Лист ДПАУ від 05.04.2011 р. №6506/6/17-0715
Після набрання чинності ПКУ з 1 січня 2011 року нормою цього документа було розставлення крапок у питанні про оподаткування доходів нерезидентів. Нагадуємо, що за час дії Закону про доходи ставки оподаткування доходів резидентів і нерезидентів дуже різнилися, бути резидентом з метою оподаткування було вигідніше, а довести статус резидента України іноземцем було досить клопітно. До того ж ДПАУ різко, і навіть «заднім числом», змінювала свої роз'яснення з приводу того, який розмір ставки ПДФО застосовувати до доходу іноземців-фізосіб, що призвело навіть до протестів з боку іноземних представництв та неприбуткових організацій в Україні.
Наразі усі спірні питання начебто знято. Є пп. 170.10.1 ПКУ, який говорить: «Доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів)». Тобто в разі отримання такого доходу як зарплата іноземцю статус резидента вже не потрібен, адже пільг з ПДФО він не дає. Якщо іноземець визначить свій статус як резидент України, на нього покладається додатковий обов'язок — він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначити доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи (пп. 170.10.4 ПКУ).
Однак для деяких іноземців отримання статусу резидента все ще є актуальним. Зрозуміло, що не йдеться про працівників. Стосовно такого доходу, як зарплата, жодних відмінностей у порядку і ставці ПДФО між резидентами і нерезидентами України немає. А де ж визначення статусу резидента ще зустрічається? Наприклад, при отриманні спадщини або відчуженні нерухомості, а також при наданні нерухомості в оренду.
Так, згідно із пп. 170.1.3 ПКУ нерухомість, що належить фізичній особі — нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу — підприємця або юридичну особу — резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку. Дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості, що здійснюються фізичними особами — нерезидентами, оподатковується в порядку, встановленому для резидентів, за ставками, визначеними в пункті 167.1 ПКУ, тобто 15% (п. 172.9 ПКУ), а не за пільговими ставками, встановленими п. 172.1 — 172.3 ПКУ для резидентів (0% — 5%). Те саме стосується і продажу такого рухомого майна, як легковий автомобіль, мотоцикл, моторолер — для резидентів пунктами 173.1 — 173.2 встановлено нижчі ставки ПДФО, ніж для нерезидентів п. 173.6. При отриманні спадщини від резидента спадкоємець-нерезидент за пп. 174.2.3 ПКУ сплачує ПДФО 15% незалежно від ступеня споріднення зі спадкодавцем, на відміну від резидента-спадкоємця, який має сплатити за пп. 174.2.1 0% ПДФО або 5% за пп. 174.2.2.
Отже, в деяких випадках бути резидентом України з метою сплати ПДФО за меншою ставкою вигідніше, ніж бути нерезидентом. I іноземці продовжують отримувати статус резидента. Те, як отримати такий статус, прописує пп. 14.1.213 ПКУ, і ДПАУ процитувала підстави для отримання резидентського статусу, наведені у цьому підпункті, у коментованому листі повністю.
Крім того, у коментованому листі ДПАУ також нагадує, що:
1) видана іноземцю посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні, тому не може бути документом, який свідчить про резидентський статус платника податку в Україні. Отже, іноземець має документально підтвердити факт свого проживання (перебування на території України понад 183 дні протягом календарного року). Підтвердити це можна різними шляхами. Наприклад, довідкою з місця роботи про те, що протягом необхідного часу іноземець працював на території України. У разі, якщо іноземець є громадянином країни, з якою в України встановлено візовий режим в'їзду-виїзду, відміткою у паспорті тощо;
2) ПКУ, на відміну від Закону про доходи, не містить норми щодо необхідності одержання іноземцями від податкових органів документів, що підтверджують статус резидента України. Отже, на відміну від минулого 2010 року, надання документів, які підтверджують будь-яку з підстав, перелічених у пп. 14.1.213 ПКУ, що дають право іноземцям на резидентський статус, є підставою вважати такого іноземця резидентом України;
3) оскільки нотаріус є особою, відповідальною за перевірку правильності сплати податку фізичною особою — іноземцем, то обов'язок визначення статусу резидента України у платника податку — іноземця покладається на нотаріуса, що посвідчує договори дарування, купівлі-продажу майна, видає свідоцтво про спадщину.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»