінчилася, сплачує єдиний податок відповідно до норм ПКУ.

Пунктом 295.6 ПКУ визначено, що суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого п. 295.1 і п. 295.5 цієї статті, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку.

Помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку за період хвороби за умови подання таким платником заяви до органу доходів і зборів щодо терміну тимчасової втрати працездатності з доданням копії листка (листків) непрацездатності.

Зверніть також увагу на таке: на період лікарняного або відпустки підприємець не провадить підприємницької діяльності. Саме тому йому надається право не сплачувати за цей період (місяць) єдиного податку. Проте якщо податківці доведуть, що у зазначеному періоді підприємець отримував доходи, то донарахують суму єдиного податку за такий місяць зі штрафними санкціями та пенею.

I — звільнення від сплати єдиного податку не позбавляє підприємця від сплати інших податків та ЄСВ. А також від обов'язку подання звітності у встановлені строки.

Чи може фізособа-підприємець — платник єдиного податку, яка подала до контролюючого органу заяву щодо періоду щорічної відпустки, надалі відкликати її у зв'язку з перебуванням у цьому періоді на лікарняному?

Відповідно до п. 295.5 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Iнформація про період щорічної відпустки і терміни втрати працездатності з обов'язковим доданням копії листка непрацездатності подається заявою у довільній формі (пп. 298.3.2 ПКУ).

Зразок заяви

З метою уникнення порушення термінів сплати авансових платежів податківці рекомендують подавати до контролюючого органу заяву щодо періоду щорічної відпустки до початку відпустки. Заяву щодо терміну втрати працездатності з обов'язковим доданням копії листка непрацездатності доцільно подавати одразу після закінчення лікарняного.

Таким чином, фізособа-підприємець — платник єдиного податку, яка не використовує працю найманих осіб, може відкликати заяву щодо періоду щорічної відпустки до її початку та скористатися правом на звільнення від сплати єдиного податку за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Під час тимчасової непрацездатності за підприємцем на єдиному податку зберігається право отримувати лікарняні. Аналогічне право мають і вагітні жінки — на допомогу по вагітності та пологах.

Реалізується це право «єдинниками» так само, як і підприємцями на загальній системі оподаткування (див. відповідний розділ книги). А щодо оподаткування отриманих підприємцем лікарняних та декретних виплат — дивіться IПК ДФСУ від 06.06.2018 р. №2484/Г/99-99-13-01-02-14/IПК наприкінці цього розділу.

Реєстрація підприємцем та обрання спрощеної системи

Згідно з п. 299.2 ПКУ, ДФС веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. Отже, відповідно до п. 299.1 ПКУ, реєструється суб'єкт господарювання як платник єдиного податку шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

У випадках, передбачених пп. 298.1.2 ПКУ, ДФС у разі відсутності визначених ПКУ підстав для відмови, реєструє суб'єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до пп. 298.1.2 ПКУ, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з ЄДР про проведення держреєстрації, якщо така заява додана до реєстраційної картки (п. 299.4 ПКУ).

У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку (п. 299.5 ПКУ).

Але платникам ЄП 1-ї та 2-ї груп треба пам'ятати про таке. Відповідно до п. 294.4 ПКУ, для зареєстрованих в установленому порядку фізосіб-підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку. За цей проміжок часу фізособи-«єдинники» 1-ї та 2-ї груп вважаються такими, що перебувають на загальній системі.

Для новостворених фізосіб-«єдинників» 3-ї групи, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи, перший звітний період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.

Щодо четвертої групи підприємців-«єдинників», то для них встановлено такі правила.

Для того щоб стати платником єдиного податку 4-ї групи, фермер подає заяву. Заява подається на вибір платника податків в один зі способів, визначених частинами 1 — 4 пп. 298.1.1 ПКУ (податківцям — особисто, поштою, в електронному вигляді або держреєстратору при реєстрації ФОПа).

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ПКУ). А для фермерів, які перейшли на сплату єдиного податку зі сплати інших податків і зборів, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду (п. 294.3 ПКУ).

