До наказу Мінфіну від 09.12.2015 р. №1124
Порядок оскарження донарахувань ЄСВ
Як відомо, ЄСВ є специфічним обов'язковим небюджетним платежем, який не входить до системи оподаткування (ч. 2 ст. 8 Закону про ЄСВ). Незважаючи на це, порядок адміністрування ЄСВ визначається Податковим кодексом (ч. 4 ст. 8 Закону про ЄСВ), а контроль за сплатою здійснюється податковими органами — Державною фіскальною службою. Проте процедура донарахування ЄСВ та застосування санкцій з ЄСВ відрізняється від аналогічних процедур за податками, дещо відрізняється й процедура оскарження. Наказом Мінфіну від 09.12.2015 р. №1124 затверджено порядок розгляду скарг (див. «ДК» №8/2016).
Згідно з Порядком №1124 оскаржуються вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування фінансових санкцій з ЄСВ.
Що таке вимога про сплату недоїмки? На відміну від податків, ЄСВ донараховується не спеціальним рішенням (податковим повідомленням-рішенням), а на підставі акта перевірки (ч. 3 ст. 9 Закону про ЄСВ1), після чого платнику податків надсилається вимога про сплату ЄСВ. І вже цю вимогу платник податків може оскаржити. Законодавець використовує інший термін — «узгодження шляхом оскарження» (абз. 4 ч. 4 ст. 25 Закону про ЄСВ). Таке узгодження шляхом оскарження здійснюється в адміністративному або судовому порядку.
1 Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Загалом процедура оскарження (узгодження) відповідає процедурі оскарження ППР.
1. Платник ЄСВ згідно з Законом зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею або оскаржити її.
Оскарження вимоги здійснюється протягом 10 календарних днів за днем отримання вимоги до податкового органу вищого рівня (для районних ДПІ це головне управління ДФС області або у м. Києві). Для дотримання строку необхідно вчасно подати скаргу до відповідного органу або на пошту. Про подання скарги скаржник зобов'язаний одночасно повідомити орган, вимога або рішення якого оскаржується.
2. Головне управління має 30 календарних днів за днем надходження скарги для надання відповіді (рішення за скаргою). Права продовжити строк розгляду закон не передбачає. Як і за податками, установлено, що в разі ненадання (ненадсилання) відповіді у такий строк скарга вважається повністю задоволеною.
3. Після отримання рішення за скаргою та у разі незгоди з ним платник також має право подати скаргу повторно до податкового органу вищого рівня — це ДФС (центральний апарат). Строки для розгляду цієї скарги і наслідки ненадання відповіді є аналогічними, і про її подання також необхідно інформувати орган, рішення якого оскаржується.
4. Право на звернення до суду з оскарженням вимоги платник має незалежно від адміністративного оскарження. Причому в разі звернення до суду вимога не підлягає адміноскарженню.
Скаргу має бути викладено у письмовій формі та надіслано до контролюючого органу поштою чи передано особисто або через представника. Скарга подається разом з документами, що підтверджують неправильність рішення. Порядок №1124 містить цілий перелік документів: від акта перевірки до пояснень та рішень за ними. Ці документи платник може надати разом зі скаргою (звісно, у копіях), однак Порядком визначено, що в разі їх ненадання орган ДФС витребовує їх в органі, рішення якого оскаржується. Звертаємо увагу на те, що платники ЄСВ мають право подавати разом зі скаргою будь-які розрахунки та докази, які вони вважають за потрібне надати.
Основні позиції, що їх має бути зазначено у скарзі, визначено в п. 5 розділу І Порядку №1124. Проте аналіз тексту Порядку дозволяє ці вимоги дещо доповнити та конкретизувати.
У скарзі має бути зазначено:
— повне найменування юрособи, код ЄДРПОУ, реєстраційний (обліковий) номер платників ЄСВ; прізвище, ім'я, по батькові громадянина або фізичної особи — підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або відповідні серія та номер паспорта;
— прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка подала скаргу;
— найменування ДПІ, яка видала оскаржувану вимогу або рішення, її дата і номер;
— суть порушеного питання, прохання чи вимоги;
— про бажання особи, яка подає скаргу, бути присутньою під час розгляду її матеріалів (звичайно, за наявності такого бажання);
— інформація про відсутність оскарження вимоги або рішення в суді.
Скарга підписується скаржником-фізособою або уповноваженою ним особою, а для інших скаржників — керівником або представником, уповноваженим відповідно до законодавства, та її має бути скріплено печаткою скаржника (за наявності).
Якщо скарга подається представником, то до неї додається оригінал або належним чином завірена копія довіреності.
Рішення за скаргою приймає керівник органу ДФС або його заступник.
Звернімо увагу: у п. 4 розділу І Порядку №1124 зазначено, що строк розгляду скарги обчислюється з наступного робочого дня після надходження скарги. І в разі надходження скарги у п'ятницю податковий орган нібито матиме для розгляду два додаткові дні. На наш погляд, це абсолютно незаконно, оскільки за законом ідеться про 30 календарних днів після її надходження (про робочі дні взагалі не може йтися).
Також згідно з п. 1 р. ІV Порядку №1124 у разі, якщо останній день строку надання відповіді (рішення) за скаргою припадає на вихідний або святковий день, останнім днем такого строку вважається перший наступний робочий день.
Зауважимо, що у певному випадку ДФС може надіслати повторну скаргу на новий розгляд до органу обласного рівня. За п. 5 р. ІІІ Порядку №1124, якщо у повторній скарзі, отриманій ДФС, порушуються питання, які не було розглянуто у рішенні, винесеному за первинною скаргою, скарга надсилається на новий розгляд до відповідного головного управління ДФС в області, м. Києві, рішення якого оскаржується. При цьому перебіг строків розгляду починається з дня одержання таким головним управлінням рішення про направлення скарги на новий розгляд. Очевидно, що в цьому випадку платник отримає нове рішення про розгляд скарги, яке знову можна буде оскаржити до ДФС шляхом подання первинної скарги.
Права особи, що подала скаргу, визначено в п. 3 р. VI Порядку №1124. Нагадаємо, що до таких прав належить, зокрема, право бути присутнім під час розгляду скарги, особисто викласти аргументи особі, що розглядає скаргу, право користуватися послугами представника, надавати додаткові матеріали.
Традиційно радимо платникам у разі адміністративного оскарження рішень податкових органів заявляти про бажання бути присутнім під час розгляду скарги. Згідно з п. 3 р. VI Порядку №1124, скаржникові рекомендованим листом надсилається відповідне повідомлення про запрошення на розгляд скарги. За можливості варто скористатися правом бути присутнім, адже в такому випадку розгляд є більш формалізованим і на практиці, справді, дозволяє звернути увагу відповідного керівника на порушення законодавства в оскаржуваному документі.
Порядком №1124 затверджено вимоги до рішення за скаргою, а також затверджено форми відповідних рішень.
На завершення зазначимо, що, враховуючи зближення процедури адміністрування ЄСВ і податків, зближуються і процедури оскарження. Тож законодавцеві варто було б, на наш погляд, цілком поширити процедуру оскарження, встановлену ПКУ, і на ЄСВ. Адже термінологія у цьому оскарженні є застарілою і викликає лише подив.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор