Як бути у випадку, якщо оплата за товар відбувалася одному постачальнику, а товар згідно з договором надходить від іншої особи? Хто має видати покупцю податкову накладну і кого слід зазначати у реєстрі податкових накладних як постачальника — ту особу, якій були перераховані кошти, чи ту, яка поставила товар?
Згідно з п. 187.1 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі її відсутності — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України та оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Крім того, згідно з п. 201.7 ПКУ, податкову накладну складають на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як передоплата (аванс). А надати податкову накладну пункт 201.1 ПКУ зобов'язує платників ПДВ на вимогу покупця (отримувача).
Логічно, що покупець звертатиметься за податковою накладною до продавця товару, а отримувач послуг — до особи, яка їх надає. Це підтверджує і п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міндоходів України від 14.01.2014 р. №10: податкову накладну складають у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Саме дані про платника ПДВ — продавця наводять у лівій частині податкової накладної: його найменування та місцезнаходження (податкову адресу).
Але хто буде продавцем у наведеній ситуації? ПКУ не містить визначення терміна «продавець», а отже, згідно зі ст. 5 ПКУ, треба звернутися до інших нормативних актів. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦКУ, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Також, згідно з ч. 1 ст. 658 ЦКУ, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, установлених законом, належить власникові товару.
Отже, для того щоб встановити, хто саме повинен скласти податкову накладну, слід з'ясувати, хто був власником відвантаженого покупцем товару — особа, яка отримувала кошти, чи особа, яка відвантажувала товар. У ситуації, коли кошти отримує одна особа, а відвантажує інша, власника товару потрібно зазначити у договорі. Саме власник проданого товару є його продавцем і складає згадану податкову накладну. І саме його як продавця треба зазначати у реєстрі податкових накладних, користуючись правом на податковий кредит за такою податковою накладною.
Але власник може продавати товар і через посередників. Виходячи зі суті посередницьких видів договорів, право власності на товар, що за ними реалізується, до виконавця не переходить. Проте він може виконувати всі дії (або їх частину), пов'язані з реалізацією товару. Наприклад, є договір комісії — за ним виконавець-комісіонер вчиняє правочини від свого імені, хоча і в інтересах та за рахунок комітента (ч. 1 ст. 1011 ЦКУ). У цьому випадку можливо, що податкове зобов'язання з ПДВ (а отже і обов'язок скласти податкову накладну) виникає у комісіонера, а не у власника товару (виходячи з бази оподаткування, визначеної п. 189.4 ПКУ).
Дізнатися, чи були у наведеній у запитанні ситуації посередницькі відносини, можна тільки проаналізувавши договір та первинні документи.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»