Коментар

Наказ Мінекономрозвитку від 07.03.2012 р. №310

«Споживацькі» перевірки по-новому

На початку 2011 року було утворено Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекцію), а Указом Президента від 13.04.2011 р. №465/2011 затверджено Положення про неї.

Слід зазначити, що така інспекція (Державна інспекція України по захисту прав споживачів) в Україні вже була на початку 90-х років. Після цього відповідні функції були передані Держкомітету у справах захисту прав споживачів, а в останні роки — Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Постановою КМУ від 29.06.2011 р. №775 ліквідовано територіальні органи Держкомітету та утворено територіальні органи Держспоживінспекції в АРК, областях, мм. Києві та Севастополі.

Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг затверджено наказом Мінекономрозвитку від 07.03.2012 р. №310 (далі — Порядок №310, див. «ДК» №26-2012).

Загальні засади правового регулювання державного контролю в зазначеній сфері визначено Законом №877¹ і Законом №1023². Відповідно до Закону №877 та Порядку №310 посадові особи органів Держспоживінспекції можуть проводити планові (відповідно до квартальних планів роботи) та позапланові (за наявності хоча б однієї з визначених Законом підстав) перевірки.

¹ Закон України від 05.04.2007 р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

² Закон України від 12.05.91 р. №1023-XII «Про захист прав споживачів».

Перед проведенням планової перевірки, що проводиться на підставі квартального плану роботи, відповідний орган з питань захисту прав споживачів не пізніше ніж за 10 днів надсилає госпсуб'єкту письмове повідомлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону №877, перед початком здійснення перевірки посадові особи органу державного контролю зобов'язані пред'явити керівнику СГД або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надати СГД копію направлення. Згідно з ч. 3 ст. 6 цього ж Закону, у разі проведення позапланової перевірки СГД повинен ознайомитися з підставою для її проведення з наданням йому копії відповідного документа. Порядок №310 передбачає в п. 1.6, що в разі, коли посадова особа не надала копій документів, передбачених Законом №877, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону, СГД вправі не допустити її до проведення перевірки. Звернемо увагу на те, що аналогічне право недопуску до планової перевірки, згідно з названим пунктом, виникає і в разі, коли СГД не отримав повідомлення про її проведення.

Згідно з п. 2.2 Порядку №310 посадові особи, які проводять перевірку, одержують від самого СГД відомості щодо характеристики такого суб'єкта, у тому числі щодо: найменування; місцезнаходження; номера телефону (факсу); керівника (власника); дозвільних документів на провадження певного виду діяльності; режиму роботи; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців; свідоцтва про реєстрацію платника податків; даних про банківські реквізити.

Ну і звичайно, за результатами проведеної перевірки в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт. Згідно із Законом №877, СГД має право надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки. У п. 3.9 Порядку №310 конкретизовано, що пояснення, зауваження або заперечення до акта надаються під час його підписання. На підставі такого акта посадова особа, яка проводила перевірку, надає керівнику госпсуб'єкта припис про усунення порушень (п. 3.6 Порядку №310). Припис є обов'язковим для виконання у визначені строки, але не передбачає застосування санкцій до СГД (ч. 8 ст. 7 Закону №877).

Порядком №310 визначено процедуру реалізації матеріалів перевірок (рішення, що приймаються за їх результатами), а також форму направлення на проведення перевірки (додаток 2 до Порядку №310). Форми актів перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів та контрольної перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію затверджені наказом Мінекономрозвитку від 11.01.2012 р. №24. У додатках до них можна ознайомитися з переліками питань, що підлягають перевірці на об'єктах контролю.

Нагадуємо, що відповідно до Закону №877 позапланові перевірки проводяться за наявності визначених законом підстав. Підстави для проведення позапланових перевірок органами Держспоживінспекції конкретизовано в п. 1.4 Порядку №310.

Підстави для позапланової перевірки органами Держспоживінспекції:

• подання СГД письмової заяви до відповідного органу з питань захисту прав споживачів про здійснення перевірки за його бажанням;
• виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;
• перевірка виконання СГД приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових перевірок органом з питань захисту прав споживачів;
• звернення фізичних та юридичних осіб про порушення СГД вимог законодавства (позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди Держспоживінспекції України);
• неподання в установлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;
• настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Однією з підстав для позапланової перевірки є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення госпсуб'єктом вимог законодавства. Крім цього звернення (по суті, скарги), потрібна також згода центрального органу Держспоживінспекції на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю. Форма такої згоди є додатком до Порядку №310. Під час позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її проведення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на перевірку.

Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор