До закону України від 13.05.2014 р. №1255-VII
Правові зміни в інтересах інвесторів
З метою зближення з ЄС і створення в Україні сприятливого правового клімату, насамперед для західних інвесторів, ВРУ прийняла Закон України від 13.05.2014 р. №1255-VII (далі — Закон №1255, див. «ДК» №24/2014). Цей закон набрав чинності з 01.06.2014 р. Які зміни він принесе?
Як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту, він був розроблений на виконання Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 — 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та Плану заходів щодо підвищення показників України у рейтингу Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації «Ведення бізнесу». Отже, його метою було приведення законодавства України до стану, який є привабливим насамперед для західних інвесторів, а саме вдосконалення законодавчих актів, що регулюють питання припинення повноважень та звільнення посадових осіб юридичної особи та посилення їхньої матеріальної відповідальності. Про яких посадових осіб ідеться?
Сам Закон №1255 не дає чіткого визначення, на яких саме посадових осіб він поширюється. Наразі відоме, зокрема, визначення посадових осіб товариства, наведене в ч. 2 ст. 89 ГКУ: до посадових осіб товариства належать голова та члени виконавчого органу (зокрема, правління, дирекція або директор, генеральний директор підприємства1), голова ревізійної комісії (ревізор), а в разі створення ради товариства (спостережної ради) — голова і члени цієї ради. Роз'яснення щодо того, хто є посадовими особами, посилаючись на правозастосовну практику, надавав і Мін'юст у листі від 22.02.2013 р. №1332-0-26-13/11. Керуючись ним, до посадових осіб будь-яких юросіб (а не тільки товариств) можна віднести осіб, які виконують у юрособі організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції. А це вже не тільки керівники підприємств, установ і організацій, а й начальники цехів, завідувачі відділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт та ін.
1 Див., зокрема, ст. 47 Закону України від 19.09.91 р. №1576-XII «Про господарські товариства».
Основні новели Закону №1255
1. Нова підстава для звільнення посадових осіб з ініціативи роботодавця. Для цього до частини першої статті 41 КЗпП додано пункт 5, і нова підстава для звільнення має назву «припинення повноважень посадових осіб». Однак пояснень, що саме вважається припиненням повноважень посадової особи, які ознаки і критерії цього явища слід застосовувати в цьому разі, немає. Не є таємницею, що сучасний КЗпП, створений ще за радянських часів, досі захищав інтереси передусім працівників — навіть за рахунок інтересів роботодавців. Зокрема, деяких працівників завдяки спеціальним нормам КЗпП звільнити на практиці без їхньої згоди майже неможливо. Зрозуміло, що західних інвесторів така залежність від працівників не влаштовує. Розроблений раніше проект Трудового кодексу мав вирішити цю проблему роботодавців, значно скоротивши соціальний захист працівників, у т. ч. поширивши права роботодавця на звільнення працівників з його ініціативи. Але Трудовий кодекс так і не було прийнято, не в останню чергу завдяки спротиву профспілок і тому, що проект Трудового кодексу було надано для ознайомлення задовго до його розгляду у ВРУ.
Закон №1255 містить досить туманне формулювання, що уможливить звільняти певних працівників з ініціативи роботодавця без будь-яких пояснень і причин. Адже цю норму можна трактувати й так: повноваженнями наділяє працівника роботодавець; отже, те, скільки триватимуть ці повноваження, теж вирішує роботодавець. Тож цю норму можна використовувати для розірвання безстрокових трудових договорів за наказом керівника підприємства або рішенням зборів засновників (у разі припинення повноважень самого керівника) у будь-який зручний для роботодавця час. І, що найменш втішно, як зазначено в пояснювальній записці до законопроекту, він був погоджений із Мінфіном, Мінсоцполітики, НКЦПФР без зауважень. Зауваження до нового законопроекту виникли у Мін'юсту та Держпідприємництва, але їх не було взято до уваги, і, як бачимо, ВРУ прийняла закон без змін.
Внесено відповідні зміни і до ЦКУ. Так, частину третю ст. 99 ЦКУ викладено в новій редакції, завдяки якій повноваження члена виконавчого органу можуть бути припинені в будь-який час. Звісно, прийматимуть рішення про припинення таких повноважень засновники (учасники) юрособи.
2. Новий вид вихідної допомоги. Впроваджуючи нову підставу для звільнення працівників, законодавці намагаються підсолодити пігулку. Посадовим особам, яких звільнено у зв'язку з припиненням повноважень, запроваджено вихідну допомогу в найбільшому на сьогодні розмірі — не менш ніж шестимісячний середній заробіток. Відповідні зміни внесено до ст. 44 КЗпП.
3. Збільшення матеріальної відповідальності посадових осіб. А ось і ще одна зміна з тих, проти яких так запекло виступали профспілки. Вона внесена до ст. 130 КЗпП, яка визначає загальні підстави й умови матеріальної відповідальності працівників. Досі частина четверта цієї статті наголошувала: «На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності». Тепер до неї додано речення «Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами».
Однак це суперечить частині другій цієї статті, яка говорить, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду. Згідно з постановою Пленуму ВСУ від 29.12.92 р. №14, під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто спричинені внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Не одержані або списані в дохід держави прибутки з підстав, пов'язаних із неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки), не можуть включатися до шкоди, що підлягає відшкодуванню.
Отже, наразі дві норми однієї статті суперечать одна одній. І роз'яснень щодо того, як саме вони застосовуватимуться на практиці (і до яких працівників), теж слід чекати від контролюючих органів.
Крім того, до ст. 132 КЗпП було внесено зміну, яка виводить посадових осіб із кола працівників, які несуть матеріальну відповідальність за завдану ними шкоду в розмірі, не більшому за їхній середній місячний заробіток.
Водночас до ст. 89 ГКУ було внесено зміну, яка скасовує відповідальність посадових осіб за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених установчими документами товариства. Із дати набрання чинності Законом №1255 посадові особи відповідатимуть за таку шкоду тільки в межах, установлених законом.
Внесені зміни передбачають, що відповідальність посадових осіб визначається законом і полягає в обов'язку відшкодувати завдану шкоду, що унеможливить уникнення чи зменшення відповідальності посадових осіб через включення відповідних положень до установчих документів, внутрішніх положень чи договорів.
4. Зменшення матеріальної відповідальності керівників. Матеріальну відповідальність керівників підприємств, установ і організацій, навпаки, зменшено. З 01.06.2014 р., за новою редакцією ст. 133 КЗпП, вони нестимуть відповідальність (навіть обмежену) за зайві грошові виплати лише працівникам (а не будь-яким особам, як раніше). Крім того, скасовано обмежену матеріальну відповідальність керівників за невжиття необхідних заходів щодо запобігання випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»