Лист Міністерства юстиції України від 04.04.2013 р. №А-3324/8.2
У своєму листі Мін'юст звертає увагу на вкрай важливе питання — проблему неподання до перевірки відсутніх на момент її проведення документів.
Загалом порядок дій платника податків описаний у п. 44.7 ПКУ, але на практиці все виглядає абсолютно інакше...
Справді, з п. 44.7 ПКУ випливає, що обов'язок надати всі документи до перевірки може перетворитись у спір через відмову податкового органу їх прийняти. Цей спір вирішується двома шляхами:
1) платник податків може надіслати такі документи поштою з повідомленням про вручення на адресу податкового органу (до речі, саме так чинили більшість платників ще до прийняття ПКУ);
2) протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надати ті документи, які зазначені в акті як відсутні.
Але наслідки в кожному з наведених випадків різні. У другому випадку податковий орган після отримання документів, названих в акті перевірки як відсутні, на власний розсуд вирішуватиме — приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки (з урахуванням цих документів) чи призначити позапланову перевірку.
А от на першому випадку зупинимося докладніше.
Як свідчить практика проведення перевірок, податкові органи вже навчилися не лише вимагати документи або принципово їх не бачити під час перевірки, а й надсилати (вручати) запити під час проведення перевірки. Причому зміст таких запитів досить незвичний: «...просимо надати копії документів, що засвідчують приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби по взаєморозрахунках з контрагентами» — і далі наводиться перелік таких документів.
Яким чином можна відреагувати на такий запит? Адже, з одного боку, йдеться про надання документів, з іншого — цілком імовірно, що в акт перевірки потрапить інформація про відсутність на момент проведення перевірки документів, які підтверджують взаємовідносини з певними контрагентами (їх реальність), без конкретизації їх переліку.
Ще один момент — строк подання таких запитів. Відповідно до п. 44.7 ПКУ, подання (надсилання поштою до податкового органу) документів менше ніж за три дні до закінчення перевірки загрожує продовженням перевірки. Тому останнім часом податкові органи користуються правом подати запит на отримання документів чи їх копій буквально в останній день перевірки, хоча запит складено значно раніше. Як бути в цій ситуації? На нашу думку, використання податковим органом прогалини у строках подання запитів під час перевірки не має впливати на дії платника податків — останній має право скористатися будь-яким із запропонованих шляхів подання документів. При цьому, щоправда, наслідки будуть невтішними — навряд чи можна буде розраховувати на те, що податковий орган не скористається правом на продовження перевірки чи призначення позапланової перевірки. Зате в суді після цього буде вже значно легше — такі дії податкового органу не знайдуть схвалення з боку суду.
I тут не можна не згадати про ще один шлях вирішення проблеми подання документів без наслідків у вигляді продовження перевірки чи призначення позапланової — подати документи до скарги на податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами проведеної перевірки (під час адміністративного оскарження до податкового органу вищого рівня) відповідно до вимог пунктів 4, 9.2, 9.3 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затверджене наказом Мінфіну від 19.11.2012 р. №1203).
Отже, перед тим як платник податку обере спосіб подання документів податковому органу, який відмовляється їх приймати, йому слід врахувати бажані наслідки — з «повторною» перевіркою чи без.
I останній момент, який заслуговує на увагу, — це дата відліку строків для подання документів, від яких відмовились перевіряльники. ДПСУ ще в листі від 29.03.2013 р. №1870/А/22-2314 (див. «ДК» №19/2013) зазначала, що дата відліку строку за п. 44.7 ПКУ для подання документів чітко визначена — дата отримання акта, включаючи такий день. Але слід враховувати й те, що відлік строків також напряму пов'язаний і з його підписанням або з відмовою від підпису. Скажімо, якщо платник податків підписав акт у день його вручення, то відлік починається саме з такого дня. А якщо платник податків відмовився від підпису? Приписи ПКУ містять дещо суперечливі положення. З одного боку, абзац перший п. 86.1 говорить про обов'язок підписати акт, а вже абзац другий п. 86.3 вказує на дії податкового органу, якщо цей обов'язок платником податків не виконаний. Тому, на думку автора, до підписання акта слід ставитися радше як до права, а не обов'язку. Звісно ж, за винятком випадку, коли платник податків згоден з виявленими порушеннями та готовий сплатити донараховану суму податку разом зі штрафними санкціями.
Тому якщо платник податків таки не згоден та відмовляється від підпису, що засвідчено актом відмови, то примірник акта перевірки надсилається йому в порядку ст. 58 ПКУ, тобто так само, як надсилаються податкові повідомлення-рішення.
Таким чином, незважаючи на обов'язок підписати акт у день його вручення, у разі відмови від підпису п'ятиденний строк для подання документів, на нашу думку, слід відлічувати від дати отримання акта поштою таким платником податків.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»