До листа Державної фіскальної служби України від 31.10.2014 р. №5954/6/99-99-19-03-02-15
Згідно з п. 23 підр. 2 р. XX ПКУ, тимчасово, до 01.01.2015 р., постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів (у т. ч. експорт та імпорт) звільняються від оподаткування ПДВ. Щоправда, переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабміном. І, враховуючи вимогу щодо затвердження переліків, платникам ПДВ, які здійснювали постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів у період з 01.01.2014 р. до 17.02.2014 р., не позаздриш. Адже протягом 2014 року у контролюючого органу змінюється думка щодо застосування пільги з ПДВ у цей період. Спочатку податкові органи на місцях (див. листи ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.03.2014 р. №2052/10/26-15-11-01-06 (див. «ДК» №14/2014) та від 20.05.2014 р. №4488/10/26-15-11-01-06, роз'яснення у ЗІР, підкатегорія 101.14.10) вважали, що з 1 січня 2014 року до 17 лютого 2014 року включно постачання вищезазначених товарних позицій слід оподатковувати ПДВ з огляду на відсутність постанови КМУ, якою було б установлено переліки таких позицій. Згодом у листі від 04.08.2014 р. №1134/7/99-99-10-04-02-17 (див. «ДК» №44/2014) ДФСУ повідомила, що відсутність переліку в період з 01.01.2014 р. до 17.02.2014 р. за наявності п. 23 підр. 2 р. XX ПКУ, який, власне, і регулює питання звільнення від оподаткування ПДВ, не дає підстав вважати зазначені операції такими, що підлягають оподаткуванню.
І от черговим листом від 31.10.2014 р. №5954/6/99-99-19-03-02-15 ДФСУ змінює свою думку на протилежну та повідомляє, що операції з постачання (у т. ч. операції з імпорту) відходів та брухту чорних і кольорових металів, що здійснювалися платниками ПДВ з 01.01.2014 р. до 17.02.2014 р. (включно), підлягали оподаткуванню ПДВ за основною ставкою 20% через відсутність переліків у цей період. Так, справді, Законом №7131 пільгу щодо ПДВ з поставок металобрухту було продовжено до 01.01.2015 р., і цим самим законом — п. 3 розділу ІІ — законодавець зобов'язав Кабмін протягом двох місяців з дня набрання чинності Законом №713 (з 01.01.2014 р.) привести свої нормативно-правові акти у відповідність до нього.
Постанова Кабміну від 05.02.2014 р. №43, яка змінювала та продовжувала дію Постанови КМУ від 12.01.2011 р. №15, набрала чинності з 18.02.2014 р. Контролюючий орган вважає, що тільки з цієї дати знову діє пільга з ПДВ. Постає запитання: чому платник ПДВ повинен залежати від неузгодженості постанов КМУ з ПКУ?!
Якщо взяти до уваги норми ст. 8 Конституції щодо верховенства права, то закон має вищу юридичну силу стосовно інших підзаконних актів, якими є постанови Кабміну. І навіть якщо проаналізувати зміни до Постанови №15, які почали діяти з 18.02.2014 р., змінено лише товарні позиції у додатку 2 — товарні позиції у додатку 1 взагалі не змінювалися. Крім того, відсутність переліку в період з 01.01.2014 р. до 17.02.2014 р. за наявності норми Кодексу, яка звільняє від оподаткування ПДВ, не дає підстав вважати зазначені операції такими, що підлягають оподаткуванню. Отже, виходить, норма в ПКУ є, а порядку її застосування немає. У такому разі платник ПДВ може навести на свій захист норму пп. 4.1.4 ПКУ — про презумпцію правомірності рішень платника податку, в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Але якщо платник ПДВ візьме до уваги коментований лист ДФСУ і вирішить визнати ПЗ з ПДВ на минулі поставки в період з 01.01.2014 р. до 17.02.2014 р., то він повинен врахувати і всі податкові наслідки, що випливають з такого виправлення. А це штрафні санкції за нормами ст. 50 ПКУ, сплата недоїмки та пені згідно зі ст. 129 Кодексу.
Залишається зауважити, що на сьогодні, враховуючи коментований лист (хоча зазначимо, що «ліберальний» лист від 04.08.2014 р. так само підписаний головою ДФСУ І. Білоусом), погляд податківців з цього питання є непохитним: операції у період з 01.01.2014 р. до 17.02.2014 р. слід оподатковувати. Вихід один — обстоювати свою позицію у суді (і шанси є). Але ж і суди не виробили однозначної позиції. У постанові Дніпропетровського окружного адмінсуду у справі №804/7542/14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39701386) сказано: «У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу», а от Донецький апеляційний адмінсуд в ухвалі у справі №805/2881/14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39546299) з цього питання, на жаль, став на захист контролюючого органу.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»