Податок на прибуток підприємств
Відображення податкових витрат
Витрати на відрядження враховуються у складі податкових витрат за умови доведення зв'язку із госпдіяльністю
Чи можна включити до податкових витрат витрати на відрядження, здійснені працівником на підставі наказу, в якому метою відрядження зазначено: «обмін досвідом»? Більше жодних первинних документів немає.
Відповідно до пп. 140.1.7 ПКУ, до витрат подвійного призначення, зокрема, включаються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку. Такі витрати відображаються у складі податкових в межах:
1) фактичних витрат особи, яку відряджено, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);
2) оплати вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни);
3) витрат на винаймання інших житлових приміщень, оплати телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз);
4) витрат на обов'язкове страхування;
5) інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-яких зборів і податків, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.
До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізособи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням:
1) у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у розрахунку за кожен календарний день такого відрядження (у 2012 році — 214,60 грн);
2) для відряджень за кордон — не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у розрахунку за кожен календарний день такого відрядження (у 2012 році — 804,75 грн).
Сума добових визначається в разі відрядження:
1) у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), — згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;
2) до країн, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), — згідно з наказом про відрядження та відмітками уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України у закордонному паспорті або документі, що його замінює. За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України у паспорті або документі, що його замінює, сума добових не включається до складу витрат платника податку.
Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких:
1) запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку;
2) укладеного договору чи контракту;
3) інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини;
4) документів, що засвідчують участь відрядженої особи у переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.
Отже, у наказі про відрядження, метою якого є обмін досвідом, потрібно зазначити:
1) підприємство, куди відряджений працівник, напрям його діяльності;
2) який саме досвід треба отримати, сформулювати конкретну мету та завдання на відрядження — які питання дослідити, яку інформацію отримати тощо.
Після відрядження працівник повинен подати звіт про відрядження, в якому можна коротко викласти отриману інформацію, надати пропозиції щодо покращення діяльності свого підприємства тощо. Отже, за умови правильного документального та обґрунтованого оформлення, навіть у випадку якщо не було укладено жодного договору чи угоди, витрати на відрядження можуть враховуватися у складі податкових витрат підприємства.
Михайло СТЕПАНОВ, «Дебет-Кредит»
Використані будматеріали списуються датою підписання акта виконаних робіт
Як правильно і коли списувати використані будівельні матеріали, якщо роботи виконуємо ми та субпідрядники (матеріали передаються субпідрядникам за актами приймання-передачі)?
Вартість будівельних робіт формується відповідно до положень ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва»1.
У наведеному випадку роботи за договором підряду виконує підрядник та передає виконані відповідно до кошторису роботи замовнику — згідно із актом приймання-передачі виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (як правило, використовують примірні форми КБ-2в та КБ-3, затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 р. №5542). Крім того, використані у будівництві матеріали зазначаються у відомості ресурсів (її зміст регламентовано положеннями ДБН Д.1.1-1-2000), яку також підписують обидві сторони. Матеріали, використані у будівельних роботах, списуються датою підписання акта виконаних робіт.
1 Затверджені наказом Держбуду від 27.08.2000 р. №174.
2 Мінрегіонбуд у листі від 16.03.2010 р. №12/19-3-9-14-295 вказує, що «зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. Щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду».
Якщо підрядник залучає інших осіб до виконання робіт за договором субпідрядника, на такі роботи складається окремий договір субпідряду, який також погоджується із замовником. У цьому разі виконані субпідрядником роботи здаються підрядником замовнику за актом та підтверджуються довідкою (довільної форми або за формами КБ-2в, КБ-3), як правило, у періоді їх виконання субпідрядником.
У наведеному запитанні йдеться про давальницьку схему виконання будівельних робіт. У цьому разі підрядник передає виконавцю (субпідряднику) давальницькі матеріали — актом приймання-передачі без передавання права власності на них.
Щодо використаних у будівництві матеріалів слід зазначити таке:
1) виконавець (підрядник або субпідрядник) використовує для виконання робіт матеріали, зазначені у ресурсній відомості до локального кошторису, затвердженого замовником. У разі заміни зазначених у ресурсній відомості матеріалів іншими це має бути погоджено із замовником;
2) виконавець (підрядник, субпідрядник) може використати матеріали, закуплені ним для виконання робіт, або відповідні матеріали, що є у нього на балансі, чи отримати від замовника (підрядника, генпідрядника) давальницькі будматеріали;
3) при давальницькій схемі використані таким виконавцем матеріали списуються власником матеріалів відповідно до звіту виконавця — за датою складання акта та довідки, підписаних обома сторонами, та формують собівартість виконаних робіт. Показники звіту виконавця мають збігатись із ресурсною відомістю. Власник матеріалів звіряє показники форм КБ-2в, КБ-3 і ресурсної відомості зі звітом виконавця про використані матеріали та складає матеріальні звіти1 або акти на списання матеріалів, які подає до бухгалтерії. Саме на підставі зазначених первинних документів бухгалтерія і здійснює списання використаних матеріалів на собівартість виконаних будівельних робіт. Якщо власник матеріалів не застосовує ці форми, він може списати матеріали за актом виконаних робіт та звітом виконавця про використані матеріали2.
1 Форми М-29 або М-19, затверджені наказом Мінстату від 21.06.96 р. №193.
2 Див. також наш коментар до листа Мінрегіонбуду від 11.07.2010 р. №2/12-21/10359 («ДК» №38/2010).
Отже, саме власник використаних давальницьких матеріалів (у нашому випадку це підрядник) може віднести їх вартість на собівартість будівельних робіт — за датою здавання цих робіт замовнику окремим актом.
Приклад Підрядник передав субпідряднику для виконання будівельних робіт будматеріали собівартістю 160000 грн, які були повністю використані субпідрядником для виконання будівельних робіт. Вартість субпідрядних робіт (без матеріалів) становила 120000 грн (у тому числі ПДВ 20000 грн). Виконані роботи, своєю чергою, підрядник передав замовнику на суму 372000 грн (у тому числі ПДВ) — з урахуванням списаних матеріалів.
Бухгалтерський та податковий облік у підрядника наведено в таблиці.
Таблиця
Бухгалтерський та податковий облік виконання будівельних робіт субпідрядником з матеріалів підрядника
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||||
|
|
Передано матеріали підрядника субпідряднику для виконання робіт |
|
|
|
|
|
|
|
|
Прийнято виконані роботи від субпідрядника за актом виконаних робіт |
|
|
|
|
|
|
|
|
Відображено ПК з ПДВ на підставі отриманої податкової накладної |
|
|
|
|
|
|
|
|
Здійснено оплату субпідряднику |
|
|
|
|
|
|
|
|
Списано будматеріали на виконання робіт |
|
|
|
|
|
|
|
|
Списано на виробництво інші витрати |
|
|
|
|
|
|
|
|
Передано замовнику виконані роботи за актом |
|
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано ПЗ з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
|
Списано с/в робіт |
|
|
|
|
|
|
|
|
Отримано оплату від замовника |
|
|
|
|
|
|
|
|
Визначено фінансовий результат |
|
703 |
791 |
310000,00 |
— |
— |
| * До доходів відноситься вартість зданих будівельних робіт без ПДВ. ** 100000 + 160000 + 35000 = 295000 грн. |
|||||||
Наталія КУЦМIДА, «Дебет-Кредит»
Витрати на відрядження відносять до податкових за умови зв'язку відрядження з господарською діяльністю
Які документи потрібні для підтвердження витрат, понесених у відрядженні? На що звернути увагу бухгалтеру?
Згідно зі ст. 140 ПКУ, витрати на відрядження є витратами подвійного призначення, тобто витратами, що можуть враховуватися для розрахунку податкового прибутку лише у певній частині. Для того щоб відобразити такі витрати у складі податкових, платник податку повинен документально довести належність таких витрат до власної господарської діяльності та їх відповідність вимогам пп. 140.1.7 ПКУ.
Звернемо увагу на те, що «господарська діяльність — діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами» (пп. 14.1.36 ПКУ).
При цьому ПКУ відносить до відповідних первинних документів, що мають підтверджувати суму добових:
1) наказ про відрядження;
2) інші відповідні первинні документи.
Добові визначаються таким чином:
1) у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), — згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;
2) до країн, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), — згідно з наказом про відрядження та відмітками уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті або документі, що його замінює.
