• Посилання скопійовано

Зарахування авансу у валюті в рахунок іншого ЗЕД-контракту

Резидент — юридична особа на загальній системі оподаткування має грошову заборгованість (К-т 632) перед нерезидентом за поставлений товар. За іншим договором поставки українська компанія здійснила передоплату на адресу того самого нерезидента (Д-т 3712). До наближення строку у 90 к. д. нерезидент не може здійснити поставку в рахунок здійсненої передплати. Чи можна не повертати валютний аванс за одним договором та зарахувати заборгованість за поставлений раніше нерезидентом товар за іншим зовнішньоекономічним контрактом?

Справді, такий варіант зарахування може бути вигідним обом сторонам. На практиці, якщо умовами імпортного договору передбачено оплату комісійних винагород резидентом — отримувачем коштів, то сума передоплати, що повертається нерезидентом у зв'язку з невиконанням зобов'язань, може бути зменшена на суму комісійних винагород, що її утримали банки-нерезиденти. Крім того, відповідно до постанови НБУ від 12.05.2014 р. №271 (діє з 20.05.2014 р. до 20.08.2014 р.), частина отриманої валюти 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою НБУ від 04.02.98 р. №34, та в російських рублях у розмірі 50% підлягає обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку, а це зайві витрати для резидента.

Імпортні операції резидентів, які відбуваються на умовах відстрочення поставки, з моменту здійснення авансового платежу підпадають під валютний контроль уповноваженого банку, що обслуговує резидента. Банк контролює дотримання резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за імпортними операціями.

У разі повернення нерезидентом авансу, який був перерахований за імпортним договором резидентом, на рахунок резидента в іншому банку банк знімає з контролю таку операцію, якщо резидент передає до банку, з якого здійснювалася передоплата, документи, що свідчать про повернення коштів на рахунок в іншому банку (п. 3.5 Інструкції №1361).

1 Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою НБУ від 24.03.99 р. №136.

У разі зарахування коштів у рахунок заборгованості за іншим договором порядок дій буде іншим.

Порушення резидентами строків відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 к. д. з моменту здійснення авансового платежу, є порушенням валютного законодавства. Згідно з постановою НБУ від 12.05.2014 р. №270 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та 2 Закону №1851, відбуваються у строк, що не перевищує 90 к. д. (Постанова №270 набрала чинності 20.05.2014 р. та діє до 20.08.2014 р.). Відлік встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення авансового платежу (п. 3.2 Інструкції №136).

Відповідно до ст. 4 Закону №185, за порушення строків розрахунків передбачено стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Щоправда, загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості недопоставленого товару. У разі порушення строків розрахунків банк повідомляє про це податковий орган.

У ст. 2 Закону №185 передбачено, що строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому КМУ за погодженням з Нацбанком. Відповідним Порядком №13922 визначено лише дві умови (п. 3), за настання яких імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною (знятою з контролю):

— зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України;

— подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком.

Аналогічні умови для зняття з контролю операції імпорту товару без його ввезення на територію України передбачено у п. 3.6 Інструкції №136.

Виходить, прямого дозволу на зарахування авансового платежу за одним зовнішньоекономічним контрактом у рахунок заборгованості за іншим немає. Але згідно зі ст. 14 Закону №9593 суб'єкти ЗЕД мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. А законодавство, яке регулює відносини у сфері ЗЕД, не забороняє зарахувати валютні кошти, які надійшли до нерезидента у вигляді авансу, в рахунок іншого контракту. Важливий момент: форма такого зарахування має бути передбачена у ЗЕД-контракті. Відповідно, сторонам операції можна спробувати шляхом укладання додаткової угоди до договору поставки, за яким нерезидентом не будуть виконані зобов'язання, передбачити зарахування отриманої передоплати в рахунок оплати за іншим ЗЕД-контрактом. Можливість такої операції потрібно погодити з банком, що обслуговує відповідні контракти. Банк може зняти операцію з валютного контролю на підставі п. 1.10 Постанови №136, яким передбачено можливість зарахування зустрічних вимог.

1 Закон ВР України від 23.09.94 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

2 Порядок визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затверджений постановою КМУ від 05.12.2007 р. №1392.

3 Закон України від 16.04.91 р. №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Насамкінець зауважимо: якщо обслуговуючий банк не погодить здійснення такої операції, резиденту слід вимагати повернення коштів і згодом перераховувати їх у рахунок кредиторської заборгованості за іншим ЗЕД-контрактом. Оскільки договір не виконано, цілком логічно виникає запитання, чи будуть податкові витрати на сплачену суму комісії банку за обслуговування операції повернення коштів? Певний ризик невизнання таких витрат у податковому обліку, справді, є. Але якщо від продажу 50% валюти (яка підлягає обов'язковому продажу на МВБ) виникатимуть доходи, це може бути додатковим аргументом для права на адмінвитрати за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру