Податкові зобов'язання
Сума відшкодування матеріальної шкоди оподатковується ПДВ
Підприємству за рішенням суду щомісяця перераховується відшкодування від фізособи за заподіяну матеріальну шкоду. Чи підлягає ця сума оподаткуванню ПДВ і включенню до податкових зобов'язань підприємства?
Насамперед необхідно враховувати, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної підприємству (за винятком шкоди, заподіяної розкраданням, недостачею, знищенням або псуванням дорогоцінних металів, коштовного каміння і валютних цінностей) встановлюється згідно з Порядком №116. Пункт 2 цього Порядку свідчить, що крім випадків, коли шкоду завдано державі, територіальній громаді або юрособі з державною (комунальною) часткою у статутному фонді, розмір шкоди визначається шляхом проведення незалежної експертної оцінки. У звіті експертної оцінки зазвичай зазначається, чи входить до встановленого розміру шкоди сума ПДВ, чи ні. Але, зрозуміло, що б не зазначав у своєму звіті незалежний експерт, він не може змусити підприємство включити чи не включити суму матеріальної шкоди до бази оподаткування ПДВ. Виходячи зі звіту експертної оцінки підприємство, яке вирішило сплачувати ПДВ з суми отриманого відшкодування, може встановити тільки базу для розрахунку ПДВ — чи «сидить» сума ПДВ у сумі заподіяної шкоди, чи її потрібно буде розраховувати «зверху».
На жаль, ПКУ не містить чіткої норми, яка дозволяла б однозначно визначити, чи оподатковується податком на додану вартість сума відшкодування матеріальної шкоди, чи ні. А от погляд податківців, наведений в Єдиній базі податкових знань, є однозначним: сума відшкодування матеріальної шкоди підлягає оподаткуванню ПДВ. А чи буде при цьому нараховано податкове зобов'язання з ПДВ, залежить від того, яку саме матеріальну шкоду було завдано.
Якщо відшкодування отримується, наприклад, за розбите авто, зіпсовані меблі, залите водою приміщення офісу, що належить платникові ПДВ, то при отриманні відшкодування такий платник ПДВ повинен нарахувати податкове зобов'язання з ПДВ виходячи з отриманої суми. Якщо ж йдеться, наприклад, про відшкодування за зіпсований товар, постачання якого звільнено від сплати ПДВ, то нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ не потрібно. Логіка ДПСУ при цьому така: «Відповідно до ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижчої від звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Враховуючи викладене, кошти, що надходять платнику ПДВ як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно (у тому числі й орендоване), включаються до бази оподаткування ПДВ та підлягають оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою».
Тобто якщо є компенсація за товар (послугу), є і податкове зобов'язання.
Можна заперечувати такий погляд, доводячи, що постачання, у значенні, встановленому пп. 14.1.191 ПКУ, як такого не було і що компенсація надходить зовсім не від покупця або його довіреної особи. А формулювання ст. 188 ПКУ, на нашу думку, виключає додавання до цього переліку осіб, від яких надходить компенсація, особи, винної у матеріальній шкоді. Та ми, як не дивно, готові погодитися з податківцями, але тільки в одному випадку — якщо ДПС, вимагаючи нараховувати податкове зобов'язання з ПДВ з суми відшкодування матеріальної шкоди, не вимагатиме сторнування податкового кредиту з ПДВ, яким підприємство скористалося при придбанні об'єкта, за яким відшкодовується матеріальна шкода. Адже інакше вважатиметься, що такий товар, ОЗ або послуги, які підприємство при придбанні мало намір використовувати в діяльності, що обкладається ПДВ, і скористалося при цьому правом на податковий кредит з ПДВ, у майбутньому будуть використані в операціях, що не є госпдіяльністю платника. I згідно з п. 198.5 ПКУ підприємство зобов'язане відобразити умовний продаж такого товару, ОЗ або послуги.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»
Товари отримали за судовим рішенням — податкові наслідки їх реалізації
Здаємо в оренду торговельні приміщення. Один з орендарів заборгував нам за оренду значну суму. Ми подали на нього в суд, і тепер за рішенням суду отримали як компенсацію товари від такого орендаря. Щоправда, товари було оцінено за вартістю реалізації їх покупцям орендаря, а саме фізособам. Тепер ми хочемо продати їх іншим торговельним підприємствам, оскільки самі торгівлею не займаємось. Але будемо реалізовувати такий товар за нижчою ціною, ніж вартість їх отримання. У якому розмірі слід нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ? I взагалі, як відобразити таку операцію реалізації в податковому обліку?
Податок на прибуток
Згідно з п. 138.6 ПКУ, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. На перший погляд, цей пункт вам не підходить, але іншого в ПКУ просто немає. Тож виходить, що собівартість отриманих вами товарів від несумлінного орендаря за рішенням суду буде еквівалентною заборгованості, яку не повернув такий винаймач торговельних площ. Фактично її величину було встановлено рішенням суду. I саме вона потрапить до податкових витрат у момент визнання доходу від реалізації товарів (п. 138.4 ПКУ).
Відповідно до пп. 135.4.1 ПКУ, дохід від реалізації товарів визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не меншої ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, у тому числі при зменшенні зобов'язань. А отже, якщо договірною вартістю буде визначено суму меншу за собівартість отриманих як компенсація товарів, до доходу однаково потрапить сума, зазначена у договорі. Такий дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на товар (п. 137.1 ПКУ).
ПДВ
Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів (послуг) на митній території України (п. 185.1 ПКУ). Водночас у п. 188.1 ПКУ визначено, що базою оподаткування в такому випадку буде договірна (контрактна) вартість товарів, але не нижча від звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).
Відповідно до пп. 14.1.71 ПКУ, звичайна ціна — це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Але в пп. 2 п. 2 р. ХIХ та п. 8 підр. 10 р. ХХ ПКУ вказано, що до 1 січня 2013 року звичайна ціна визначається не ст. 39 ПКУ, а відповідно до норм п. 1.20 Закону про прибуток. I тут звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору (якщо п. 1.20 Закону про прибуток не встановлено інше). Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом про прибуток, покладається на податковий орган (пп. 1.20.8 Закону про прибуток).
Також пригадаємо, що справедлива ринкова ціна — це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власникові за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) (абз. 2 пп. 1.20.1 Закону про прибуток).
У пп. 1.20.3 Закону про прибуток зазначено, що для товарів (робіт, послуг), які продають шляхом публічного оголошення умов їх продажу, звичайною визначають ціну, що міститься у такому прилюдному оголошенні. Якщо підприємство публічно запропонує придбати товари кожному, хто до нього звернеться, на однакових для всіх умовах (наприклад, розмістить оголошення про його продаж у газеті або Iнтернеті чи в інших ЗМI), то можна стверджувати, що це і буде звичайною ціною. Адже якщо ціна (вартість) є однаковою для кожного зі споживачів, то вважається, що вона відповідає справедливій ринковій ціні, а отже, — є звичайною. Для обґрунтування звичайної ціни перед податківцями за пп. 1.20.3 Закону про прибуток, будь ласка, збережіть документи (примірник такого оголошення), які б підтверджували, що було публічне оголошення умов продажу з відповідною ціною.
У загальному порядку зобов'язання з ПДВ слід нарахувати або за датою зарахування коштів від покупця/замовника на ваш банківський рахунок, або за датою відвантаження товарів (п. 187.1 ПКУ). Таке ПЗ з ПДВ показують у рядку 1 декларації з ПДВ1 — і, звісно ж, таке зобов'язання знайде своє місце в додатку Д5 до декларації з ПДВ.
1 Затверджено наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. №1492.
Василь БРЮХОВИЦЬКИЙ, «Дебет-Кредит»