Лист ДПАУ від 18.03.2011 р. №5419/6/29-7015/278
«ДК» №24/2011, ми вже коментували думку НБУ щодо аналогічного питання. Там, зокрема, зазначалося, що строк, протягом якого може бути накладено штраф за порушення норм готівкового обігу, становить 3 роки. У листі ДПАУ від 18.03.2011 р. №5419/6/29-7015/278, який ми коментуємо, також червоною ниткою проходить аналогічний висновок: обмеження строків застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівкового обігу, яке передбачено ст. 250 ГКУ1, не поширюється на фінансові санкції у виді штрафу, що їх застосовують органи ДПС до суб'єктів господарювання за порушення вимог Порядку ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 (далі — Порядок №637).
Правда, аргументи, які наводять Нацбанк та ДПАУ у своїх листах, різні. Якщо НБУ посилається на доповнення ст. 250 ГКУ з 01.01.2011 р. новою ч. 2, де зазначено, що обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій, які можуть бути застосовані до СГ, зазначене в ч. 1 цієї ж статті, не поширюються на штрафи, розмір і порядок стягнення яких визначено ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДПС та митні органи. Тобто це автоматично продовжує строк, протягом якого накладаються штрафи за касові порушення, до 3 років за ПКУ. Така думка НБУ.
ДПАУ також посилається на ГКУ, але на ст. 4, де зазначено, що не є предметом регулювання ГКУ, зокрема «...фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів...». Тобто штрафні санкції, які передбачені п. 7.3 Порядку №637 і які мають застосовуватися у разі виявлення порушень ведення операцій з готівкою на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України, а саме Указом Президента від 12.06.95 р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», чомусь вважаються фінансовими відносинами, на які норми ГКУ не поширюються, а не штрафом як адміністративно-господарською санкцією в розумінні ст. 241 ГКУ. Нагадаємо, що відповідно до ч. 1 ст. 241 ГКУ адміністративно-господарський штраф — це «грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності». Отже, можна підсумувати, що аргументи, наведені ДПАУ в коментованому листі для незастосування обмежень, передбачених ст. 250 ГКУ, до нарахування штрафних санкцій за касові порушення, не є переконливими. Як цікаво виходить — два державні органи одне і те саме питання роз'яснюють по-різному. Можна зробити висновок, що не таке це вже й однозначне питання і, можливо, варто звернутися ще до якихось компетентних органів за роз'ясненнями.
Також коментований лист вкотре нагадує, що в разі неоприбуткування готівки (неповного і/або несвоєчасного) в касі до порушників застосовується штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Під оприбуткуванням готівки слід розуміти проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Якщо йдеться про підприємця (а ми пам'ятаємо, що у нього каси немає), то у нього під оприбуткуванням слід розуміти запис до книги обліку доходів і витрат. Це за умови, що така ФОП здійснює свою діяльність без РРО з дотриманням вимог ст. 9 Закону про РРО2.
У разі застосування РРО облік готівки для початку має вестися в КОРО на підставі фіскальних звітів РРО.
1 6 місяців з дня виявлення факту порушення, але не пізніш як через один рік із дня самого порушення.
2 Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Галина БЕДНАРЧУК, «Дебет-Кредит»