Лист Мінпраці від 07.04.2011 р. №77/13/133-11
Мінпраці нагадує, як правильно оформити перенесення робочих днів у зв'язку з державними святами і неробочими днями (у дні релігійних свят), установленими ст. 73 КЗпП.
Відомо, що згідно зі ст. 67 КЗпП, якщо святковий або неробочий день припадає на вихідний день, то вихідний день переноситься на наступний після такого святкового або неробочого дня день. Ця норма обов'язкова для виконання, а тому не потребує окремих розпоряджень з боку працедавця (хоча наказ і у такому разі зайвим не буде).
Періодично своїми листами Мінпраці рекомендує працедавцям зробити вихідними днями робочі дні, найближчі до таких свят. Замість таких створених працедавцем вихідних днів, щоб не обмежувати права працівників і не порушувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством або колективним договором (ст. 50 КЗпП), одночасно Мінпраці рекомендувало зробити таку саму кількість вихідних днів робочими.
Наприклад, у випадку зі святом 8 Березня 2011 р. Мінпраці рекомендувало перенести робочий день з 7 березня 2011 р., який був понеділком, на наступну суботу, 12 березня 2011 р. Працівники працедавців, які прислухалися до цих рекомендацій, отримали можливість відпочивати три вихідні дні (5, 6, 7 березня) і один святковий день — 8 березня, з подальшим відпрацюванням нового вихідного дня, що утворився, у «старий» вихідний, 12 березня.
Проте, оскільки листи Мінпраці не є нормативно-правовими актами, а мають лише рекомендаційний характер, то самі собою вони встановлювати перенесення робочих днів не можуть. I працедавцеві для того, щоб підтвердити режим роботи підприємства і правильність нарахування зарплати, слід видати свій наказ (розпорядження) із зазначенням процедури перенесення робочих днів і відповідного коригування графіків виходів на роботу.
При цьому слід враховувати, що режим роботи в новий робочий день, що утворився таким чином, повинен відповідати режиму роботи того дня, за який проводиться відпрацювання. Наприклад, якщо повернутися до випадку перенесення робочого дня з 7 на 12 березня: відомо, що відповідно до ст. 53 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи всіх категорій працівників, крім тих, кому ст. 51 КЗпП і так встановлено скорочений робочий день, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Тому робочий день, установлений 12 березня за 7 березня, також має бути скорочено на одну годину для всіх працівників, крім тих, що працюють в режимі робочого дня, скороченого на підставах, визначених ст. 53 КЗпП.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»