Лист ДПСУ від 15.05.2012 р. №13743/7/15-2117
І знов про екоподаток за сміттєвий кошик
ДПСУ видала нове роз'яснення — лист від 15.05.2012 р. №13743/7/15-2117 (див. «ДК» №25/2012) щодо екоподатку та побутових відходів. Тож з'ясуймо, як тепер діяти в разі виникнення у СГД відходів, а також, що можна зробити з уже нарахованими і сплаченими штрафними санкціями з екоподатку.
З часу набрання чинності ПКУ (01.01.2011 р.) тривали запеклі суперечки щодо екоподатку між платниками податків та ДПС. Адже всі СГД звикли до практики, яка була у попередніх 2011-му роках: в разі наявності договору про вивезення сміття вони не сплачували до бюджету ні копійки і витрачалися лише на оплату відповідних послуг. Але в 2011 році ситуація змінилася: податківці трактували норми розділу VIII ПКУ таким чином, що всі, крім населення, повинні були сплачувати екоподаток за розміщення відходів, у тому числі побутових, у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу. Зараз ситуація знову змінилася, адже ДПСУ змінила свій погляд на певні статті ПКУ (хоча самі ці статті не змінювалися). Проаналізуймо цю нову консультацію за окремими темами, що в ній розглядаються.
Побутові відходи у діяльності СГД
Перш за все слід зазначити, що визначення терміна «побутові відходи» сам ПКУ не дає. Але згідно із Класифікатором відходів ДК 005-961 до побутових відходів належать: залишки продуктів харчування, побутових речей, пакувальних матеріалів тощо.
А ось ст. 1 Закону №1872 дає ширше визначення терміна «побутові відходи» — це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення. Як бачимо, такий підхід дозволяє віднести до побутових відходів майже все що завгодно. Обмеження тільки одне — такі відходи є продуктами життя та діяльності людини, а не СГД.
1 Затверджений наказом Держстандарту України від 29.02.96 р. №89.
2 Закон України від 05.03.98 р. №187/98-ВР «Про відходи».
Ті, хто не знайомий із вітчизняною практикою розміщення та вивезення відходів на місця їх зберігання, перероблення та утилізації, не зрозуміють, чому ж ДПСУ у своїх роз'ясненнях увесь час посилається саме на побутові відходи, які виникають у господарській діяльності СГД. Ті ж, хто стикається із цією проблемою кожного дня, розуміють: це тому, що побутові відходи в Україні перед тим, як їх розмістити у спеціально відведених для цього місцях, не проходять жодної перевірки або сортування.
Тому «побутові відходи» — це дуже умовний термін, який щодо СГД включає в себе будь-які відходи, крім радіоактивних (їх окреме визначення наведено у ст. 1 Закону №2551), адже порядок сплати екоподатку при їх утворенні визначається окремими нормами розділу VIII ПКУ. Втім, на нашу думку, обережний платник податків все-таки вестиме окремий облік дійсно побутових відходів, тобто звичайного сміття, яке викидають до сміттєвих контейнерів (урн) його працівники та відвідувачі, та відходів, які утворюються внаслідок його виробничої діяльності або діяльності з надання послуг. Чому — стане зрозумілим далі.
1 Закон України від 30.06.95 р. №255/95-ВР «Про поводження з радіоактивними відходами».
Узагальнююча податкова консультація №258
16.12.2011 р. ДПСУ, керуючись ст. 52 ПКУ, Наказом №258 затвердила узагальнюючу податкову консультацію (далі — УПК №258). У ній, зокрема, наголошувалося: платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, які розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях. Тобто ті СГД, які не займаються зберіганням, знищенням та утилізацією відходів, не повинні сплачувати екоподаток.
Це роз'яснення перегукувалося із виданим до того листом Мінекології від 04.08.2011 р. №14364/07/10-11, у якому наводився аналіз чинного законодавства з питань відходів і зазначалося: «На цей час законодавством не передбачено отримання дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами на зберігання побутових відходів у контейнерах чи на контейнерних майданчиках для побутових відходів. Крім того, відповідно до Закону України від 19.05.2011 р. №3392-VI «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» такий документ не включено до переліку документів дозвільного характеру. Пунктом 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 р. №1070, встановлено, що власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Тобто фактичного розміщення відходів власники та балансоутримувачі не здійснюють. Основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів — видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження. Зазначені у листі місця тимчасового зберігання відходів, а саме контейнери (контейнерні майданчики) для побутових відходів, не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів».
З цих роз'яснень стає зрозумілим, як саме слід доводити територіальним ДПС відсутність обов'язку отримувати будь-які дозволи щодо відходів та обов'язку сплачувати екоподаток. СГД слід укласти договір із особою, яка такі відходи регулярно вивозитиме. А до безпосереднього вивезення відходи зберігатимуться у контейнерах чи контейнерних майданчиках, які або надасть така особа, або придбає чи виготовить сам власник відходів.
Проте очевидно, що наведеного в УПК №258 виявилося недостатньо, тож ДПСУ видала коментований лист, щоб остаточно розставити крапки над «і».
Щодо часу, з якого застосовується УПК №258. У коментованому листі ДПСУ висловилася досить чітко.
Норми пп. 240.1.3 ПКУ, щодо практичного застосування яких надано УПК №258, не змінювалися з моменту набрання ними чинності.
Зважаючи на викладене, УПК №258 застосовується з 1 січня 2011 року.
Щодо роздільного збирання відходів
Пам'ятаєте, вище ми звертали вашу увагу на необхідність для СГД роздільного зберігання тих відходів, які умовно можна назвати побутовими, і тих, які виникають унаслідок виробництва та надання послуг? Тепер розглянемо це питання докладніше.
У коментованому листі ДПСУ говорить про те, що УПК №258, яка фактично звільнила СГД від обов'язку сплачувати екоподаток у разі наявності договору на вивезення відходів, стосується лише побутових відходів. Але, знову-таки, не наводить визначення того, що є з точки зору ДПСУ побутовими відходами СГД.
Тому, як також було наведено вище, із тим, що саме малося на увазі під побутовими відходами, можна ще й посперечатися з податківцями і навіть розглянути такий спір у суді. Проте відсутність чіткої нормативної бази щодо оподаткування з цього питання вже призвела до того, що майже рік з платників податків утримували екоподаток та навіть застосовували до неплатників штрафні санкції. Отже, чи вдасться довести правильність своєї точки зору в суді за відсутності чіткого законодавчого підґрунтя — питання складне. Тому відносити до побутових відходів усі свої відходи, які вивозить на місця зберігання певна найнята особа, радимо лише сміливому СГД. Обережному СГД радимо користуватися визначенням побутових відходів, наведеним у ДК 005-96.
Адже ніхто не заборонить ДПСУ через рік видати нову узагальнюючу податкову консультацію, в якій нарешті навести таке визначення, із певними обмеженнями. I знову ж таки зазначити, що діє така УПК із 01.01.2011 р., оскільки змінився не ПКУ, а точка зору податківців.
Щодо сплаченого у 2011 р. екоподатку
Наразі ДПСУ, оскільки наголошено, що УПК №258 діє з 01.01.2011 р., говорить про такі права платників податків.
1. Ті, хто сплачував екоподаток з побутових відходів самостійно. Ця категорія платників податків має право скоригувати показники податкових декларацій з екоподатку попередніх періодів, у яких вони включали до податкового зобов'язання екоподаток, нарахований за розміщення побутових відходів. Загальний порядок такого коригування встановлено ст. 50 ПКУ.
Приклад Підприємство нараховувало протягом усього 2011 року екоподаток за побутові відходи за даними комунального підприємства, із яким укладено угоду про вивезення відходів. Згідно з УПК №258 підприємство у 2012 році не подавало таких декларацій і у II кварталі 2012 року хоче виправити помилку у звітності за 2011 рік.
Для цього підприємству слід подати уточнюючі податкові декларації по екоподатку за кожен квартал 2011 року окремо (тобто за всі 4 квартали 2011 року). Виглядатиме виправлення помилки так: подається уточнююча декларація за певний квартал і додаток 4 до неї. Припустімо, що нараховане в одному з кварталів податкове зобов'язання з екоподатку становило 200 грн. Тоді в уточнюючій декларації (див. зразок 1) і в додатку 4 до неї (див. зразок 2) таке податкове зобов'язання відображатиметься повністю, без знаків (-) і без жодного нарахування пені або штрафів (згідно зі ст. 50 ПКУ).
Зразок 1
Фрагмент заповнення податкової декларації екологічного податку
Зразок 2
Фрагмент заповнення додатку 4 до податкової декларації екологічного податку
2. Ті, хто сплачував екоподаток з побутових відходів, донарахований ДПС. Ці платники податків мають право оскаржити у встановленому ПКУ порядку рішення ДПС щодо донарахування екоподатку та призначення штрафних санкцій та пені щодо побутових відходів. Зауважимо, що на адміністративне оскарження більшість постраждалих СГД вже не має часу: адже згідно з п. 56.3 ПКУ скаргу про перегляд рішення перевіряльників має бути подано протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується1. А от на судове оскарження час ще мають усі — строк подання позову до суду встановлюється з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, а це, як мінімум, 1095 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
1 Хоча, згідно із п. 56.14 ПКУ, строки подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення контролюючого органу можуть бути продовжені за правилами і на підставах, визначених пунктом 102.6 ПКУ.
3. Обидві зазначені вище категорії платників податків, які зменшать свої податкові зобов'язання з екоподатку минулих періодів, матимуть право повернути з бюджету надміру сплачений екоподаток. Процедура такого повернення встановлена як ст. 43 ПКУ, так і спільним наказом ДПАУ, Мінфіну України, Держказначейства України від 21.12.2010 р. №974/1597/499. Як стверджує цей наказ, повернення помилково та/або надміру сплачених сум податків здійснюється на підставі заяви платника податку, яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Втім, ПКУ зазначає трохи інакше: «Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування» (п. 102.5 ПКУ). Заява подається платником податку до органу ДПС за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі. Але обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені:
1) на поточний рахунок платника податку в банку;
2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, незалежно від виду бюджету;
3) готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Щодо декларації з екоподатку та заяви про відсутність об'єкта обчислення екоподатку
У коментованому листі ДПСУ висловилася однозначно: якщо у суб'єкта господарювання не виникає жодних відходів, крім побутових, то він не має обов'язку:
— подавати податкову декларацію з екоподатку, навіть порожню;
— подавати до ДПС за місцем реєстрації заяву про відсутність у нього в наступному році об'єкта обчислення екологічного податку, обов'язковість якої встановлена п. 250.9 ПКУ. Нагадуємо, що така заява подається до 1 січня відповідного року (лист ДПАУ від 06.05.2011 р. №8565/6/15-0816), і відсутність факту подання такої заяви призводить до обов'язку подання платником податків податкових декларацій за увесь такий рік. Отже, коментованим листом ДПСУ роз'яснила, що ці СГД не подаватимуть таку заяву, й обов'язку подання порожніх декларацій з екоподатку вони також не мають.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»