Коментар

Лист Мінсоцполітики від 17.06.2011 р. №9/242пд

Мінсоцполітики на захисті прав найманих працівників

Мінсоцполітики видало лист від 17.06.2011 р. №9/242пд (див. у «ДК» №42/2011), де роз'яснюються окремі проблемні моменти трудового законодавства. Зокрема, надано відповідь на такі запитання: 1) як підприємство може встановити скорочений робочий час; 2) як надати працівникові відпустку за минулі роки; 3) як правильно обрахувати відпусткові; 4) як проіндексувати зарплату сумісникові.
Отже, за порядком.

Встановлення неповного робочого часу

Робота з неповним робочим часом регламентується ст. 56 КЗпП. Неповний робочий час має меншу за визначену законодавством тривалість та встановлюється за угодою між працівником і роботодавцем з ініціативи роботодавця, а також в обов'язковому порядку на прохання працівників, які мають право на неповний робочий час згідно із законодавством. Встановлення неповного робочого часу з ініціативи роботодавця згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП дає право працедавцеві встановлювати працівникам неповний робочий час, змінювати їхній режим роботи при продовженні роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією або посадою, проте з огляду на те, що це істотні умови праці, про їх зміну працівника має бути повідомлено не пізніше ніж за два місяці. Неповний робочий час встановлюється наказом по підприємству на певний строк або без обмеження строку. Скорочення робочого часу може відбуватись як шляхом зменшення тривалості щоденної роботи (неповний робочий день), так і шляхом зменшення кількості робочих днів протягом тижня (неповний робочий тиждень) або одночасного зменшення щоденної роботи при неповному робочому тижні. Законодавством не встановлено мінімальної тривалості неповного робочого часу. З наказом про встановлення робочого часу слід ознайомити працівників заздалегідь (за 2 місяці, що передбачено ч. 3 ст. 32 КЗпП). Якщо працівник відмовляється від продовження роботи на умовах скороченого робочого часу, то трудовий договір припиняється на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП (див. ч. 4 ст. 32 КЗпП). У такому разі працівникові слід виплатити вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку, що передбачено ст. 44 КЗпП.

Фахівці Мінсоцполітики в коментованому листі від 17.06.2011 р. №9/242пд наголошують, що в разі встановлення неповного робочого часу з дотриманням перелічених вище вимог порушення законодавства про працю немає, але тільки в разі, якщо встановлення неповного робочого часу пов'язане зі змінами в організації виробництва і праці.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівників, проте це має для працівників такі наслідки:

1. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно до відпрацьованого часу, а при відрядній оплаті — залежно від виробітку (ч. 2 ст. 56 КЗпП). Причому працівник не має права вимагати, щоб йому нараховували дохід, не нижчий від установленої державою мінімальної заробітної плати. Адже ця гарантія поширюється тільки на працівників, які виконали повну місячну/годинну норму праці (ст. 95 КЗпП). Таким чином, якщо працівникові, наприклад, до встановлення скороченого робочого часу нараховувалась зарплата 1500,00 грн, після встановлення режиму неповного робочого часу, припустімо, 4 години на день, при п'ятиденному робочому тижні нараховуватиметься половина повної заробітної плати — 750,00 грн.

2. Переведення працівника на режим неповного робочого часу ніяк не впливає на його трудові права (ч. 3 ст. 56 КЗпП). Тому працівники, які працюють неповний робочий час, мають право на щорічну відпустку нарівні з іншими працівниками підприємства, тобто їм надається чергова відпустка тієї ж тривалості.

3. При наданні працівникові з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці треба брати до уваги, що таку відпустку не може бути надано працюючим на умовах неповного робочого дня, оскільки до них положення законодавства щодо ненормованого робочого дня не застосовуються. Водночас до працівників, зайнятих на умовах неповного робочого тижня, зазначені положення законодавства щодо ненормованого робочого дня може бути застосовано (див. п. 2 Рекомендацій про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.97 р. №7). Тобто бухгалтер, в трудовому договорі з яким обумовлено надання додаткових 4 дні до відпустки за роботу на умовах ненормованого робочого дня при 4-годинному графіку роботи, втрачає право на таку відпустку, а при роботі 4 дні по 8 годин за працівником зберігається таке право.

