Юридичні моменти для бухгалтера
Оскарження рішень
Якщо в адресі допущено помилку, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручене
Підприємство подало первинну скаргу до обласної ДПА, в якій помилились у юридичній адресі підприємства (написали неправильний номер будинку). Але разом із тим нами була зазначена адреса одного із засновників (ми вказали її як поштову адресу). Але засновник був у відпустці і не отримав рішення за результатами розгляду скарги. На юрадресу ми також нічого не отримували. Наразі податкова дзвонить до нас і каже, що у нас вже є податкова застава та податковий борг. Чи можна оскаржити дії податкової до суду, адже рішення ми не отримали, тож і ПЗ за повідомленням-рішенням є неузгодженими?
Відповідаючи на це запитання, хочемо звернути увагу на такий момент.
Рішення про результати розгляду скарг платників податків вручаються (направляються) платнику податків у такому ж порядку, що й податкові повідомлення-рішення, — у порядку, встановленому ст. 58 ПКУ.
Відповідно до п. 58.3 ПКУ, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їхню відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Водночас, відповідно до п. «а» п. 4 Положення №1001, у скарзі мають бути зазначені, зокрема, для юридичної особи — платника податку — найменування, місцезнаходження, а також адреса, на яку необхідно надіслати рішення за скаргою.
Скарга, оформлена без дотримання вимог, зазначених у підпунктах «а» — «г» пункту 4 цього Положення, що не дає змоги розглянути скаргу по суті, повертається особі, яка її подала (надіслала), з відповідними роз'ясненнями не пізніше п'яти днів від дня отримання такої скарги (п. 5 Положення №1001).
Отже, приписи Положення №1001 допускають зазначення юридичної адреси, а також адреси, на яку необхідно надіслати рішення за скаргою.
Водночас приписи ПКУ оперують терміном «податкова адреса» платника податку — адресу місцезнаходження, тобто ту адресу, яка є в ЄДР.
Відповідно до п. 45.1 ПКУ, податковою адресою платника податків — фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в органі ДПС.
А відповідно до п. 45.2 ПКУ податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
При цьому, відповідно до п. 42.2 ПКУ, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Таким чином, на нашу думку, приписи ПКУ не передбачають надсилання поштової кореспонденції платнику податків на іншу адресу, ніж юридична адреса (адреса, за якою платник податків хоче отримувати кореспонденцію), чи іншу довільну адресу для листування.
Тому, на нашу думку, платник податків має всі шанси оскаржити дії податкового органу до суду, оскільки відповідно до п. 58.3 ПКУ: «…У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків…».
Правда, при цьому треба буде також скасовувати й податкову вимогу.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»
Невиїзна перевірка без повідомлення про неї — це вже порушення
Спочатку ми отримали запит про надання документів з посиланням на п. 73.3 та пп. 78.1.4 ПКУ. Ми надали пояснення протягом 10 днів. Згодом отримали повідомлення-рішення та акт невиїзної перевірки, де податкова посилалася вже на ст. 79 ПКУ, причому в акті йдеться про порушення за тими ж контрагентами та за ті самі періоди, що й у запиті. Чи можна оскаржити дії податкової як незаконні?
На жаль, описана в запитанні ситуація є дуже поширеною.
Річ у тім, що приписи ст. 79 Податкового кодексу України відсилають до обставин проведення перевірки, наведених у статтях 77 та 78 Податкового кодексу України.
Податкові органи дуже часто користуються ст. 79 ПКУ при складенні акта перевірки. Причому ситуація ускладнюється ще двома обставинами.
1. Йдеться про невиїзну перевірку, тобто проведену без відома платника податків. Хоча починаючи з 01.07.2012 року перевірка з посиланням на ст. 79 Податкового кодексу України може бути розпочата лише за умови отримання платником податків наказу та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Деякі перевірки, призначені до цієї дати, проводилися без надсилання відповідних наказів, хоча в окремих випадках в актах зазначають про надсилання листів-повідомлень про проведення такої перевірки.
2. У змісті акта податкові органи не вказують на всю отриману податкову інформацію (скажімо, реквізити запиту та зміст отриманої інформації з посиланням на відповідні приписи Податкового кодексу України). Натомість акт перевірки завжди містить посилання на акти перевірок контрагентів, у яких дається оцінка певним операціям, які відбулися між сторонами, що не є єдиною та достатньою документальною підставою, яка має використовуватися для проведення невиїзної перевірки (п. 79.1, пп. 75.1.2 ПКУ).
Зрозуміло, що в цій ситуації оскаржити дії податкових органів треба. Проте зробити це не так просто.
Адже для того, щоб оскаржити дії, треба чітко розуміти зміст позовних вимог, які має скласти платник податків у позові. А в описаній ситуації ми маємо лише посилання на практично весь перелік обставин, наведений у ст. 78 ПКУ, які дають право на проведення позапланової перевірки.
Тож для повного з'ясування обставин варто спочатку оскаржити податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Причому платник податків (який, на відміну від оскарження податкового повідомлення-рішення, може оскаржити дії органу ДПС лише до суду) не позбавлений можливості разом зі скаргою витребувати, керуючись своїми правами, визначеними у ст. 17 Податкового кодексу України, додатково наказ на перевірку, зі змісту якого він зможе краще зрозуміти, які саме обставини стали підставою для призначення перевірки. Тож скласти позовні вимоги з урахуванням усіх обставин, з якими платник податків зможе ознайомитися у рішенні за результатами розгляду первинної скарги від вищестоящого органу, буде значно простіше.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»