Коментар
Лист Державної інспекції України з питань праці від 05.11.2012 р. №422/21/01/02-12
Ще в липні 1998 р. було видано Указ Президента «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»1, який був покликаний зменшити втручання державних органів у підприємницьку діяльність і впровадив у практику перевірок на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності журнал реєстрації перевірок. У цьому журналі представники контролюючих органів мають обов'язково підписатися і зазначити строки та мету відвідання підприємства (його структурного підрозділу), свої посади і прізвища. Форма журналу та порядок його ведення були затверджені наказом Держкомпідприємництва від 10 серпня 1998 р. №18.
Зазначеним Указом Президента передбачено, що відмова представника контролюючого органу від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки.
Закон про держнагляд2 згадує про журнал у ч. 12 ст. 4, а в Податковому кодексі про нього жодного слова. Тому часто виникає запитання, чи повинні сьогодні представники контролюючих органів розписуватися в журналі реєстрації перевірок.
Наголосимо, що згаданий Указ Президента, що був виданий відповідно до Перехідних положень Конституції України, нині є чинним, а тому представники всіх контролюючих органів зобов'язані виконувати його положення, зокрема на вимогу представників підприємства розписатися в журналі реєстрації перевірок.
Стосується це й податкових органів. Зокрема, в п. 2.9 розділу II Порядку №1003 передбачено, що інформація про наявність журналу реєстрації перевірок платника податків та вчинення в ньому запису про проведення перевірки наводиться у вступній частині акта (довідки) перевірки3.
1 Указ від 23.07.98 р. №817/98.
2 Закон України від 05.04.2007 р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
3 Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків — фізичними особами, затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1003.
Відповідне правило стосується і державних інспекторів праці. Державна інспекція України з питань праці в листі від 05.11.2012 р. №422/21/01/02-12 розглянула організаційно-правові заходи, що їх має здійснити інспектор праці перед початком перевірки. Це, зокрема, такі заходи:
- пред'явлення керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) на перевірку;
- пред'явлення зазначеній особі службового посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю);
- надання суб'єкту господарювання копії посвідчення (направлення) на перевірку;
- внесення запису до журналу реєстрації перевірок суб'єкта господарювання (за його наявності).
Iнспекція наголошує на тому, що перевіряльники зобов'язані надати копію саме посвідчення (направлення) на перевірку, а не службового посвідчення перевіряльника. Право суб'єкта господарювання на копіювання службових посвідчень інспекторів праці законодавством не передбачено. Проте форма самого журналу передбачає внесення до нього запису про номер службового посвідчення та посади особи, що здійснює перевірку.
Згідно з ч. 10 ст. 4 Закону про держнагляд, посадові особи органу державного нагляду з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення перевірки, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.
У своєму листі Держінспекція з питань праці, вочевидь, відповідаючи на запитання, чи зобов'язаний інспектор праці підписуватися під переліком наданих йому документів, зазначає, що законодавство не передбачає жодних додаткових умов поряд з вимогою посадової особи, яка проводить перевірку, щодо надання зазначеної інформації.
Законодавство, справді, не передбачає правила щодо підпису особи під переліком наданих для перевірки документів. Однак нарівні з правами посадові особи контролюючих органів мають відповідні обов'язки. Зокрема, Закон про держнагляд передбачає в ст. 8, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання.
При цьому, наприклад, пунктами 149 та 226 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ від 30.11.2011 р. №1242, передбачено, що всі документи, що надходять до установи, приймаються централізовано в службі діловодства, а рекомендована, спеціальна та кореспонденція з оголошеною цінністю приймається під розписку в журналі, реєстрі або повідомленні про вручення, документи, що доставляються фельд'єгерською службою, передаються адресатам під розписку у відповідній книзі. Тобто розписка при отриманні певного документа є цілком законною вимогою, що загалом відповідає вимогам до документообігу, прийнятим в органах виконавчої влади.
Зазначимо також, що Закон про держнагляд передбачає обов'язок органів державного нагляду із забезпечення спеціального режиму захисту та доступу до інформації, що є комерційною таємницею, згідно з вимогами закону. Тому, якщо, наприклад, на підприємстві визначено режим доступу сторонніх осіб до інформації, що становить комерційну таємницю (наприклад, надання документів, що містять таку таємницю, винятково під розписку), працівники органу державного контролю мають дотримуватися такого режиму.
Суб'єктам господарювання, які, надаючи документи перевіряльникам, побоюються їх раптового зникнення або неврахування цих документів у результатах перевірки, слід завчасу подбати про фіксування проведення перевірки чи окремих дій перевіряльників засобами аудіо- та відеотехніки. Таке право суб'єктів господарювання передбачено частиною 8 ст. 4 Закону про держнагляд. Тож інспектору, що відмовляється підписувати реєстр переданих для перевірки документів, можна запропонувати зафіксувати їх посторінкову передачу на відео.
Підприємство може мати в офісі кімнату для переговорів з мінімумом меблів, яка може бути оснащена системою відеоспостереження, що виключає можливість несанкціонованого винесення з неї документів за межі офісу. Всім перевіряльникам можна пропонувати робочі місця саме у цій кімнаті.
Відеоспостереження може входити до постійних обов'язків охорони або служби безпеки, а забезпечення збереження документів — в обов'язки офіс-менеджера або іншої уповноваженої особи.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор