Коментар

Лист ДПАУ від 27.04.2011 р. №11976/7/16-1517-15

Пункт 189.9 ПКУ прирівнює до операцій постачання ліквідацію за самостійним рішенням платника ПДВ основних виробничих або невиробничих фондів, безоплатну передачу неплатникам ПДВ та переведення необоротних активів до складу невиробничих фондів. Причому базою оподаткування такої операції буде звичайна ціна, що діє на момент такого постачання. Водночас п. 188.1 ПКУ обчислює базу обкладення ПДВ при постачанні необоротних активів виходячи з їх балансової вартості на момент постачання. Проте останній абзац п. 188.1 ПКУ говорить про те, що «...у випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу...». Отже, при ліквідації ОЗ, переведенні до складу невиробничих, безоплатній передачі неплатнику нараховуватиметься ПДВ за звичайними цінами, які, своєю чергою, визначаються за нормами п. 1.20 Закону про прибуток.

Але це правило має винятки. Операції з ліквідації ОЗ не підпадатимуть під визначення «постачання», якщо:

1) ліквідація пов'язана зі знищенням або зруйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили;

2) в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів;

3) коли платник податку подає органу ДПС відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

I якщо в перших двох випадках такі обставини мають бути засвідчені актом Торговельно-промислової палати (обставини непереборної сили) чи актом міліції (викрадення), то в разі самостійної ліквідації достатньо надати при перевірці документ про знищення, розібрання та перетворення ОЗ в інший спосіб. Причому з документа має випливати, що такий ОЗ не може бути використано за його первісним призначенням. I тільки це буде підставою не нараховувати ПДВ за такою операцією.

Від себе додамо, що п. 189.10 ПКУ звільняє операції з ліквідації ОЗ від обкладення ПДВ у разі, якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи, які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника.

Подібна норма щодо механізму нарахування ПДВ при ліквідації ОЗ містилася в п. 4.9 Закону про ПДВ. Одразу зазначимо, що п. 4.9 Закону про ПДВ містив дещо інший механізм визначення бази оподаткування: базою оподаткування ОЗ були звичайні ціни на момент їх ліквідації, а для ОЗ групи 1 — звичайні ціни, але не менші за їх балансову вартість. Тож будьте уважні, з 01.01.2011 р. при ліквідації ОЗ без обґрунтування неможливості первісного функціонального використання ПДВ нараховується виключно за звичайними цінами, без будь-яких прив'язок до груп ОЗ чи до балансової вартості конкретних об'єктів!

Як бачимо, і п. 4.9 Закону про ПДВ, і абз. 2 п. 189.9 ПКУ прив'язують ненарахування ПДВ при ліквідації ОЗ до наявності документа, що свідчить про неможливість його застосування за первісним призначенням. Проте немає жодного уточнення, яку форму повинен мати такий документ, якою має бути аргументація, що ОЗ не може бути використано за первісним призначенням. У період дії Закону про ПДВ склалася така практика: документами, що підтверджують неможливість використання ОЗ за первісним призначенням, були акти на списання, висновки експертної комісії щодо неможливості використання ОЗ за первісним призначенням унаслідок невідповідності існуючим технічним чи експлуатаційним нормам або неможливості здійснення ремонту у зв'язку з відсутністю запасних частин, які вже не виробляються, чи економічне обґрунтування недоцільності проведення такого ремонту.

ПКУ також не містить чіткого визначення, яким має бути документ, що супроводжує ліквідацію ОЗ. Норма п. 44.1 ПКУ вимагає «...вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту».

На нашу думку, як і раніше, у разі ліквідації ОЗ за самостійним рішенням, щоб не нараховувати ПДВ, варто мати висновки експертної комісії підприємства про неможливість подальшого використання, акти на списання¹.

¹ Типова форма №ОЗ-3, затверджена наказом Мінстату України від 29.12.95 р. №352.

Приклад Підприємство за самостійним рішенням ліквідує комп'ютер, залишкова (балансова) вартість — 1500 грн, накопичена амортизація — 2500 грн. Причина ліквідації — вийшла з ладу деталь, виробництво якої припинено, ремонт та заміна деталі доцільності не мають. Є акт на списання та висновок експертної комісії про неможливість використання ОЗ за первісним призначенням.

Бухгалтерський та податковий облік ліквідації ОЗ за самостійним рішенням

Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»