До листа Державної фіскальної служби України від 07.04.2016 р. №7763/6/99-99-19-01-03-15
Цей лист піднімає на поверхню проблему, яку досі, попри дворічне тривання АТО, так і не вирішено на законодавчому рівні. Утім, не втрачаймо надії.
Тож уявімо собі, що підприємство врятувало свою господарську діяльність та перереєструвалося, скажімо, у Київську область. Відповідно, сплачуючи податки вже за новим місцем реєстрації, таке підприємство, як і тисячі інших, отримує запити та не застраховане від позапланових перевірок. Описану ситуацію ускладнює той факт, що, рятуючись від бойових дій, врятувати й первинні документи, на відміну від самого бізнесу, переважній більшості підприємств зі сходу не вдалося.
То що робити, якщо запит на підприємство надійшов, перевірка не забариться, а документів немає?
У коментованому листі ДФСУ слушно зауважує, що:
— з одного боку, у п. 44.5 ПКУ прописано досить чіткий порядок відновлення втрачених документів, з обов'язковим повідомленням органу ДФС за місцем реєстрації та відновленням їх у строк протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. Причому цей строк є присічним та не продовжується;
— з другого боку, норми ПКУ та Закону №16691 не містять положень щодо звільнення платника податків від обов'язку відновлення документів та дотримання інших вимог, визначених Кодексом, у випадках дії обставин непереборної сили, що, зокрема, мали місце на території проведення АТО.
У коментованому листі ДФСУ також згадує і про сертифікат про підтвердження форс-мажорних обставин, який видається ТППУ чи його територіальними органами (залежно від повноважень).
Водночас, на нашу думку, тут є один важливий момент. Оскільки АТО на сході ще не завершена, то й вважати, що документи саме втрачені, ще зарано. А сама ДФСУ звертає увагу на проведення підприємствами із зони АТО інвентаризації станом на 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів (п. 8 розділу І Положення №8792).
Надавати будь-які поради у цій ситуації досить складно. Адже обов'язок надати документи до перевірки не передбачає жодних винятків для ситуацій такого роду. Проте, на нашу думку, на момент перевірки все-таки варто отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, який підтвердить неможливість виконання податкових зобов'язань3 (пп. 6.4.2 Регламенту4).
1 Закон України від 02.09.2014 р. №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
2 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене наказом Мінфіну від 02.09.2014 р. №879.
3 Тут можна намагатися доводити наявність форс-мажору (АТО) як причини неможливості доступу до документів та їх відновлення.
4 Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджений рішенням ТППУ від 18.12.2014 р. №44(5).
Адже сама перереєстрація підприємства із зони АТО здійснюється не у зв'язку зі самостійним рішенням про зміну юридичної адреси, а на виконання вимог нормативно-правових актів, які пов'язані з вирішенням проблеми обліку та сплати такими підприємствами податків. Тим більше що більшість підприємств мають договори оренди приміщень на території проведення АТО, а отже, формально мають іншу («неосновну») податкову адресу.
Отже, на нашу думку, за наявності сертифіката ТППУ щодо неможливості виконання податкових зобов'язань за періоди з початку проведення АТО та до моменту перереєстрації не можуть бути проведені перевірки органами ДФСУ з огляду на брак доступу до первинних документів, які перебувають у зоні АТО. Вважаємо, такий сертифікат може убезпечити не лише від штрафу у 510 грн (п. 121.1 ПКУ), а й від штрафу через відсутність документів, у разі якщо органи ДФС все-таки донарахують ПЗ за результатами перевірки (п. 44.6, п. 123.1 ПКУ). Згодом, коли підприємство отримає доступ до своїх приміщень на сході, воно з моменту з'ясування факту втрати таких документів отримає право звернутися до податкових органів, скористатися приписами п. 44.5 ПКУ та відновити їх. Хоча, як дивитимуться на це суди, — питання відкрите.
Утім, підприємства, якщо є така можливість, і на сьогодні не втратили свого права на відновлення таких документів, самостійно визнавши їх утраченими.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»