Затверджений постановою КМУ від 13.03.2013 р. №153
Пільга з ЄСВ за нове робоче місце
У «ДК» №38/2012 ми аналізували норми нового Закону про зайнятість1 і при цьому згадували про пільги з ЄСВ, що їх цей закон встановив, зокрема, для тих працедавців, які створили нові робочі місця та прийняли на них нових працівників. Тоді ми обіцяли: щойно з'явиться порядок застосування цієї пільги, ми обов'язково його розглянемо. Отже, сьогодні обіцянку виконуємо.
Пільга з ЄСВ за створення нового робочого місця
Пільга, про порядок реалізації якої ми розповімо у цій статті, встановлена ч. 3 ст. 24 Закону про зайнятість і діє з 01.01.2013 р. Вона передбачає, що роботодавець, який створив нове робоче місце (хоча б одне, але кількість їх не обмежена) та працевлаштував на це місце працівника/працівників (уклавши з ним/з ними трудовий договір), має право на компенсацію 50% сум нарахованого та сплаченого ЄСВ за місяць, за який його сплачено. Ця пільга діятиме протягом 12 календарних місяців, наступних після 12 календарних місяців з дати прийняття на нове робоче місце працівника.
При цьому працедавець повинен виконати ще такі вимоги:
1) протягом 12 календарних місяців з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, щомісяця виплачувати їй2 заробітну плату в розмірі не менше ніж 3 мінімальні заробітні плати. Цю вимогу слід виконувати і наступні 12 календарних місяців, протягом яких працедавець користуватиметься згаданою пільгою;
2) не зменшувати штатної чисельності працівників та фонду оплати праці (щоправда, Закон про зайнятість не зазначає, протягом якого періоду, але, на думку автора, йдеться, знову ж таки, про 24 календарні місяці з дати прийняття на нове робоче місце працівника).
До речі, виходячи з визначення нового робочого місця, встановленого п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону про зайнятість, однією з умов отримання права на таку пільгу є і відсутність у працедавця скорочення (зменшення) середньооблікової чисельності працівників протягом 12 попередніх місяців3.
1 Закон України від 05.07.2012 р. №5067-VI «Про зайнятість населення».
2 У ч. 3 ст. 24 Закону про зайнятість сказано «за» кожного нового працівника, прийнятого на створене нове робоче місце. Але, оскільки не сказано, кому саме слід робити таку виплату, і йдеться про зарплату, на думку автора, мається на увазі все ж таки виплата не «за», а безпосередньо таким працівникам.
3 На думку автора, у п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону про зайнятість мають на увазі календарні місяці.
Додаткові умови, встановлені Порядком №153
Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов'язаних зі сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою КМУ від 13.03.2013 р. №153 (далі — Порядок №153, див. «ДК» №13/2013).
За п. 3 Порядку №153, його дія (а отже, пільга) не поширюється на роботодавців, які є суб'єктами господарювання, утвореними внаслідок припинення іншої юридичної особи протягом 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця, та бюджетними установами. Це важливо: адже Законом про зайнятість цього не встановлено.
Очевидно, що таким обмеженням КМУ намагається виконати критерій створення справді нового робочого місця і навіть дещо обмежує коло претендентів на пільгу строком припинення старого суб'єкта господарювання (12 календарних місяців), чого немає у Законі про зайнятість.
Крім того, п. 9 Порядку №153 встановив нову умову щодо пільги: «право на пільгу зберігається за роботодавцем також у разі, коли трудовий договір з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, розірвано та укладено з іншою особою, працевлаштованою на це робоче місце, за умови що рівень заробітної плати в одному календарному місяці становив не менше ніж три мінімальні заробітні плати у місяці сплати єдиного внеску сумарно за такими трудовими договорами».
У Законі про зайнятість такої умови щодо пільги, встановленої ст. 24, немає. Є схожа — але вона стосується іншої пільги з ЄСВ, встановленої ч. 1 ст. 26 цього Закону. Але це уточнення є позитивним для працедавця, бо дозволяє продовжити період користування пільгою у випадку, який не залежить від нього, — звільнення працівника за власним бажанням.
