Різні практичні питання
Екологічний податок
Кошик на сміття не є спеціально відведеним місцем розміщення відходів
Хто має сплачувати екологічний податок за зберігання побутових відходів? У податковій відповіли: «Якщо ви маєте в офісі смітник — то платіть!». Ми орендуємо приміщення, то чи повинні ми платити? Якщо повинні — як розрахувати? Договору на вивезення сміття ми не маємо.
Насправді до платників екологічного податку належать юридичні особи та підприємці, під час провадження діяльності яких здійснюється «розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах» (пп. 240.1.3 ПКУ). А до відходів якраз належить і побутове сміття. Так, відповідно до ст. 1 Закону про відходи, побутовими є відходи, що «утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних із виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення».
Проте наявність побутового сміття не зобов'язує суб'єктів господарювання автоматично вважати себе платниками екологічного податку.
Хоча деякий час саме такої позиції дотримувалися фахівці ДПС — наявність відра зі сміттям вони трактували як розміщення побутових відходів. Проте з виданням узагальнюючої податкової консультації наказом ДПС України від 16.12.2011 р. №258 все стало на свої місця. У ній ДПС зазначає, що платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано дозвіл на поводження з відходами1.
1 Надання відповідно до Закону дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами покладається на спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами, до яких належать: Мінприроди та управління охорони навколишнього природного середовища місцевих держадміністрацій, державна санепідемслужба, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.
Спеціально відведеними місцями в цьому разі є не кошик зі сміттям, а місця, основним призначенням яких є видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення. А контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення та не належать до спеціально відведених місць чи об'єктів.
Отже, підприємства та підприємці не є платниками екологічного податку за побутові відходи (побутове сміття).
Стосовно наявності договору на вивезення сміття. Окремого договору може й не бути, проте користування загальним смітником або контейнером чи сміттєпроводом має відбуватися на законних підставах. Так, звичайно, плата за вивезення твердого побутового сміття є складовою тарифу на послуги за утримання будинку та прибудинкової території, яку сплачують власники приміщень ЖЕКам або ОСББ, котрі відповідають за організацію вивезення сміття та мають укладені відповідні договори зі спеціалізованими фірмами, які вивозять сміття. Якщо приміщення, у якому проводиться господарська діяльність, є орендованим, то плата за житлово-комунальні послуги може сплачуватися власником самостійно і входити до орендної плати або відшкодовуватися наймачем орендодавцю окремо.
На практиці серед побутових періодично опиняються і небезпечні відходи, тобто такі, що мають фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які «створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними». Це, наприклад, використані люмінесцентні лампи, батарейки тощо. Такі відходи потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. Небезпечні відходи у складі побутових відходів збираються окремо від інших видів побутових відходів, а також мають відокремлюватися на етапі збирання чи сортування та передаватися спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.
Наталія КАТЕРИНЕЦЬ, «Дебет-Кредит»