Які порушення можуть призвести до втрати права на ЄП

Усі види порушень, які призводять до обов'язку перейти на загальну систему, встановлено пп. 298.2.3 ПКУ. Зокрема:

1) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 п. 291.4 ПКУ, платниками єдиного податку першої і другої груп, які не використали право на застосування інших ставок, установлених для третьої групи, — з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи — з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 ПКУ, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків. За п. 291.6 ПКУ платники єдиного податку першої — третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);

4) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права на спрощену систему оподаткування, встановлених п. 291.5 ПКУ, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

5) у разі перевищення чисельності фізосіб, які перебувають у трудових відносинах із платником єдиного податку, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

6) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, — з першого числа місяця, наступного за звітним періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

7) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів — в останній день другого із двох послідовних кварталів;

8) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, не передбаченої у пп. 1 або 2 пункту 291.4 ПКУ відповідно, — з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Серед зазначених порушень особливу увагу слід звернути на здійснення діяльності, яка «єдиннику» певної групи заборонена. I ось тут працює жорстке обмеження щодо відносин підприємців-«єдинників» із підприємством:

1) перша група платників єдиного податку взагалі з юрособами не працює;

2) друга група платників єдиного податку товари може продавати будь-яким юрособам, а ось надавати послуги — лише юрособам — платникам єдиного податку.

Таким чином, якщо ви — юрособа на загальній системі оподаткування і плануєте придбавати послуги у підприємця на єдиному податку, вам одразу треба обирати третю групу.

Що буде фізособі-«єдиннику» на 2-й групі за надання послуг платникам інших податків?

За п. 291.4 ПКУ, однією з умов перебування фізособи-підприємця у 2-й групі єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання послуг платникам єдиного податку та/або населенню. Тому надання послуг платникам податків, що застосовують загальну систему оподаткування, є порушенням умов перебування фізособи-підприємця на спрощеній системі оподаткування.

При недотриманні умов перебування в обраній групі єдиного податку фізособа-підприємець втрачає право перейти на сплату єдиного податку для інших груп шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу (пп. 298.1.5 ПКУ).

У разі порушення умов перебування у 2-й групі єдиного податку, передбачених пп. 2 п. 291.4 ПКУ, така особа зобов'язана:

— перейти на загальну систему з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність. Такий порядок переходу вважається відмовою від спрощеної системи оподаткування. I для відмови суб'єкту господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) слід подати до контролюючого органу заяву;

— до отриманого доходу за договором надання послуг юрособі — платнику податку на прибуток застосувати ставку єдиного податку в розмірі 15%;

— відобразити в квартальній податковій декларації наростаючим підсумком окремо такі доходи;

— подати декларацію за податковий (звітний) квартал, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, з наростаючим підсумком з початку року протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Якщо фізособа-підприємець не виконала вищеперелічених вимог ПКУ та не перейшла на сплату інших податків і зборів, то реєстрація платника єдиного податку другої групи анулюється за рішенням контролюючого органу на підставі акта перевірки з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено таке порушення. Унаслідок цього всі доходи, отримані після дати анулювання реєстрації платника єдиного податку, оподатковуватимуться на загальних підставах.

Реєстрація Книги обліку

Наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. №579 затверджено Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками ПДВ, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ.

Наказом №579 встановлено право обрати спосіб ведення книги обліку. Але наразі можна вести книгу обліку тільки у паперовому вигляді. Це пов'язано з тим, що технічно не впроваджено алгоритму реєстрації книг у ДФС в електронному вигляді. Тож у будь-якому разі фізособі-«єдиннику» слід іти до відповідного податкового органу та реєструвати книгу обліку у паперовому вигляді.

Порядок реєстрації книги у паперовому вигляді встановлено пп. 1 п. 3 Порядку №579. Так, фізособа-«єдинник» зобов'язана подати до ДФС за основним місцем обліку примірник книги обліку доходів (книги обліку доходів і витрат), на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта для фізосіб, які мають позначку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, податкова адреса.

Книга обліку має бути прошнурована, пронумерована. Її реєстрація у ДФС засвідчується підписом керівника або заступника керівника контролюючого органу та скріплюється печаткою.

Зареєстрована книга обліку доходів (книга обліку доходів і витрат) видається у день подання платником єдиного податку книги обліку доходів (книги обліку доходів і витрат).