Серед «інших відповідних первинних документів» мають бути:
1) транспортні квитки і терміни прибуття/вибуття до/з місця відрядження;
2) дорожній лист автомобіля із зазначеними в ньому термінами та маршрутом у випадку відрядження на автомобілі;
3) готельні рахунки і терміни перебування, зазначені в них;
4) посвідчення на відрядження. Хоча Податковий кодекс України не містить посилання на посвідчення про відрядження на відміну від раніше чинного Закону про прибуток, все ж таке посвідчення може бути додатковим підтвердним документом. Підприємство може розробити його форму та затвердити окремим наказом відповідно до внутрішніх норм (процедур) чи норм (процедур) групи (асоціації), до якої воно входить;
5) посвідчення про відрядження можна замінити звітом про результати відрядження1, який би, крім іншого, містив відмітки сторони, що приймає (див. зразок), і своїм змістом доводив би безперечний зв'язок відрядження з господарською діяльністю підприємства.
1 Не плутати зі Звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.
Зразок
Згідно з пп. 140.1.7 ПКУ, будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу податкових витрат за наявності документів, що підтверджують зв'язок відрядження з діяльністю платника, зокрема на підставі таких:
1) запрошення сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника;
2) укладеного договору або контракту;
3) інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини;
4) документів, що засвідчують участь відрядженої особи у переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, що проводяться з тематики, що збігається з госпдіяльністю платника.
Мар'яна КОНДЗЕЛКА,
головний редактор тижневика «Дебет-Кредит»
Відшкодування поручителю суми боргу, сплаченого банку, не включається до витрат
Підприємство «Б» виступило поручителем за кредитом підприємства «А». Підприємство «Б» передало квартиру банку в рахунок погашення боргу за кредитом підприємства «А». Підприємство «А» погасило заборгованість перед підприємством «Б» у сумі вартості квартири, переданої банку. Під час перевірки податковою постало запитання: на якій підставі підприємство «А» включило суму, перераховану підприємству «Б», до своїх податкових витрат?
Відповідно до статей 553, 554 ЦКУ, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поруки.
Згідно зі ст. 512 ЦКУ, виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) є підставою заміни кредитора у зобов'язанні. Це означає, що зобов'язання, яке виникло за кредитним договором, боржник повинен погасити не банку, а новому кредитору — поручителю, який виконав зобов'язання боржника перед банком.
Сума боргу, погашена поручителем банку замість боржника, може складатися із двох частин: основної суми кредиту (тіла кредиту) і відсотків (комісій).
Відповідно до пп. 139.1.4 ПКУ, витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів не включаються до складу витрат платників податку на прибуток підприємств при визначенні оподатковуваного прибутку (адже при отриманні кредиту сума кредитних коштів не включається до доходів на підставі пп. 136.1.20 ПКУ).
При визначенні об'єкта обкладення податком на прибуток, відповідно до пп. 138.10.5 ПКУ, враховуються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування відсотків (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою), крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Ці витрати враховуються за загальним принципом нарахування, а відповідно до пп. 138.5.2 ПКУ датою збільшення витрат платника податків від здійснення кредитних операцій є дата визнання відсотків (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку (за датою нарахування).
Тож у разі, якщо боржнику свого часу банк нарахував відсотки (про це свідчать виписки з кредитних рахунків чи інші первинні документи), сума яких була погашена поручителем, боржник мав право на той момент віднести їх суму на витрати (якщо їх сума не підлягала капіталізації) за принципом нарахування витрат. У момент же сплати цієї суми витрати не виникають.
З огляду на це, на нашу думку, відшкодування суми боргу, сплаченої поручителю, який погасив борг за боржника, не є виконанням нового зобов'язання, а є виконанням первісного договору кредиту (за яким поручитель є новим кредитором, що замінив банк). З цього випливає, що повернення поручителю основної суми боргу не може включатися до витрат платника податків. А сума заборгованості за банківськими відсотками, що сплачується поручителю, мала б бути включена до складу витрат (або капиталізована) при їх нарахуванні банком, тож у момент погашення також не включається до складу витрат.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор
Погашення кредиту поручителем не позначиться на податковому обліку боржника-позичальника
Підприємство має оформлений кредит, поручителем за яким виступає директор (не засновник). Після закінчення терміну погашення підприємство не погашає кредитних зобов'язань самостійно — це робить за нього поручитель, тобто директор. Чи вважатимуться у підприємства такі зобов'язання за порукою як зобов'язання за фінансовою поворотною допомогою з обов'язком включення до доходу? Адже на кінець кварталу підприємство не погасило заборгованість перед директором-поручителем.I ще: чи нараховуються умовні відсотки на допомогу, отриману від засновника?