4. Працюючи неповний робочий день (тиждень), працівник отримує заробітну плату пропорційно до відпрацьованого часу. Тому якщо такий працівник потрапив на лікарняний, то листок непрацездатності йому оплачується на загальних підставах — як будь-якій іншій застрахованій особі (див. лист Мінпраці від 02.03.2007 р. №696/0/10-07/13). На жаль, сума лікарняних у працівника, що працює на умовах неповного робочого часу, теж істотно зменшиться, оскільки до розрахунку братимуться виплати за дні роботи (години) згідно з графіком роботи підприємства. Проілюструємо на прикладі.

Приклад 1 Працівник ТзОВ «Дивосил» працює з 1 квітня 2011 року на умовах неповного робочого часу (по 4 години при 4-денному робочому тижні — тобто п'ятниця — неробочий день). З 3 до 12 жовтня він перебував на лікарняному. Страховий стаж працівника — понад 8 років. Оплату проводимо за графіком роботи підприємства за 1, 2, 3, 4, 10, 11, 12 жовтня. Розрахунок лікарняних див. таблицю 1.

Таблиця 1

Розрахунок лікарняних при скороченому робочому часі

Сума лікарняних становитиме 416,71 грн (7 х 59,53 грн), з них за рахунок підприємства 238,12 грн (4 х 59,53 грн), решта — 178,59 грн — за рахунок ФСС з ТВП.

5. Якщо сума нарахувань менша за мінімальну зарплату, то працівник не матиме повного місяця страхового стажу. Нагадаємо, що згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою за мінімальний страховий внесок.

Як надати працівникові відпустку за минулі роки?

Згідно зі ст. 75 КЗпП і ст. 6 Закону України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки), щорічна оплачувана відпустка надається працівникам не менш ніж на 24 календарні дні (далі — к. д.) за відпрацьований робочий рік, який обчислюється з дня укладення трудового договору.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Тобто якщо відпустка за період серпень 2010 — липень 2011 року, то надати її слід не пізніше липня 2012 року. Якщо працівник використав лише частину відпустки, то залишок відпустки згідно з нормами міжнародного права¹ слід надати працівникові протягом 18 місяців, рахуючи з кінця того року, за який надавалася відпустка, тобто, продовжуючи вищенаведений приклад, — до січня 2013 року.

¹ Дається посилання на ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці 132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки (ратифікована Україною в травні 2001 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України).

Щороку між працівником і керівником підприємства узгоджується період надання відпусток, який зазначається в графіку. Згідно зі ст. 79 і ст. 80 КЗпП керівник повинен письмово повідомляти працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за 2 тижні до встановленого графіком терміну. Як правило, таке «повідомлення» оформлюється наказом по підприємству.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. Тобто ненадання відпустки протягом більш ніж двох років є порушенням чинного законодавства з боку власника або уповноваженого ним органу.

Проте законодавством не передбачено ані терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, ані заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання. Тому якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку за декілька попередніх років, то він має право використати їх у будь-який час за згодою працедавця. Законом не заборонено також надавати підряд щорічні відпустки, не використані за декілька попередніх років. У коментованому листі наголошується, що якщо працівник не скористався своїм правом на відпустку навіть за 5 чи 10 років, то при звільненні йому повинна бути виплачена компенсація за всі невикористані дні щорічних відпусток, що передбачено ст. 24 Закону про відпустки. Усю суму нарахувань треба буде оподаткувати в місяці звільнення, враховуючи обмеження щодо граничного розміру заробітної плати, на яку нараховуються ЄСВ.

Приклад 2 Директор ТзОВ «Галінжпром» Ружицький В. Б. звільняється з роботи з 30 вересня 2011 року . Він не використав відпустку за 8 років — тобто за 192 к. д. (8 х 24 к. д.). Протягом вересня 2010 року — серпня 2011 року йому щомісяця нараховувалася зарплата в розмірі 2500,00 грн (умовно). Отже, сума компенсації за невикористану відпустку становитиме 2500,00 грн х 12 : 355 х 192 = 16225,35 грн. В обліку підприємства будуть такі проведення (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Відображення виплати компенсації за невикористану відпустку в податковому та бухгалтерському обліку

Як розрахувати середню зарплату для оплати відпусткових?

Сума відпусткових розраховується відповідно до п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. №100 (далі — Порядок №100). Нагадуємо, що відповідно до цього Порядку суми виплат, належних працівникові за час надання йому щорічних основної та додаткової відпусток, обчислюють виходячи із виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю відпустки. Причому неважливо, для відпустки за який рік проводиться розрахунок. Суму відпусткових визначають шляхом ділення сумарного заробітку за 12 місяців на відповідну кількість календарних днів у році (за мінусом святкових і неробочих днів) і множенням отриманого результату на кількість календарних днів наданої відпустки.

Суму належних відпусткових визначимо за формулою:

В = Д х Зпсер ,

де: В — сума відпусткових;

ЗПсер — середньоденна зарплата;

Д — кількість днів відпустки.

При розрахунку середнього заробітку суми всіх виплат включаються в тому розмірі, в якому їх було нараховано, тобто без зменшення на суми утримань з них (податки, внески, аліменти тощо). Виняток — відрахування із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Якщо на момент такого розрахунку працівник не мав заробітку не зі своєї вини, то такий розрахунок здійснюється виходячи з установленої йому у трудовому договорі тарифної ставки (посадового окладу тощо) (ост. абз. п. 4 Порядку №100).

При обчисленні середньої зарплати до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, в тому числі і допомога у зв'язку з вагітністю та пологами.

Приклад 3 Працівниця ТзОВ «Затишок» Майка О. П., посадовий оклад якої становить 2500 грн, з 1 червня 2011 року до 4 жовтня 2011 року перебувала на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами. З 5 жовтня працівниця подала заяву з проханням надати їй чергову відпустку. Проілюструємо розрахунок декретних і відпусткових (див. таблицю 3).

Таблиця 3

Розрахунок декретних і відпусткових

Середньоденна зарплата для обрахунку відпусткових становитиме 84,66 грн (30055,24 грн : 355 к. д.), відповідно сума відпусткових за 24 к. д. — 2031,84 грн (84,66 грн х 24 к. д.).

Як проіндексувати зарплату сумісникові?

Iндексація зарплати — це законодавчо встановлений механізм підвищення грошових доходів населення, призначений для компенсації зростання споживчих цін на товари та послуги. Нарахування індексації здійснюється відповідно до:

1) Закону України від 03.07.91 р. №1282 «Про індексацію грошових доходів населення» (далі — Закон про індексацію);

2) Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 (далі — Порядок №1078).

Згідно зі ст. 2 вищезазначеного Закону індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. До об'єктів індексації належить оплата праці працівників, що включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, які мають постійний характер. Iндексації підлягають грошові доходи громадян, одержані у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих працівників підприємств. Iндексують доходи працюючого населення за основним місцем праці — так встановлено статтею 10 Закону про індексацію.

Якщо людина працює за двома місцями праці, чи належиться їй індексація за обома місцями праці? Так, відповідають фахівці Мінсоцполітики в коментованому листі.

Відповідно до п. 7 Порядку №1078 особа, яка працює за сумісництвом, повинна надати з основного місця праці довідку про те, який заробіток їй проіндексовано за основним місцем праці, і тоді їй проіндексують зарплату ще й за сумісництвом у межах прожиткового мінімуму, який встановлюється Законом про Держбюджет.

Приклад 4 Столяр Iвашків С. М. працює на 0,5 окладу в ТзОВ «Радогаст», де йому нараховано за вересень 2011 року 490 грн зарплати, і на 0,5 окладу в ТзОВ «Кошичок» за сумісництвом, де йому нараховано 520,00 грн зарплати. Якщо працівник подасть до ТзОВ «Кошичок» довідку про те, що йому проіндексовано 490,00 грн, то за вересень у ТзОВ «Кошичок» йому буде проіндесковано 470,00 грн зарплати (960,00 грн - 490,00 грн).

Богдана АНДРУЩАК, «Дебет-Кредит»