Порядок ведення Книги обліку доходів (Книги обліку доходів та витрат)

Відповідно до п. 296.1 ПКУ, платники єдиного податку першої — третьої груп ведуть облік у вигляді заповнення книг обліку доходів та книг обліку доходів та витрат.

Згідно з пп. 296.1.1 ПКУ, платники єдиного податку першої і другої групи та платники єдиного податку третьої групи (фізособи-підприємці), які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Підпунктом 296.1.2 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат.

Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. №579 (далі — Порядки №579).

Зверніть увагу: за п. 7 Порядків книги мають зберігатися у платника податку протягом 3-х років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис! Книга обліку доходів (книга обліку доходів і витрат) має зберігатися безпосередньо у фізособи-підприємця — платника єдиного податку незалежно від кількості місць провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог Порядків №579, фізособи-підприємці — платники єдиного податку першої — третьої груп відображають фактично отриману суму доходу та фактично понесених витрат від провадження діяльності (для 3-ї групи платників ПДВ). Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку №579, платник єдиного податку (2-га група) щодня вносить до граф 2 — 6 книги відомості про дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до п. 293.2 ПКУ, зі сумарним підсумком за місяць, квартал, рік (крім доходу, що оподатковується за ставкою 15%). Тобто відображається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, що підлягає оподаткуванню у межах госпдіяльності підприємця.

Згідно з п. 5 Порядку №579, записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, тобто зазначається підсумкова сума коштів, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримані готівкою (графа 4 книги), та окремо сума безоплатно отриманих товарів (послуг) (графа 5 книги). Крім того, окремо фіксується дохід, що оподатковується за ставкою 15%: дохід, отриманий від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників ЄП 2-ї групи, та/або дохід від здійснення діяльності, забороненої платникам ЄП (графа 8 книги). Витрати в книзі не обліковують.

Якщо фізособа-«єдинник» протягом робочого дня не отримувала доходу, то заповнювати книгу обліку доходів або книгу обліку доходів і витрат не треба.

Фізособи-«єдинники» 3-ї групи (платники ПДВ) ведуть книгу обліку доходів і витрат, у якій щодня, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи та понесені витрати (п. 1 Порядку).

У розділі книги щодо доходів слід наводити види доходів від здійснення підприємницької діяльності.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

ДФС неодноразово наголошувала, що відображення у книзі обліку доходів, отриманих до дати її реєстрації у контролюючому органі, та її неведення є порушенням вимог ПКУ та Порядку №579.

При цьому податківці зауважують, що відповідно до ст. 164-1 КУпАП неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів та витрат суб'єктами господарювання, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від 3 до 8 н. м. д. г. (від 51 до 136 грн).

Дії, передбачені ч. 1 ст. 164 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративною стягненню за те саме порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від 5 до 8 н. м. д. г. (від 85 до 136 грн).

А саме:

— у графі 2 зазначають отриману суму коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги;

— у графі 3 — суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передоплати;

— у графі 4 — скориговану суму доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів та розраховують як різницю граф 2 і 3;

— у графі 5 — вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), наданих платнику податку згідно з договорами дарування та іншими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику податку на відповідальне зберігання і використані таким платником;

— у графі 6 — суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;

— у графі 7 — загальну суму доходу як суму граф 4, 5 і 6;

— у графах 8 і 9 — вид та суму доходу, що оподатковується за ставкою 15%;

Витрати в книзі показують відповідно до п. 6 Порядку №579. Так, графи 2, 3 та 6 розділу II «Витрати» книги заповнюють у такому порядку:

— у графах 2 і 3 — витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) без ПДВ, у тому числі суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за мінусом непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не відшкодовуються платникам податку; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою;

— у графі 6 — суму інших витрат, понесених у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку, зокрема витрат на зв'язок, сплату орендних та комунальних платежів тощо.

Первинні документи

Позаяк третя група — платники ПДВ повинні вести книгу обліку доходів і витрат, то зрозуміло, що їм без первинних документів, на підставі яких у цій книзі відображаються витрати, не обійтися.

На відміну від доходів, у ПКУ не зафіксовано переліку витрат, облік яких повинні вести такі підприємці.

