До листа Державної фіскальної служби України від 21.06.2016 р. №13614/6/99-99-14-03-03-15
Справді, останнім часом платники податків неодноразово звертали увагу фахівців «ДК» («гаряча лінія», консалтинг тощо) на те, що фіскальні органи у запитах почали посилатися саме на приписи п. 73.3 ПКУ. Раніше були детальніші посилання — скажімо, на приписи пп. 78.1.1 та/або пп. 78.1.4 ПКУ.
Воно й не дивно... Річ у тім, що наші законотворці у 2015 році1 так перестаралися зі змінами до ПКУ, що, очевидно, помилково пов'язали право на проведення перевірки (та, відповідно, й складення запитів) згідно з пп. 78.1.1 ПКУ лише з фактом одержання податкової інформації, пов'язаної з порушеннями валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Про порушення податкового законодавства тут немає ані слова.
1 Закон України від 24.12.2015 р. №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», чинний з 01.01.2016 р.
Тож нині, щоби вирішити проблему надсилання запитів на законних підставах, фіскали посилаються лише на п. 73.3 ПКУ. У п. 1 та 3 ч. 3 цього пункту містяться подібні підстави для надсилання запитів, як і в пп. 78.1.1 та 78.1.4 ПКУ. Проте, наприклад, у п. 1 ч. 3 п. 73.3 ПКУ зазначено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків у разі, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства.
Утім, є питання щодо джерела отримання таких фактів та наведення такої інформації безпосередньо в тексті запиту. По-перше, переважна більшість запитів посилається загалом на п. 73.3 ПКУ без уточнень щодо фактів порушень чи виявлених недостовірностей у поданих податкових деклараціях, тобто навіть без посилань на відповідні пункти ч. 3 п. 73.3 ПКУ. По-друге, яким чином виявляють, скажімо, саме факти порушень, які слід пояснити та підтвердити документально?
У коментованому листі ДФСУ вказує на те, що за наслідками аналізу податкової інформації, що отримана та міститься у базах даних органу ДФС, останній може виявляти факти, які свідчать про порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, і надсилати платнику запит щодо такої інформації із дотриманням вимог п. 73.3 ст. 73 Кодексу.
Утім, коментований документ є індивідуальною письмовою консультацією, відповіддю на запитання: чи мають право посадові особи органів ДФС робити висновки про порушення платником податків вимог чинного законодавства без складання та оформлення належним чином акта перевірки, а також вказувати на це у запиті щодо надання пояснень та їх документального підтвердження?
До речі, це запитання виникло цілком правомірно — адже податкова інформація, що отримана та міститься у базах даних органу ДФС, далеко не завжди відповідає дійсності. Деяка частина цієї інформації оскаржується в суді, і може не бути рішення, яке набрало законної сили, чи йдеться про акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента. Не забуваймо і про акти планових чи позапланових (не)виїзних документальних перевірок, де знімаються і ПЗ, і ПК з ПДВ без прийняття податкових повідомлень-рішень1. Хіба ця інформація є достовірною настільки, що може не лише свідчити про порушення, а й надати право на складення запиту? На нашу думку, у такій ситуації варто діяти спільно з контрагентами. Річ у тім, що, крім наведеного вище, слід нагадати про те, що оскарження дій органів ДФС може супроводжуватися винесенням адмінсудом ухвали про забезпечення адмінпозову, якою буде заборонено використовувати інформацію з акта перевірки чи акта про неможливість проведення звірки як податкову інформацію для забезпечення діяльності органів ДФС (у т. ч. й для складення запитів).
1 Такі акти перевірки не можуть бути підставою для висновків стосовно відносин платника податків із його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) або є відкликаним (останній абзац п. 86.7 ПКУ).
Коментованим листом ДФСУ також звертає увагу на те, що відповіді на запити, які надіслані з підстав, визначених у п. 73.3 ПКУ, надаються протягом одного місяця. Тож є час з'ясувати у свого контрагента причину складення запитів. І хоча платник податків має право не надавати відповідь на такий запит (абз. 16 п. 73.3 ПКУ), ми все-таки вважаємо, що слід надати письмову відмову, де й послатися на отриману від контрагента інформацію. Зокрема, або на наявність такої ухвали про забезпечення позову, або на акт про неможливість проведення зустрічної звірки (немає факту вивчення первинних документів), або на наявність судового рішення, яке набрало законної сили та стосується предмета запиту.
Увага! Ненадання відповіді на запит, складений з підстав п. 73.3 ПКУ, не є підставою для позапланової перевірки (як це прямо передбачено у пп. 78.1.1 та 78.1.4 ПКУ). Недопуск перевіряльників до виїзної позапланової перевірки з боку платника податків у цій ситуації буде цілком законним.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»