Лист ДПСУ від 06.04.2012 р. №10156/7/15-3417-09, №5153/5/15-3416
За загальним правилом, прописаним у п. 198.1 ПКУ, право на віднесення сум ПДВ до ПК виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання, виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, а також придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ1, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) протягом звітного періоду.
1 Ст. 39 ПКУ набирає чинності з 01.01.2013 року, до цього часу при визначенні звичайної ціни керуємося нормами п. 1.20 Закону про прибуток.
Отже, в загальному порядку ключовим фактором для віднесення сум ПДВ до складу ПК є придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпортуванні) та послуг:
1) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях;
2) у межах господарської діяльності платника податку.
Саме дотримання цих двох умов дає право платнику ПДВ скористатися своїм правом на ПК.
Як бачимо, в загальному порядку в податковому законодавстві немає жодних винятків для віднесення до ПК з ПДВ сум сплаченого податку, навіть якщо однією зі сторін договору оренди є державне (комунальне) підприємство. Немає жодних обмежень і для ситуацій, коли об'єктами оренди є цілісні майнові комплекси. Але умовами договору можуть бути передбачені певні нюанси. Так, «як викладено в запиті платника, згідно з умовами договору оренди цілісного майнового комплексу <...>, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем, є власністю держави», тобто належність поліпшень у цьому разі чітко зафіксовано за державою, а не за конкретним платником податку (орендарем). Очевидно, в цьому разі податківці вбачають, що здійснювані поліпшення належать конкретному платнику ПДВ, а саме державі, тому, на їх глибоке переконання, до складу ПК із ПДВ суми сплаченого податку орендарем бути віднесені не можуть.
Ми не погоджуємось із таким висновком. Адже належність цих поліпшень нічого не змінює в розрізі оподаткування такої ситуації. По аналогії із поліпшеннями приватного майна в договорі можна прописати, що здійснювані ремонти, поліпшення належать орендодавцю — власне, в більшості випадків так і зазначається в договорах. При цьому ніхто не сумнівається в дотриманні двох ключових умов: орендар здійснив ремонт за власний кошт і використовує об'єкт необоротних активів в оподатковуваних операціях у власній господарській діяльності. Так, ці поліпшення належать орендодавцю (як і сам об'єкт оренди) — про це ніхто не сперечається, але належність об'єкта оренди та його складових нічого не визначає; для ПК з ПДВ визначальними факторами є те, хто саме нараховує, сплачує суми ПДВ та в чиїй діяльності використовується цей об'єкт оренди.
Адже ніхто не сумнівається в тому, що орендар, відремонтувавши об'єкт оренди, має право такий ремонт (поліпшення) віднести на створення віртуального об'єкта ОЗ в обліку та амортизувати чи списувати на витрати — п. 146.12 ПКУ. То чому для ПДВ податківці бачать такі винятки — незрозуміло.
Крім того, відповідно до пп. 146.17.2 ПКУ отримання в оренду основних засобів та нематеріальних активів у складі цілісного майнового комплексу відповідно до Закону про оренду державного та комунального майна1 від державних органів приватизації або органів місцевого самоврядування прирівнюється до операції придбання із відповідним обкладенням ПДВ.
1 Закон України від 10.04.92 р. №2269-XII «Про оренду державного та комунального майна».
Чому така несправедливість в очах податківців стосується тільки ПДВ щодо ремонтів та поліпшень державного майна — справді, запитання без відповіді.
Так чи інакше, на думку автора, в такому разі орендар за умови здійснення ремонту державного орендованого майна та використання такого майна в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності має право на віднесення сум ПДВ до складу ПК.
Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»