Затверджена наказом ДПСУ від 21.12.2012 р. №1179
У коментованій УПК ДПСУ нагадує, що платниками екологічного податку є, зокрема, СГД, юридичні особи, які не здійснюють господарської діяльності, бюджетні установи, громадські організації, постійні представництва нерезидентів, які при здійсненні своєї діяльності на території України, в межах її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони здійснюють скиди забруднюючих речовин безпосередньо до водних об'єктів.
Об'єктом і базою оподаткування є обсяги і види забруднюючих речовин, що скидаються безпосередньо до водних об'єктів. Ставки екологічного податку залежно від виду забруднюючої речовини або її гранично допустимої концентрації встановлені статтею 245 ПКУ.
Платники екологічного податку в обов'язковому порядку повинні отримати дозвіл на спеціальне водокористування, у якому встановлено ліміт скидів забруднюючих речовин. Порядок погодження і видачі таких дозволів затверджено постановою КМУ від 13.03.2002 р. №321.
Ця вимога стосується і підприємств, які скидають відходи (водні суміші, водні розчини тощо) до системи збору своїх стічних вод, з якої вони потрапляють до штучних водних об'єктів, створених такими підприємствами. Ці підприємства є платниками екологічного податку і зобов'язані отримати дозвіл на спецводокористування на загальних підставах. Стаття 1 Водного кодексу надає своє визначення водного об'єкта — це природний або створений штучно елемент навколишнього середовища, в якому зосереджуються води. А далі роз'яснює, що це за об'єкти: море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт. Цей перелік, з погляду автора, є вичерпним. Тому якщо водокористувач скидає воду до штучного водоймища, не визначеного статтею 1 Водного кодексу, то такий штучно створений водний об'єкт не можна вважати таким для цілей податкового обліку.
На жаль, у своїй узагальнюючій консультації ДПСУ не розглянула питання, чи є платниками екологічного податку суб'єкти господарювання, які уклали договір на постачання води, наприклад, з водоканалом, який у рахунках, що виставляються на спожиту питну воду, зазначає кількість скинутих стічних вод, що потрапляють до каналізаційних мереж. Автор сподівається, що не є, оскільки ПКУ цього прямо не передбачено. Безумовно, стічні води, що зливаються таким чином, можуть пройти шлях через каналізацію у водні об'єкти, але не безпосередньо від СГД, а через посередника — водоканал. Тому визначити обсяги, а головне, дату такого потрапляння СГД не в змозі. Проте ДПСУ чомусь, відповідаючи на аналогічне запитання в ЄБПЗ, уникає прямої відповіді, платити збір у такому разі чи не платити, що допускає можливість різночитань норм ПКУ. Сподіваємося, що цей інформаційний пропуск буде заповнено наступними узагальнюючими консультаціями.
Марина ТАРАСОВА,
консультант з бухгалтерського і податкового обліку