Також у п. 8 Порядку №153 згадується про якийсь звіт, котрий слід буде подавати до ПФУ щодо сум ЄСВ, нарахованих та сплачених за нових працівників. Який саме звіт мається на увазі, не уточнено. Можливо, йдеться про звіт до ПФУ за формою, затвердженою додатком 4 постанови ПФУ від 08.10.2010 р. №22-2, в якому завдяки змінам, внесеним постановою ПФУ від 10.12.2012 р. №24-1, з'явилися згадки про новостворені робочі місця. Зокрема, у таблиці 6 цього звіту є новий реквізит 21 «Ознака нового робочого місця», який заповнюється щодо кожного працівника, прийнятого на таке робоче місце. Але у таблиці 6 зазначається лише сума ЄСВ, яка утримується з працівника, а тому не буде відшкодована працедавцю. А ось у таблиці 1 немає окремого рядка, в якому наводилася б сума ЄСВ, нарахована на зарплату працівників, які працевлаштовані на нове робоче місце. Тож цей звіт у нині чинній редакції необхідної ПФУ інформації не дає. Отже, або до звіту за формою додатка 4 будуть далі внесені відповідні зміни, або у Порядку №153 йдеться про інший, новий звіт до ПФУ. Почекаємо роз'яснень від ПФУ з цього приводу.
Як отримати пільгу
Припустімо, що працедавець виконав усі вимоги та претендує на зазначену пільгу з ЄСВ. Як скористатися нею? Згідно з п. 5 Порядку №153, для отримання компенсації частини суми раніше сплаченого ЄСВ роботодавець протягом 12 місяців з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, подає органу ПФУ, в якому він перебуває на обліку як платник ЄСВ, довідку про виконання роботодавцем умов компенсації частини фактичних витрат, пов'язаних зі сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — довідка), за формою згідно з додатком до Порядку №153 (див. зразок). Подати довідку можна у будь-який день цього періоду, але чим раніше, тим краще, адже ПФУ слід запланувати у своєму бюджеті кошти на компенсацію працедавцю у майбутньому році.
Якщо відомості, наведені у довідці, зміняться, зокрема якщо нового працівника було звільнено або змінилися зазначені у довідці дані, так само у разі якщо на його робоче місце було прийнято іншого нового працівника, то працедавцю потрібно буде повідомити про це ПФУ. У якій формі слід поінформувати, Порядок №153 не встановлює. На думку автора, в такому разі подаємо нову довідку протягом 5 робочих днів з дати змін. Хоча, можливо, у ПФУ буде інша точка зору щодо цього, тож почекаймо наступних офіційних роз'яснень.
Рішення щодо повернення коштів працедавцю приймає територіальний орган ПФУ після отримання відповідної інформації від територіального органу Держпраці. Максимальний термін прийняття такого рішення розраховується таким чином:
1) 5 робочих днів з дати отримання довідки на надсилання звернення щодо підтвердження зазначеної у довідці інформації (від органу ПФУ до територіального органу Держпраці);
2) місячний строк (не уточнено, що мається на увазі, але припустімо, що 30 календарних днів у середньому) на те, щоб підтвердити інформацію (від територіального органу Держпраці до органу ПФУ);
3) 10 днів (оскільки не уточнено, яких, сподіваємося, йдеться про календарні дні) для прийняття остаточного рішення ПФУ про виплату компенсації.
Отже, у середньому 1,5 місяця. Єдине, що Порядок №153 не встановлює, яким чином працедавець дізнається про прийняте щодо його права на пільгу рішення територіального органу ПФУ. На думку автора, орган ПФУ має надати працедавцю таке рішення (позитивне або відмову) у письмовій формі (або за зверненням особисто, або поштою). Звісно, практика покаже, як це відбуватиметься, але автор вважає, що ПФУ найближчим часом зазначить це або у змінах до Порядку №153, або в офіційному роз'ясненні.
Як сказано у п. 8 Порядку №153, виплачується компенсація на підставі звіту щомісяця протягом 12 календарних місяців після завершення аналогічного періоду з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, шляхом перерахування коштів з окремого рахунка органу ПФУ на банківський рахунок роботодавця, зазначений у довідці.
Приклад Підприємство ТОВ «Металург» 03.01.2013 р. створило нове робоче місце з окладом 5000 грн та працевлаштувало на нього нового працівника. Оскільки щомісячні виплати працівникові перевищували 3 мінімальні зарплати, встановлені протягом 2013 р., підприємство 13.09.2013 р. (дата умовна) подало довідку до ПФУ за місцем своєї реєстрації (див. зразок). Через два місяці підприємство отримало відповідь із рішенням про виплату йому компенсації частини суми ЄСВ, сплаченого за такого працівника. У лютому 2014 р. підприємство подало звіт про суму нарахованого та сплаченого ЄСВ за працівника, на підставі якого отримало компенсацію. Розмір компенсації визначатиметься таким чином. Припустімо, оклад працівника не змінювався і сума нарахованої зарплати за січень 2014 р. становитиме 5000 грн, а ставка ЄСВ, встановлена для підприємства, становитиме 40%. Отже, загальна сума ЄСВ, яку підприємство нарахує та сплатить за такого працівника, — 5000 х 40% = 2000 грн (сума умовна). А сума компенсації, яку підприємство отримає у лютому за січень, дорівнює 2000 х 50% = 1000 грн.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»