Лист ДПСУ від 20.08.2012 р. №1091/0/71-12/15-2217м
Коментовані листи головного податкового органу стосуються окремих питань справляння туристичного збору. Нагадаємо, що туристичний збір належить до місцевих податків і повністю залишається в розпорядженні місцевої громади (п. 268.1 ПКУ), втім, таке ж нагадування містить і лист від 20.08.2012 р. №1091/0/71-12/15-2217м.
Платниками збору є особи, які отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк, причому ці послуги треба споживати на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору. Але зі всіх правил є винятки — так і в цьому випадку. Підпункт 268.2.2 ПКУ чітко встановлює перелік осіб, які не є платниками збору. Підкреслюємо, що особи не є платниками збору, а не мають пільгу, як це стверджують податківці в коментованому листі №1091/0/71-12/15-2217м1.
Механізм справляння збору такий: податкові агенти, якими відповідно до пп. 268.5.1 ПКУ можуть бути адміністрації готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та інших закладів готельного типу, санаторно-курортних закладів; квартирно-посередницькі організації, які скеровують неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать ФО на праві власності або на праві користування за договором найму; ЮО або ФОП, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою, справляють збір під час надання послуг, пов'язаних із тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання. Причому, як зазначено в коментованому листі ДПСУ від 23.08.2012 р., при необхідності, якщо за послугу проживання розраховуються готівкою і СГД при цьому використовує РРО, то сума туристичного збору має бути зазначена окремим рядком в розрахунковому документі, який видається споживачу послуги (правда, все-таки послуги проживання, а не туристичної послуги, як зазначено в цьому ж листі). Таке твердження є суперечливим, адже відповідно до п. 3.2 розділу 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. №614, фіскальний касовий чек на товари (послуги) як розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги), не повинен містити такого обов'язкового реквізиту, як туристичний збір. А сума цього збору окремим рядком має зазначатися лише в рахунку (квитанції) на проживання. I підтвердження такої позиції знаходимо в ЄБПЗ (див. «ДК» №28/2012). У такій ситуації виникає неузгодженість з обов'язком СГД проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через РРО відповідно до п. 1 ст. 3 Закону про РРО2. Тому, певно, логічніше — якщо ваш РРО має таку технічну можливість — все-таки зазначати туристичний збір окремим рядком і у фіскальному чеку — і саме таку рекомендацію містить коментований лист ДПСУ від 23.08.2012 р.
1 На таку думку наштовхує і те, що пільга з туристичного збору може бути тільки в разі прийняття рішення органів місцевого самоврядування, бо саме така пільга з кодом 18030101 «Пільги по туристичному збору, що встановлені органами місцевого самоврядування» зазначена в довіднику №62 податкових пільг станом на 01.07.2012 р., затвердженому листом ДПСУ від 27.06.2012 р. №62.
2 Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
До осіб, які не є платниками туристичного збору, зокрема, належать особи, які прибули у відрядження. Фактично лист №1091/0/71-12/15-2217м приділяє увагу якраз питанню, як підтвердити податковому агенту зі сплати туристичного збору те, що відряджений, якому цей податковий агент надав послугу проживання (ночівлі), не є платником збору. Для чогось у коментованому листі податківці розповідають, які документи підтверджують зв'язок відрядження з основною діяльністю підприємства. Але податкового агента зі справляння туристичного збору це жодним чином не стосується. Для нього важливим є тільки те, що людина приїхала у відрядження — і все! Тому, на думку автора, на підтвердження того, що гість справді перебуває у відрядженні, і для того, щоб з нього не утримували туристичний збір, йому необхідно подати податковому агенту підтвердний документ, яким може бути копія наказу (розпорядження) керівника (або його заступника) підприємства із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження. Причому самим відрядженим слід пам'ятати, що копію наказу треба належно засвідчити: тобто на копії повинна бути мокра печатка підприємства, надпис «Копія вірна» та підпис, посада та ПIБ посадової особи, яка засвідчила цю копію, щоб не виникало непорозумінь з податковими агентами щодо справляння туристичного збору. Також копію документа треба залишити податковому агенту з туристичного збору, тому що саме він є відповідальним за перерахування такого платежу, а отже, він має в подальшому підтверджувати причину несплати збору.
Якщо ж відряджений не озброєний копією підтвердного документа, то в очах податкового агента він буде звичайною особою, яка відповідно до пп. 268.2.1 ПКУ є платником туристичного збору. Докладніше ми писали про туристичний збір та його відображення (чи невідображення) у бухгалтерському та податковому обліку в «ДК» №43/2011.
Галина БЕДНАРЧУК, «Дебет-Кредит»