Лист Міністерства фінансів України від 18.05.2011 р. №31-07250-03-21/12670
Ми вже неодноразово наголошували на сторінках «ДК» на тому, що Iнструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. №59, яка викладена в новій редакції1, що набрала чинності з 11.04.2011 р., стосується лише відряджень працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Проте, на думку Мінфіна, з урахуванням норм пп. 140.1.7 ПКУ, це стосується не лише бюджетників, але й усіх інших юридичних осіб, що є платниками податку на прибуток підприємств.
Зазначеним пунктом ПКУ визначається склад витрат на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах або є членами керівних органів платника податку на прибуток підприємств. Серед цих витрат у Кодексі названо фактичні витрати відрядженої особи на обов'язкове страхування.
Згідно з п. 15 розділу III Iнструкції №59, якщо в державі, до якої відряджається страхувальник, медична допомога надається іноземним громадянам безоплатно, вартість страхового поліса не відшкодовується. Відповідно до зазначеної Iнструкції інформація про надання медичних послуг громадянам України за кордоном та про держави, при відрядженні до яких громадянам України надається невідкладна медична допомога на безоплатній основі, розміщується на офіційних веб-сайтах Міністерства закордонних справ України та Міністерства охорони здоров'я України.
Так, наприклад, на сайті МЗС розміщено2 зазначену інформацію станом на грудень 2009 р.
1 Наказ Міністерства фінансів України від 17.03.2011 р. №362.
2 Веб-сторінка: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/8156.htm.
Тож, керуючись точкою зору Мінфіну і враховуючи зазначену норму Кодексу, при віднесенні до складу витрат у податковому обліку витрат на страхування відряджених працівників усім платникам податку необхідно перевіряти обов'язковий характер страхування в закордонному відрядженні. У разі якщо страхування не є обов'язковим, на наш погляд, витрати на таке страхування в податковому обліку не визнаються. Наприклад, Казахстан є в переліку країн, де невідкладну медичну допомогу може бути надано на безоплатній основі, а це означає, що витрати на страхування відряджених працівників краще до складу витрат у податковому обліку не включати, бо при перевірці довести їх доцільність буде дуже важко.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор