Лист ДПСУ від 11.02.2013 р. №96/2/22-3210
Як зазначено в пп. 14.1.191 ПКУ, під постачанням товарів розуміють будь-яку передачу права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару. Більше того, в пп. «а» пп. 14.1.191 ПКУ додатково зазначено, що до постачання товарів належить фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.
За таких умов при передачі майна у фінлізинг (чи поверненні об'єкта з фінлізингу) має застосовуватися норма п. 188.1 ПКУ, а саме: базою для нарахування ПЗ з ПДВ при постачанні має бути договірна контрактна вартість, але не нижча за звичайну ціну. Але от договірної ціни у разі повернення майна в межах договору фінлизингу в принципі немає — розділ V ПКУ її визначення не містить.
Тому податківці в коментованому листі зазначають, що ціну продажу при поверненні майна орендарем у межах договору фінлизингу можна визначити на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, не сплачених за такий об'єкт лізингу на дату його повернення, скориставшись п. 153.7 розділу III ПКУ.
На такий шлях визначення бази для нарахування ПЗ з ПДВ вказує й абз. 3 п. 189.5 ПКУ, в якому, зокрема, зазначено, що ціна придбання (при поверненні об'єкта фінлізингу орендодавцю) визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що несплачені за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.
Додатково в коментованому листі податківці наголошують, що «саме ця ціна» — на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, не сплачених за такий об'єкт лізингу, «визначатиметься як звичайна при формуванні лізингодавцем податкового кредиту щодо об'єкта фінансового лізингу, який повертає лізингоотримувач».
Хоча, на думку автора, п. 153.7 ПКУ й абз. 3 п. 189.5 ПКУ не зовсім чітко прописані. Адже на дату повернення об'єкта фінлізингу лізингоотримувачу було б логічніше ціну продажу визначати в розмірі ненарахованих сум лізингових платежів за такий об'єкт лізингу на дату його повернення. Бо цілком можливо, що орендар з якихось причин (фінансових) вже декілька місяців (кварталів) просто не платить лізингові платежі. Але орендодавець усе-таки їх нараховував на підставі актів надання послуг (фінансової оренди). I в бухгалтерському обліку обох — і орендаря, і орендодавця — за такими несплаченими платежами є заборгованість орендаря перед орендодавцем.
Проте податківці мають іншу думку. Ще в листі ДПАУ від 29.04.2011 р. №12261/7/16-1517-26а наголошується, що «ціною операції зі зворотного продажу буде ціна, яка визначається на рівні суми лізингових платежів (включаючи прострочені платежі з компенсації вартості предмета лізингу) у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення». Тому до внесення відповідних змін до ПКУ варто дотримуватись букви закону і вказівок зазначених листів.
Додатково варто зазначити, що на практиці лізинговий платіж за період складається з вартості об'єкта фінлізингу, частини суми ПДВ та винагороди. У разі повернення об'єкта фінлизингу до орендодавця, на думку автора, як базу для нарахування ПЗ з ПДВ слід брати лише несплачену вартість об'єкта фінлізингу без урахування несплаченої частини суми ПДВ та винагороди.
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»