Розгляньмо ситуацію поетапно. Підприємство отримало кредит. Основна сума фінансового кредиту (тіло кредиту) при отриманні (див. пп. 153.4.1 ПКУ) не включається до доходу, а при поверненні відповідно не включається до витрат (пп. 153.4.2 ПКУ). Отже, сама операція отримання кредиту (втім, як і його повернення) не відображається у податковому обліку позичальника.
Але підприємство не самостійно повернуло основну суму кредиту — за нього це зробив поручитель. Проте зобов'язання за кредитом у підприємства перед банком погашені (закриті) — кредитний договір можна вважати виконаним. Та є інший договір — договір поруки, яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (ст. 553 ЦКУ). Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦКУ, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в т. ч. і ті, що забезпечували його виконання. При цьому кредитор повинен вручити поручителю документи, що підтверджують цей обов'язок боржника. У боржника, яким є підприємство, зобов'язання за договором кредиту припинені, але натомість виникли зобов'язання за договором поруки перед поручителем. Поручителем, як випливає із запитання, виступає фізособа (і немає значення, що це посадова особа підприємства-боржника).
У яких випадках неповернення кредиту безпосередньо позичальником можна було б вважати доходом підприємства-позичальника? Проаналізуймо норми ПКУ.
Чіткий перелік доходів, які належать до податкових доходів, наведено у ст. 135 ПКУ. Одним із таких доходів є безповоротна або поворотна фінансова допомога. Відповідно до пп. 14.1.257 ПКУ, безповоротною фінансовою допомогою, зокрема, вважається «...основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних)...».
Кредит, отриманий підприємством, не можна віднести до таких, за яким не встановлено строків повернення основної суми (це випливає з умов запитання). Тобто під визначення безповоротної фінансової допомоги отримання кредиту чи погашення його поручителем не підпадає, а отже, не відображається у податкових доходах. Аналізуємо, що є поворотною фінансовою допомогою за ПКУ і чи можна погашення основної суми кредиту поручителем вважати для боржника отриманням поворотної фінансової допомоги. Той самий підпункт ПКУ говорить: «Поворотна фінансова допомога — сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення».
Як бачимо, ключовою визначальною ознакою поворотної ФД є «сума коштів, що надійшла», — а у наведеному випадку від поручителя до боржника не надходила жодна сума коштів. Поручитель розрахувався з банком замість позичальника, і тепер уже поручитель висуває (може висувати) боржнику претензії щодо повернення суми боргу (ч. 2 ст. 556 ЦКУ). Тобто погашення поручителем за боржника його зобов'язань перед кредитором не можна прирівнювати до отримання боржником поворотної фінансової допомоги від поручителя.
Звідси висновок: погашення кредиту поручителем не спричинить у позичальника змін у податковому обліку. Зобов'язання перед кредитором зміниться на зобов'язання перед поручителем. А вже це зобов'язання потрібно виконувати відповідно до норм договору поруки. Тільки у разі якщо така сума заборгованості не буде стягнута після закінчення строку позовної давності, її треба буде вважати безповоротною фінансовою допомогою і відповідно включити до інших доходів у податковому обліку.
Щодо нарахування умовних відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду й отримана від засновника, то тут слід врахувати таке. Відповідно до абзацу четвертого пп. 135.5.5 ПКУ, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (у т. ч. нерезидента) такого платника податку, у разі повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання не відображаються у доходах отримувача допомоги. I немає значення, хто засновник — фізична чи юридична особа. Якщо ж 365 днів мине, а допомога не повернеться, тоді треба визнати дохід, але на яку суму?
Якщо засновник — фізична особа чи юридична особа, але не платник податку на прибуток чи платник за іншою ставкою, ніж базова, то дохід збільшиться на всю суму неповернутої допомоги. При цьому відповідно до абзацу третього пп. 135.5.5 ПКУ «доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів...». Якщо ж засновником виявиться юрособа на загальній системі оподаткування, то на неповернуту суму допомоги треба нарахувати умовні відсотки, бо умовні відсотки визнаються безповоротною фінансовою допомогою, у разі якщо поворотна допомога отримана від платника податку на прибуток. Відповідно до пп. 14.1.257 ПКУ, умовні проценти, які нараховуються на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, визнаються безповоротною фіндопомогою і включаються до іншого доходу отримувача допомоги.
