Розрахунки картками
та права споживачів
Закон про захист прав споживачів не дозволяє обмежувати споживача у його праві розрахуватись пластиковою карткою. Чи всі СГД повинні в обов'язковому порядку встановлювати термінали? Чи є винятки?
А що на практиці?
Згідно з п. 14.19 Закону №2346, з 18.10.2012 р. госпсуб'єкти зобов'язані забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів не менш ніж трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України.
Вимоги до госпсуб'єктів щодо приймання електронних платіжних засобів для оплати за продані ними товари (надані послуги) визначає КМУ. Проте на сьогодні таких вимог, а саме вимог до госпсуб'єктів щодо приймання платіжних карток на виконання вимог п. 14.19 Закону №2346, КМУ не прийнято.
Отже, нині фактично встановлено, що всі госпсуб'єкти мали перейти на обов'язкове приймання платіжних карток, проте не визначено:
1) які вимоги мають бути дотримані такими госпсуб'єктами у разі приймання електронних платіжних засобів для оплати за продані ними товари (надані послуги);
2) які госпсуб'єкти звільнені від такого обов'язку.
Тому ми схильні вважати, що на сьогодні обов'язок встановлювати платіжні термінали для приймання платіжних карток більше стосується тих, хто за Законом про РРО має застосовувати реєстратори розрахункових операцій. Водночас за неприймання платіжних карток встановлена сувора відповідальність (див. відповідь на запитання №36), і зважаючи на це всі СГД повинні забезпечити умови для приймання карток при проведенні розрахунків.
Чи може споживач розрахуватися в ресторані за допомогою пластикової картки? І що робити, якщо ресторанний заклад відмовляється здійснити такий розрахунок?
А що на практиці?
Згідно з п. 14.19 ст. 14 Закону №2346, суб'єкти господарювання зобов'язані забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України.
Контроль за забезпеченням захисту прав держателів електронних платіжних засобів на здійснення зазначених розрахунків здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
Статтею 163 -5 КпАП передбачено, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів — тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу — підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 грн.).
Повторне правопорушення протягом року тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 — 17000 грн.).
Крім того, ч. 2 ст. 17 Закону про захист прав споживачів передбачено право споживача на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.
За обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених ч. 2 ст. 17 Закону про захист прав споживачів, суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.12 ч. 1 ст. 23 Закону про захист прав споживачів), тобто 8500 грн.
Яка відповідальність передбачена законодавством у випадку «небажання» прийняти платіжну картку від покупця?
А що на практиці?
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону про захист прав споживачів, заборонено у будь-який спосіб обмежувати споживача у використанні ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати. Відповідальність за обмеження або відмову в реалізації цього права споживачем встановлена у формі штрафу в розмірі 8500 грн. (п. 12 ч. 1 ст. 23 цього Закону).
Пунктом 14.19 Закону №2346 установлено, що контроль за дотриманням госпсуб'єктами вимог щодо здійснення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів здійснює Державна податкова служба України, а за забезпеченням захисту прав держателів електронних платіжних засобів на здійснення зазначених розрахунків — Держспоживстандарт ((на сьогодні — Державна інспекція з питань захисту прав споживачів. — Ред.).
Також, відповідно до ст. 234-2 КпАП, органи ДПСУ розглядають справи про адмінправопорушення, пов'язані, зокрема, з порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги). Статтею 163-15 КпАП передбачено, що недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів тягне за собою накладення штрафу на фізособу-підприємця, посадових осіб юрособи від 1700 до 3400 грн.
Таким чином, за відсутності законодавчо встановлених правил та вимог щодо застосування електронних платіжних засобів практично кожного госпсуб'єкта можна притягнути або до адміністративної, або до фінансової відповідальності.