Нові правила торгівлі для всіх
Постановою КМУ від 29.06.2011 р. №706 внесено зміни до Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затверджені постановою КМУ від 15.06.2006 р. №833 (див. у «ДК» №34-35/2011), які тепер стосуються оптового та роздрібного продажу на ринку споживчих товарів. Докладніше про це та інше читайте у цій статті.
Госпсуб'єктам вже не вперше звикати до значних змін у чинному законодавстві, особливо після 01.01.2011 року. Тепер настала черга правил оптової, роздрібної торгівлі та закладів ресторанного господарства.
Порядок поширюється і на оптовиків!
Одне з основних нововведень — цей Порядок тепер поширюється і на суб'єктів оптової торгівлі, які можуть здійснювати оптову торгівлю через:
— торговельні об'єкти оптової торгівлі;
— складські приміщення;
— мережу складів. Крім того, оптовий продаж споживчих товарів може здійснюватися на оптових ярмарках, виставках-продажах, оптових продовольчих ринках, товарних аукціонах та за допомогою засобів зв'язку.
До торговельних об'єктів сфери оптової торгівлі віднесено:
— склад товарний (універсальний, спеціалізований, змішаний);
— магазин-склад.
Під час оптового продажу продавець може здійснювати повний чи обмежений цикл збутових операцій з переходом права власності на товар або обмежений цикл операцій обслуговування без переходу права власності на товар.
Відтепер, із поширенням дії Порядку на оптовиків, вони повинні дотримуватись усіх правил, що їх висуває цей документ до торговельного обслуговування споживачів (покупців). Це, зокрема, вимоги щодо:
1) відповідності об'єктів торгівлі санітарним та технічним нормам, які передбачені нормативними документами щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці (п. 10 Порядку);
2) організації «куточка покупця» (п. 10 Порядку);
3) обов'язку забезпечити продаж товарів та їх обмін згідно з установленими правилами та нормами (п. 10 Порядку).
4) справності та вимог до перевірки засобів вимірювальної техніки (п. 11 Порядку);
5) розміщення вивіски та інформації про режим роботи об'єкта торгівлі (п. 12 Порядку);
6) розміщення відповідної інформації поряд із режимом роботи про причини закриття торговельного об'єкта (санітарні заходи, ремонт тощо) (п. 13 Порядку).
Обов'язковим є тепер для оптовиків дотримання Правил торговельного обслуговування споживачів (покупців) (пункти 16 — 31 Порядку) та Основних санітарних вимог до підприємств торгівлі та їх працівників (пункти 32 — 35 Порядку).
Оптовикам, які використовують РРО, також необхідно звернути увагу на вимогу, запроваджену коментованим документом щодо встановлення платіжних терміналів для забезпечення оплати покупки (послуги) платіжною карткою. Про те, хто і в які терміни повинен встановити платіжні термінали, поговоримо далі.
Класифікація торговельних об'єктів роздробу
Тепер серед торговельних об'єктів виділяють окремо магазини з неспеціалізованим товарним асортиментом та магазини торгівлі за замовленням (п. 7 Порядку). Відповідно, такі об'єкти роздрібної торгівлі тепер також підпорядковуються усім вимогам, що висуваються Порядком до торговельних об'єктів (санітарні, організаційні, вимоги до проведення розрахунків тощо).
Режим роботи торговельних об'єктів
Щодо режиму роботи торговельного об'єкта, то нагадаємо, що за попередньою редакцією Правил режим роботи об'єкта торгівлі та ресторанних закладів встановлювався госпсуб'єктом самостійно, а в окремих випадках — за погодженням з місцевими органами. Це створювало багато проблем госпсуб'єктам, адже Закон про місцеве самоврядування надав таке право місцевим органам тільки щодо об'єктів комунальної власності (див. лист Держкомпідприємництва від 29.09.2010 р. №12296). Нині ситуацію виправлено — тепер ця вимога залишилась у Правилах тільки для торговельних об'єктів та закладів ресторанного господарства, що належать до комунальної власності (п. 13 Порядку).
Усі суб'єкти господарювання тепер зобов'язані забезпечити доступ споживачів до торговельних об'єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об'єктах. Якщо вхід до торговельного об'єкта з товарами, які реалізуються в такому закладі, заборонено, мають бути створені умови для збереження речей споживачів.
Встановлюємо термінали для платіжних карток!
Iз нової редакції переліку обов'язків (п. 21 Порядку) суб'єктів господарювання (а це, як зазначено вище, тепер не тільки суб'єкти роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, а й суб'єкти, що провадять оптову торгівлю) випливає, що всі вони тепер зобов'язані забезпечити можливість використання платіжних карток під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства.
Про це — далі. Вимога встановлення платіжних терміналів для здійснення розрахунків за товари (послуги) спеціальними платіжними засобами (далі — платіжними картками) встановлюється Постановою КМУ від 29.09.2010 р. №878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів». Цей документ прийнято на виконання п. 14.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», але він зобов'язує встановити платіжні термінали не всіх і не одразу.
Визначення термінів
Спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) — платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором. За допомогою спеціальних платіжних засобів формуються документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів або надаються інші послуги держателям спеціальних платіжних засобів.
П. 1-14 ст. 1 Закону України від 05.04.2001 р. №2346-III «
Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»Суб'єкти малого підприємництва —
1) фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;
2) юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн гривень.
Ст. 1 Закону України від 19.10.2000 р. №2063-III
«Про державну підтримку малого підприємництва», п. 7 ст. 63 ГКУ
Так, до 1 липня 2011 р. платіжні термінали для розрахунків картками повинні були встановити суб'єкти господарювання (крім суб'єктів малого підприємництва , які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис.
До 31 грудня 2011 р. повинні встановити платіжні термінали всі госпсуб'єкти, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 25 тис. осіб, і суб'єкти малого підприємництва у тому числі.
Зверніть увагу! Вимога про встановлення платіжних терміналів висувається тільки до госпсуб'єктів, які зобов'язані використовувати РРО відповідно до Закону про РРО1.
1 Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосовування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Вимога встановити платіжні термінали означає, що кількість платіжних терміналів повинна становити не менше ніж 50% кількості РРО. В разі наявності тільки одного РРО необхідно встановити хоча б один термінал.
Відповідно до Постанови №878 звільняються від обов'язкового приймання платіжних карток, а відповідно, і від встановлення платіжних терміналів:
1) заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема, особовий склад Збройних сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств;
2) підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій);
3) суб'єкти господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб.
Контроль за виконанням Правил торгівлі
Контроль за дотриманням цих Порядку та правил здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції відповідно до законодавства, серед яких (крім органів ліцензування, СЕС та Мінпраці):
1) Держспоживстандарт — у частині виконання вимог щодо захисту прав споживачів (повноваження перелічено у ст. 26 Закону про захист прав споживачів);
2) органи місцевого самоврядування, які з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, повноваження яких перелічені у ст. 28 Закону про захист прав споживачів, ст. 30 Закону про місцеве самоврядування;
3) органи ДПС — у частині застосування фінансових санкцій відповідно до статті 20 Закону про РРО до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, дотримання інших вимог Закону про РРО.
Наталія КАТЕРИНЕЦЬ, «Дебет-Кредит»