Приклад ТзОВ у травні 2011 р. отримало короткотерміновий кредит (10 міс.) від банку у сумі 50000 грн. Тіло кредиту погашається кожного 5 числа наступного місяця. Підприємство погасило тільки половину кредиту, решту сплатив поручитель (нарахування та сплату відсотків не розглядаємо). Відображення цих операцій див. у таблиці.
Таблиця
Отримання кредиту та погашення його поручителем
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|||
|
|
Отримано кредит |
|
|
|
|
|
|
|
Частково погашено тіло кредиту (п'ять місяців по 5000,00 грн) |
|
|
|
|
|
|
|
Решту кредиту погашено поручителем |
|
|
|
|
|
Галина БЕДНАРЧУК, «Дебет-Кредит»
Вартість участі у семінарах з питань бухгалтерського та податкового обліку включається до адмінвитрат
У «Віснику податкової служби України» (№17-18/2011) зазначено, що збільшувати витрати на вартість семінару з питань бухгалтерського та податкового обліку не можна, бо семінар не можна кваліфікувати як професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації. Як аргументувати протилежну думку?
Відповідно до пп. 140.1.3 ПКУ, до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються:
1) витрати платника податку на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також якщо законодавством передбачено обов'язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації;
2) витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту у таких закладах є обов'язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності;
3) витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або у структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах.
Як бачимо, якщо семінар є навчальним і спрямований на підвищення кваліфікації працівників (наприклад, із застосування нових виробничих технологій), то питання віднесення до податкових витрат регулюється цією нормою. Якщо ж семінар є консультаціями з питань бухгалтерського обліку або податкового законодавства, то це вже інший випадок.
Згідно з абз. «г» пп. 138.10.2 ПКУ, до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, відносяться винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення госпдіяльності.
Отже, якщо витрати, пов'язані з оплатою участі у семінарах з питань бухгалтерського та податкового обліку, є необхідними для консультаційного та інформаційного забезпечення поточної госпдіяльності підприємства, то вони належать до адміністративних витрат підприємства. Адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, включаються до складу інших витрат, які згідно з п. 138.5 ПКУ визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені. При цьому такі витрати повинні засвідчуватися первинними документами, що підтверджують їх здійснення підприємством, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.2 ПКУ).
Михайло СТЕПАНОВ, «Дебет-Кредит»
Отримані маркетингові послуги враховуються у складі витрат на збут
Підприємство отримує послуги з маркетингу, передпродажної підготовки товарів та просування їх на ринку від резидентів.
Яким чином вони відносяться на витрати?
Які документи мають бути оформлені?
Спершу визначимося з термінами. У спеціальній літературі «маркетинг» є комплексною системою заходів з організації управління виробничо-збутовою діяльністю, що грунтується на вивченні ринку з метою максимально можливого задоволення потреб покупців. Ця система містить у собі багато елементів впливу на попит шляхом комунікацій, до яких, зокрема, належить реклама, стимулювання збуту шляхом проведення різноманітних розіграшів, акцій, надання знижок. Але у податковому обліку маркетинг має вужче значення.
Відповідно до пп. 14.1.108 ПКУ маркетинговими є послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління руху продукції (робіт, послуг) до споживача і післяпродажного обслуговування споживача у межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі, послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Щодо відображення таких витрат у податковому обліку, то абз. «г» пп. 138.10.3 ПКУ встановлено: до складу інших витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут. Такі витрати пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. Датою визнання є період, в якому витрати були здійснені (згідно з правилами бухобліку). Ці витрати мають бути документально підтверджені та, звичайно, пов'язані з господарською діяльністю платника.
Згідно з п. 138.2 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону про бухоблік передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. На нашу думку, таку операцію засвідчують договір та акт наданих послуг. В актах бажано зазначати, що саме конкретно виконувалося.
Зверніть увагу на наявні у ПКУ обмеження щодо можливості віднесення до податкових витрат маркетингових послуг, придбаних у нерезидента: відповідно до пп. 139.1.13 ПКУ витрати на такі послуги враховуються при визначенні податкових зобов'язань у сумі, що не перевищує 4 відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції за рік, що передує звітному. Витрати на маркетингові послуги, здійснені на користь нерезидента, що має офшорний статус, не враховуються у податкових витратах.
