Юридичні моменти для бухгалтера
Позовна давність
За відсутності кредитора збільшити позовну давність не вдасться
Якими заходами можна перервати перебіг позовної давності за кредиторською заборгованістю за отримані та не сплачені послуги? Термін 3 роки наближається до кінця. Якщо ми не можемо знайти кредитора і він не зможе підписати додаткову угоду?
Так, справді, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ). Кредиторська заборгованість покупця, що залишилася непогашеною після закінчення позовної давності, з метою оподаткування визнається безповоротною фінансовою допомогою (за визначенням пп. 14.1.257 ПКУ). Відповідно, ця заборгованість за нормами пп. 135.5.4 ПКУ відображається у складі доходу платника. Період включення кредиторської заборгованості до складу доходів — це той звітний період, в якому закінчується позовна давність.
Зверніть увагу: кредиторська заборгованість відображається у доходах разом із ПДВ, принаймні така позиція викладена на офіційному сайті ДПС України. Тож цілком зрозуміло, що перед платником податку — боржником стоїть завдання мінімізації втрат за заборгованістю.
Отже, що можна порадити?
Згідно зі ст. 259 ЦКУ, позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Згідно зі ст. 202 ЦКУ, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно правочин, для якого потрібна письмова угода, вважається вчиненим, якщо він підписаний обома сторонами. Отже, за відсутності кредитора збільшити позовну давність не вдасться.
У статті 264 ЦКУ наводиться виключний перелік підстав, за яких можна перервати перебіг позовної давності: зокрема вчинення дій, що свідчать про визнання боргу, може бути обставиною, за якої переривається строк позовної давності (ч. 1 ст. 264 ЦКУ). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦКУ).
Постає запитання: що це за дії, які свідчать про визнання боргу?
Однозначної відповіді немає навіть у судовій практиці. Зокрема у листі від 07.04.2008 р. №01-8/211 ВГС України щодо цього питання схиляється до того, що платник-боржник мав би заплатити трохи грошей, тоді на решту суми позовна давність починає збігати спочатку.
Суди вважають, що перебіг позовної давності починає відраховуватися заново у тому разі, коли боржник вчинив дії, які впливають на суму боргу: сплата частини коштів або повернення товару (зменшення суми боргу) тощо. Так, наприклад, якби боржник написав листа до свого кредитора про зобов'язання погасити борг (прохання про відстрочення виконання), сплатив би частину коштів з цієї дати, перебіг строку давності було б перервано, і перебіг строку починав би відлічуватися по-новому.
Є інша позиція щодо вчинення особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу. До таких дій може належати, зокрема, написання гарантійного листа чи відповіді на претензію, з якої видно, що боржник визнає борг і зобов'язується його погасити (проте, наприклад, тимчасово не має коштів для цього).
У судовій практиці як дії, що свідчать про визнання боргу, класифікується, наприклад, підписання боржником додаткових угод, актів звіряння розрахунків (постанова ВГС України від 01.04.2010 р. у справі №33/202-09), графіка погашення заборгованості (постанова ВГС України 26.03.2009 р. у справі №28/7), відповідних листів (постанови ВГС України від 19.06.2008 р. у справі №42/180-26/13, від 16.02.2012 р. у справі №37/257).
Але за умовами запитання отримувач послуг не може знайти свого кредитора, відповідно надіслати листа і сплатити кошти не вийде — адресат відсутній.
Як не прикро, робимо висновок, що після спливу терміну позовної давності платникові доведеться визнати доходи на суму заборгованості, згідно з нормами вищезазначеного пп. 135.5.4 ПКУ.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»