Тож орієнтуватися треба на Порядок заповнення такої книги, затверджений наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. №579. Згідно з ним у цій книзі мають бути відображені відомості про:

— витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) без ПДВ;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків (у цьому випадку — ПДВ) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не відшкодовуються платникам податку;

— транспортно-заготівельні витрати;

— інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою;

— витрати на оплату праці у разі використання праці найманих осіб;

— суму сплаченого ЄСВ (як за себе, так і за найманих працівників);

— суму інших витрат, понесених у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку, зокрема витрат на зв'язок, сплату орендних та комунальних платежів тощо.

На все це підприємець третьої групи — платник ПДВ повинен мати первинні документи, а в ідеалі — і договори (або інші підтвердні документи).

Решта підприємців-«єдинників» обліку витрат не ведуть, а отже, надавати податківцям документи про придбання товарів, оплату послуг тощо не зобов'язані.

Зверніть увагу: часто під час документальних перевірок податківці вимагають у підприємців документи про походження товару, яким вони торгують, а інколи — оборотно-сальдові відомості щодо наявності та руху такого товару. Це пов'язано з тим, що податківці вважають так: не контролюючи, скільки було продано товарів, перевірити, чи не ухиляється підприємець від сплати податку, неможливо. А може, він не всю виручку відображає в книзі? Тим більше якщо розрахунки проводяться готівкою. Крім цього, відсутність документів про придбання товарів, на думку податківців, може свідчити про безоплатність отримання таких товарів. А це означає отримання підприємцем додаткового оподатковуваного доходу.

Але обов'язок мати документи про походженні товару встановлено ПКУ лише для підприємців на загальній системі оподаткування (п. 177.10 ПКУ). Для «єдинників» такого обов'язку не встановлено, принаймні прямої норми ПКУ щодо цього немає. Вони не зобов'язані вести бухгалтерський облік придбаних та реалізованих товарів і складати за ними первинні документи (крім розрахункових документів, які при готівкових розрахунках не через РРО найчастіше залишаються тільки у покупців).

Докладніше про те, які документи мусять зберігати підприємці на єдиному податку 1 — 3 груп і яка відповідальність (штрафи) передбачена за порушення цих вимог, див. у роз'ясненні ДФСУ наприкінці розділу.

Застосування РРО

За п. 296.10 ПКУ, РРО не застосовуються платниками єдиного податку:

— першої групи;

— другої, третьої та четвертої груп (фізособи-підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.

Норми п. 296.10 ПКУ не поширюються на платників єдиного податку, які реалізують технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту.

Тож «єдинники», які реалізують технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту, повинні будуть обов'язково застосовувати реєстратори розрахункових операцій незалежно від обсягу отриманого доходу від такого продажу.

Пам'ятайте, що суб'єкти господарювання мають застосовувати РРО, якщо оплата за відповідні товари провадиться у готівковій формі. Тож тим «єдинникам», які застосовують для розрахунків за продані товари безготівкову форму, РРО не потрібні.

Декларація ЄП та звіт з ЄСВ

Форма податкової декларації платника єдиного податку — фізособи-підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. №578.

За п. 296.2 ПКУ платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, установлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу та щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 ПКУ. Тобто така декларація подається протягом 60 календарних днів після закінчення звітного періоду.

Зверніть увагу: такий порядок подання декларації встановлено, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

За п. 296.3 ПКУ, платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. Тобто така декларація подається протягом 40 календарних днів після закінчення звітного періоду.

За пп. 296.5.1 ПКУ, платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ПКУ, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізособи-підприємці) групи, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ.

У податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподатковуваного за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої групи, обсяг доходу, оподатковуваного за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподатковуваного за новою обраною ставкою єдиного податку, авансові внески, встановлені п. 295.1 ПКУ.

Форма річного Звіту з ЄСВ для підприємців на загальній системі оподаткування затверджена як додаток 5 до Порядку №435. Подається він до органу ДФС до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Такі підприємці заповнюють таблицю 2 цього додатка.

При цьому базу для нарахування ЄСВ підприємці-«єдинники» визначають за кожен місяць не з отриманого доходу, а самостійно. Але така база повинна бути не більшою від максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. А сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Офіційна думка