Лист ФСС з ТВП від 13.05.2011 р. №04-29-1157
Стаття 34 КЗпП визначає простій як зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Згідно зі статтею 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (колективним договором може бути визначено вищий розмір).
Маємо лист ФСС з ТВП, де зазначено, що лікарняні за час простою оплачуються за робочі дні (години) за графіком роботи цих працівників, що пропущені через хворобу.
Немає обмеження щодо включення до виплат, з яких розраховується середня зарплата, 2/3 тарифної ставки, з якої оплачується простій не з вини працівника. Якщо дотримуватися букви цього листа, то середньоденну зарплату рахуємо як звичайно, тобто в порядку, визначеному Постановою КМУ від 26.09.2001 р. №12661. А от як взнати графік роботи працівника під час простою?
1 Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266.
У листі Міністерства праці від 23.10.2007 р. №257/06/187-07 зазначено, що на час простою не з вини працівника оформлюється акт простою (фіксуються причини, які зумовили зупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу. Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі. Крім того, в цьому листі зазначено, що питання необхідності присутності або відсутності на роботі працівників у разі простою може бути вирішено у Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Тобто на підприємстві мають бути встановлені режим роботи, норма робочого часу, яку працівники повинні відпрацювати, і графік виходів на роботу. Якщо створюється ситуація, коли робота неможлива (зупиняється) не з вини працівника, наказом керівника раніше встановлені робочі дні за графіком працівника оплачуються із розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). При цьому керівник підприємства або окремим наказом, або у Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства може визначити ті категорії працівників, присутність яких на робочому місці під час простою обов'язкова, і ті категорії працівників, які під час простою можуть не виходити на робоче місце. Оплата вимушеного простою усіх категорій таких працівників буде однаковою.
Саме такий, визначений графіком роботи працівників, робочий час оплачуватиметься у разі тимчасової втрати працівником працездатності.
Приклад 1 Не з вини працівників сталася поломка високотехнологічного обладнання, ремонт триває 2 місяці. Один з працівників приніс листок непрацездатності. Оплачується час простою в розмірі 2/3 тарифної ставки — 150 грн на день1 (умовно), середньоденна зарплата (яка враховує доплати і премії) згідно з Постановою №1266 — 400 грн на день. Оплата періоду тимчасової втрати працездатності відбуватиметься, згідно із коментованим листом, із розрахунку 400,00 грн за кожен робочий день за графіком працівника.
1 Посадовий оклад 4500 грн; середньоденна зарплата, розрахована з окладу, при 20 р. д. — 225 грн (4500 : 20); 2/3 посадового окладу становитиме 150 грн (225 х 2/3).
(Але увага! I простій, і перебування на лікарняному повинні бути задокументовані в табелі обліку робочого часу, і простій повинен бути відображений хоча б у статзвітності.)
Зазначимо, що раніше ФСС з ТВП висловлював і іншу точку зору, пропонуючи оплатити лікарняний в розмірі 2/3 тарифної ставки. Така думка наводилася у листах від 19.03.2009 р. №51/18/99-09 та від 05.06.2008 р. №138/18/99-09, але ці листи були оскаржені листом Міністерства юстиції України від 23.10.2009 р. №13681-0-33-09-21.
Нагадаємо, що згідно з п. 3 Порядку №1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайнятість підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.
Відповідно до пп. 2.2.12 Iнструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. №5, оплата простоїв не з вини працівника входить до складу фонду додаткової заробітної плати, а отже, оплата часу простою підлягає оподаткуванню ЄСВ.
Усі виплати, з яких сплачено страхові внески, в тому числі оплата простоїв не з вини працівника, враховуються при обчисленні середньої зарплати для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця у межах максимальної величини в тому місяці, в якому їх було нараховано.
Час простою з розрахункового періоду також не виключається.
Приклад 2 На підприємстві «Радогаст», де працює майбутня мама Лемішка I. В., зафіксовано простій тривалістю 2 місяці (квітень та травень 2011 року). За час простою оплачено 2/3 тарифної ставки (1125 грн), що становить 750,00 грн. Місячна зарплата працівниці з урахуванням доплат за виробничі показники — 3000,00 грн (за грудень 2010 року, січень, лютий та березень 2011 року). Працівниця подає лікарняний у зв'язку з вагітністю та пологами з 1 червня 2011 року. Середньоденна зарплата становитиме 73,77 грн (3000,00 х 4 + 750,00 х 2) : 183 к. д. Сума допомоги по вагітності та пологах за 126 к. д. становитиме 9295,02 грн.
Богдана АНДРУЩАК, «Дебет-Кредит»