Михайло СТЕПАНОВ, «Дебет-Кредит»
Якщо в договорі страхування майна зазначено розмір тарифу, платежі можна включати до податкових витрат
За пп. 140.1.6 ПКУ витрати на страхування майна підприємства за договором добровільного страхування — це витрати подвійного призначення. Є підтвердження листом від страхової компанії, що тарифи не перевищують звичайних цін. Чи маємо право повністю включати такі суми до податкових витрат?
Страхування майна, згідно із п. 11 ст. 6 Закону про страхування, є одним із видів добровільного страхування. А відповідно до пп. 140.1.6 ПКУ будь-які витрати зі страхування майна платника податку, пов'язані із провадженням ним госпдіяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, є витратами подвійного призначення, які враховуються при формуванні об'єкта оподаткування. За пп. 14.1.71 ПКУ звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом1. Пунктом 39.9 ПКУ встановлено, що методику визначення звичайної ціни страхового тарифу затверджує центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг. Проте ст. 39 ПКУ почне діяти з 01.01.2013 р., а доти при визначенні рівня звичайних цін керуємося п. 1.20 Закону про прибуток.
1 Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Своєю чергою, звичайна ціна страхового тарифу визначається відповідно до Методики визначення звичайної ціни страхового тарифу, затвердженої розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 30.12.2004 р. №3259.
Відповідно до положень цієї Методики страхові тарифи за добровільними видами страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.
Обчислений таким чином розмір страхових тарифів за добровільними видами страхування є складовою правил страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо та реєструються в Держфінпослуг. Ці тарифи посвідчуються (відповідно до Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 р. №40) підписом особи (актуарієм), яка має підтверджену відповідним свідоцтвом кваліфікацію, згідно з вимогами, встановленими Держфінпослуг.
Отже, на нашу думку, якщо у договорі добровільного страхування зазначено розмір страхового тарифу і такий договір належним чином підписано сторонами, цього цілком достатньо для включення страхових платежів до витрат та застосування пп. 140.1.6 ПКУ. А наявність листа від страхової компанії з підтвердженням звичайної ціни страхового тарифу є ще одним доказом правомірності включення всієї суми страхового платежу до витрат.
Наталія КУЦМIДА, «Дебет-Кредит»
Сума вихідної допомоги працівникові відображається у рядку 05.1 декларації з податку на прибуток
Раніше до валових витрат можна було включати всі виплати, передбачені колективним договором. У Податковому кодексі у статті про зарплату згадується «інша оплата», а не виплати. Чи є різниця між оплатою та виплатою? У якому рядку декларації з прибутку відображається виплата працівникові одноразової допомоги під час виходу на пенсію, якщо такий працівник був зайнятий у виробництві?
Відповідно до п. 142.1 ПКУ, до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі — працівники). Такі витрати включають нараховані витрати на оплату «основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, а також будь-яку іншу оплату у грошовій або натуральній формі, встановлену за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами р. IV ПКУ)».
Отже, будь-які виплати, передбачені колективним або трудовим договором, відносяться до податкових витрат підприємства. Пунктом 165.1 ПКУ встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника. Винятки, передбачені цим пунктом, не поширюються, зокрема, на виплату вихідної допомоги під час виходу на пенсію.
Тобто допомога під час виходу на пенсію включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника та оподатковується ПДФО відповідно до ст. 164 ПКУ на загальних підставах. Пунктом 138.2 ПКУ встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.
Таким чином, підприємство має право включати до складу витрат суму одноразової допомоги під час виходу на пенсію фізосіб, які перебувають у трудових відносинах з таким підприємством, за умови документального підтвердження відповідних витрат. Таку виплату можна оформити відповідним наказом керівника підприємства.
Згідно з пп. 138.8.2 ПКУ, до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг). Оскільки працівник був зайнятий у виробництві, то належну йому суму вихідної допомоги слід відобразити у рядку 05, як витрати операційної діяльності та 05.1 декларації з податку на прибуток підприємства1.
1 Форму декларації затверджено наказом Мінфіну від 28.09.2011 р. №1213.
Михайло СТЕПАНОВ, «Дебет-Кредит»