Лист ДПСУ від 06.02.2012 р. №3443/7/17-1217
Відповідно до п. 4 пп. 291.5.1 ПКУ суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку. Слід зазначити, що у ПКУ чітко не встановлено, чи можна торгувати ювелірними виробами, сплачуючи при цьому єдиний податок. Раніше Указом №727 було заборонено застосовувати спрощену систему оподаткування при оптовій та роздрібній торгівлі промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню1.
Натомість на реалізацію ювелірних виробів заборони не було.
На жаль, на думку податківців, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі ювелірних виробів, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.
У коментованому листі ДПСУ повідомляється, що у зв'язку з відсутністю термінів «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» слід звернутися до інших законів (ст. 5 ПКУ).
Дорогоцінні метали — це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) (п. 1 ст. 1 Закону №6372).
Дорогоцінне каміння — це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (п. 2 ст. 1 Закону №637).
В Iнструкції №2443 сказано, що виріб із дорогоцінного металу — це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту.
1 Указ №727 застосовувався з урахуванням окремих особливостей, викладених у п. 4 розділу II Закону України від 25.03.2005 р. №2505-IV.
2 Закон України від 18.11.97 р. №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».
3 Iнструкція про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №244.
Як бачимо, позиція податківців достатньо фіскальна — НI. Ювеліри не можуть бути платниками ЄП.
Разом з тим у коментованих листах ДПСУ наголошує на тому, що ювеліри, які займаються виготовленням ювелірних виробів за індивідуальним замовленням та надають послуги з ремонту ювелірних виробів, мають повне право бути платниками єдиного податку, оскільки вищенаведені види послуг належать до побутових.
Проте в листі Комітету ВРУ з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 27.01.2012 р. №04-39/10-83 вказується на неврегульованість цього питання і наводяться аргументи на користь ювелірів, зокрема, що СГ для того, щоб застосовувати спрощену систему, подавав до органу ДПС заяву про обрання спрощеної системи оподаткування, в якій зазначалися коди КВЕД. Виду діяльності «реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» немає у КВЕДах, які зазначали «спрощенці» у заяві.
Скоріше за все, це були КВЕДи:
1) 51.47.9 «Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення...»;
2) 51.56.0 «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами»;
3) 52.12.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту».
Крім того, в листі зазначається, що Iнструкція №244 стосується лише питань здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінних металів, матеріалів, що містять дорогоцінні метали, і не може застосовуватися для визначення вимог щодо обрання спрощеної системи оподаткування.
Союз ювелірів України також не погоджується з позицією ДПС України і готовий до кінця боротися за законне право малого ювелірного бізнесу на єдиний податок. Але в цьому випадку ювелірам можуть зарадити лише зміни до ПКУ.
Богдана АНДРУЩАК, «Дебет-Кредит»