• Посилання скопійовано

Коментар

Лист ДПСУ від 08.05.2012 р. №13067/7/15-2117

Збір за воду з криниці

У коментованому листі від 08.05.2012 р. №13067/7/15-2117 (див. «ДК» №24/2012) ДПСУ зазначає, що якщо суб'єкт господарювання використовує воду з криниць, то за обсяги використаної води (крім випадків, передбачених п. 324.4 ПКУ) він повинен сплачувати збір за спеціальне використання води.

ДПСУ вкотре нагадує платникам податків про те, що збір за спеціальне використання води зобов'язані сплачувати первинні та вторинні водокористувачі (визначення цього терміна надане в п. 323.1 ПКУ). Винятки з цього правила встановлені п. 324.4 ПКУ. У решті випадків водокористувачі (крім тих, для яких встановлено пільги пунктами 324.5, 324.6 ПКУ) зобов'язані сплачувати збір за спеціальне використання води, а також подавати податкову декларацію цього збору щокварталу наростаючим підсумком (пункти 328.1, 328.2 ПКУ).

Коли не сплачується збір за використання води (п. 324.4 ПКУ)

Збір не сплачується при використанні води:

  • для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення;
  • для протипожежних потреб;
  • для потреб зовнішнього благоустрою територій населених пунктів;
  • для пилозаглушення у шахтах і кар'єрах;
  • для проведення наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису;
  • у магістральних і міжгосподарських каналах зрошувальних систем і магістральних водопроводах;
  • для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риби та інших водних живих ресурсів у водні об'єкти;
  • садівницькими і городницькими товариствами (кооперативами);
  • для реабілітації, лікування та оздоровлення інвалідів, яке проводиться юрособами, заснованими всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів відповідно до законодавства.

Також збір не сплачується за:

  • морську воду, крім води з лиманів;
  • підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії води, крім тих випадків, коли така вода після вилучення використовується в господарській діяльності або поставляється іншим водокористувачам.

Нагадуємо, що базовим періодом для цього збору є квартал (п. 328.1 ПКУ) - з відповідним терміном подання звітності1 (40 днів після закінчення кварталу згідно з пп. 49.18.2 і п. 328.3 ПКУ) і сплати збору (10 календарних днів після закінчення граничного строку подання квартальної податкової декларації згідно з п. 328.4 і п. 57.1 ПКУ).

У коментованому листі ДПСУ зазначає, що «тип джерела водопостачання, категорія якості води і глибина водного об'єкта, з якого забирається вода, не впливають на обов'язок щодо сплати збору за спеціальне використання води суб'єктами господарювання, що здійснюють використання води». Більше того, як зазначено в розділі ХVI ПКУ, якщо СГД використовується вода у межах спеціального водокористування, факт відсутності лічильника води2, який дає змогу точно визначити кількість спожитої води, і факт відсутності у водокористувача встановленого ліміту на споживання води не впливають на обов'язок такий збір нарахувати, відобразити в декларації та сплатити до бюджету; правда, в цьому разі ставку збору буде збільшено в 2 (п. 326.10 ПКУ) і в 5 разів (п. 327.1, п. 327.3 ПКУ).

1 Подається за місцем податкової реєстрації (п. 328.3 ПКУ).

2 Якщо є реальна можливість його встановити.

Таким чином, розглядаючи конкретний практичний випадок водокористування - забір СГ води з криниць, ДПСУ зазначає, що збір за спеціальне використання води в цьому разі справлятиметься з СГ у загальному порядку.

Звідки виникло саме запитання про криниці? Річ у тім, що згідно зі ст. 47 Водного кодексу України (далі — ВКУ) забір води з криниць розглядається не як спеціальне, а як загальне водокористування, яке є безкоштовним і не потребує жодних дозволів від державних органів. От деякі підприємці й думають, що користування водою з криниці є безкоштовним і для них, проте це не так. Загальне водокористування встановлено тільки для громадян, а не для юросіб, та й фізособи-СПД можуть використовувати воду з криниць у своїй підприємницькій діяльності тільки як спеціальне водокористування.

Відповідно до ст. 49 ВКУ, спеціальне водокористування здійснюється тільки на підставі відповідного дозволу. А порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову чи навіть кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України (ст. 110 ВКУ).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається (ст. 49 ВКУ):

1) державними органами охорони довкілля — у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

2) Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими радами за погодженням з державними органами охорони довкілля — у разі використання води водних об'єктів міського значення.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджений постановою КМУ від 13.03.2002 р. №321 (далі — Порядок №321). Відповідно до цього документа в разі використання підземних вод (до яких належить вода в криницях) видача дозволу на спеціальне водокористування погоджується з Державною геологічною службою або з дочірніми підприємствами НАК «Надра України», перелік яких затверджує Мінекоресурсів (п. 3 Порядку №321).

Щоб отримати дозвіл, треба подати заяву до відповідних органів. На жаль, Порядок №321 не зазначає, які документи слід додавати до такої заяви і чи треба їх додавати взагалі. Проте в територіальних органах, які видають такі дозволи, як правило, вимагають додавати до заяви санітарний паспорт1 криниці та інші документи, що свідчать про технічні дані колодязя, зокрема ті, що підтверджують наявність у криницях лічильників води. I це логічно, оскільки з'ясувати, чи дотримувався встановлений дозволом ліміт водокористування чи ні, без вимірювальних приладів не вдасться2.

Отже, відповідно до п. 5 Порядку №321, у дозволі на спеціальне водокористування, зокрема, зазначаються: ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання у водний ресурс забруднюючих речовин, а також умови спеціального водокористування. Тому вже на стадії подання заяви на отримання такого дозволу майбутній водокористувач зобов'язаний встановити можливі напрями використання води з криниці, а також його планові обсяги. При цьому можна скористатися чинними санітарними нормами і правилами, наприклад3:

1) для розрахунку планової витрати питної води на власні потреби працівників підприємства СНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід і каналізація будівель»;4

2) для розрахунку планової витрати води на утримання територій підприємств у належному санітарному стані СНіП 2.04.02-84 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди».5

1 Типова форма санітарного паспорта затверджена додатком 6 до наказу МОЗ України від 12.05.2010 р. №400.

2 Як правило, у криниці встановлюється насос разом із лічильником води.

3 Принаймні саме цими санітарними нормами та правилами керуються підприємства і організації ЖКГ відповідно до Порядку розробки і затвердження технологічних нормативів використання питної води, затвердженого наказом Держкомітету з питань ЖКГ від 15.11.2004 р. №205.

4 Затверджені постановою Державного комітету СРСР у справах будування від 04.10.85 р. №169.

5 Затверджені постановою Державного комітету СРСР у справах будування від 27.07.84 р. №123.

Виходячи з вищевикладеного, ті, хто використовує воду з криниць на потреби, крім перерахованих у п. 324.4 ПКУ, зобов'язані:

1) отримати дозвіл на спеціальне водокористування;

2) нараховувати збір за спеціальне використання води виходячи з даних вимірювальних приладів, що фіксують як водозабір, так і спеціальне використання води;

3) подавати податкові декларації збору за спеціальне використання води за формою, встановленою наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1009, до ДПС за місцем своєї реєстрації;

4) сплачувати збір за спеціальне використання до бюджету в установлені законодавством строки.

Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру