Лист ДПАУ від 02.06.2011 р. №10289/6/15-0315
Як визначити середньооблікову чисельність?
Чимало підприємств цікавляться можливістю скористатися нульовою ставкою з податку на прибуток згідно з п. 154.6 ПКУ. Оскільки ця пільга доступна лише тим, у кого чисельність працюючих не перевищує 20 осіб, нагадаємо, як правильно визначити середньооблікову чисельність, тим паче що цьому питанню ДПАУ присвятила лист від 02.06.2011 р. №10289/6/15-0315 (див. «ДК» №31-32/2011).
Фахівці ДПАУ в коментованому листі відправляють нас до пп. 14.1.227 ПКУ, де прописано, що при визначенні цього показника враховується кількість усіх найманих працівників та осіб, які працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш ніж один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, крім найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.
Нагадаємо, що згідно з п. 4.1 Iнструкції №2861 в еквівалент повної зайнятості перераховується весь персонал, який залучався до роботи у звітному періоді.
1 Iнструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. №286.
Він включає як штатних працівників підприємства, так і тих, які не перебувають в обліковому складі та залучені до роботи за договорами і мають нарахування з фонду оплати праці. Зовнішні сумісники враховуються в еквіваленті повної зайнятості пропорційно до оплаченого часу (пп. 4.4.1 Iнструкції №286). Працівники, які виконували роботу за цивільно-правовими договорами (крім громадян-підприємців), враховуються за кожен календарний день як цілі одиниці протягом усього терміну дії договору, отримана сума ділиться на кількість календарних днів у звітному періоді (пп. 4.4.2 Iнструкції №286).
Для визначення середньої кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості за кожною категорією штатних працівників, для яких встановлено робочий тиждень різної тривалості, визначається загальна кількість людино-годин робочого часу (відпрацьованого та невідпрацьованого), за який була нарахована заробітна плата.
Загальна кількість людино-годин, за які була нарахована заробітна плата за кожною категорією працівників, ділиться на табельний фонд робочого часу, визначений з урахуванням тривалості робочого тижня, встановленої на підприємстві згідно з законодавством або колективним договором (п. 4.2 Iнструкції №286).
При цьому до кількості оплачених людино-годин враховуються людино-години, за які працівникам здійснено нарахування з фонду оплати праці (пп. 4.2.1 Iнструкції №286):
— відпрацьований час;
— час відпусток (основні, додаткові, у т. ч. у зв'язку з навчанням, творчі відпустки) у частині, що припадає на робочі дні звітного місяця;
— час відсутності працівників у зв'язку з навчанням, виконанням державних або громадських обов'язків, простоїв та інших неявок, які оплачуються згідно з чинним законодавством.
При обчисленні середньої кількості штатних працівників в еквіваленті повної зайнятості не враховується час, відпрацьований понаднормово. Тобто штатний працівник, який працював у звітному місяці (періоді) понаднормово, в еквіваленті повної зайнятості враховується як одна фізична особа.
I зворотна ситуація, якщо, приміром, на підприємстві на певній посаді у відпустку по догляду за дитиною пішла одна працівниця, на її місце прийняли іншу і вона також згодом пішла у відпустку по вагітності та пологах, а згодом по догляду за дитиною, зараз на тій самій посаді працює третя жінка, то таке місце рахується як одне, і оскільки кожен такий сумісник працює окремий проміжок часу на цій посаді, то відповідно право на пільгу з податку на прибуток підприємство не втрачає.
До оплаченого часу не включаються неоплачені неявки та втрати робочого часу (пп. 4.2.2 Iнструкції №286):
— відпустки без збереження заробітної плати;
— невідпрацьований час у зв'язку з роботою працівників у режимі неповного робочого дня (тижня);
— період тимчасової непрацездатності;
— прогули та інші втрати робочого часу.
Якщо ж працівників більш ніж 20, а хочеться скористатися пільгою, то що робити? Вдатися до послуг аутстафінгової компанії1.
1 Аутстафінг (outstaffing) — виведення персоналу за штат компанії — один з інструментів керування людськими ресурсами, що дозволяє регулювати кількість працівників.
Приклад Невелике ТзОВ «МайстерОК», що займається ремонтними роботами (чисельність персоналу 18 осіб) отримало замовлення на терміновий ремонт адмінбудівлі. Для того щоб вкластися у терміни, потрібно для виконання контракту залучити на 2 місяці 7 осіб. У цій ситуації доцільно укласти угоду з аутстафінговою компанією. У такому разі ТзОВ «МайстерОК» зарплату не нараховуватиме, а сплатить за послуги аутстафінговій компанії.
Також звертаємо вашу увагу на те, що склад заробітної плати з метою податкового обліку, згідно з коментованим листом, слід визначати відповідно до Iнструкції №5. У коментованому листі так і сказано: «Розрахунок середньої заробітної плати проводиться відповідно до методики, встановленої п. 4 Iнструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за №114/8713 (далі — Iнструкція №5)». Чому це важливо — тому що досі податківці не роз'яснювали, яким саме документом треба користуватися з метою визначення фонду оплати праці, а ПКУ не дає на це запитання чіткої відповіді.
Крім того, у листі нагадується і про те, як визначити середню заробітну плату з розрахунку на 1 людино-годину. Можливо, малося на увазі, що при балансі робочого часу липня 168 годин середньогодинна зарплата повинна бути не менше 10,95 грн (690,00 грн х 2 : 168).
Богдана АНДРУЩАК, «Дебет-Кредит»