Лист Мінпраці від 03.03.2011 р. №162/13/84-11
Незабаром літо, а отже, час відпусток. Мінпраці в коментованому листі роз'яснює, хто має право на відпустку за ненормований робочий день.
Мінпраці наказом від 10 жовтня 1997 р. №7 затвердило Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (далі — Рекомендації №7).
Ненормований робочий день (п. 1 Методрекомендацій №7) — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Згідно з п. 2 ст. 8 Закону «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам з ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Нагадаємо, що згідно з п. 5 вищезгаданих Рекомендацій №7 ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватися для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:
1) осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
2) осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
3) осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
Пункт 8 Рекомендацій №7 прописує, що додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно до часу, відпрацьованого на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.
Приклад 1 Головному бухгалтеру ДП «Монтажник» Богдан С. Б. надається відпустка за період з 1 квітня 2010 року до 31 березня 2011 року. За цей час Богдан С. Б. працювала з 1 квітня до 30 вересня 2010 р. на посаді економіста (колдоговором визначено для цієї посади 5 календарних днів відпустки за ненормований робочий час) та з 1 жовтня 2010 року до 31 березня 2011 року — на посаді головного бухгалтера (колдоговором визначено для цієї посади 7 календарних днів додаткової відпустки). Визначаємо тривалість додаткової відпустки:
за час роботи економістом: 6 : 12 х 5 = 2,5 к. д.;
за час роботи головним бухгалтером: 6 : 12 х 7 + 3,5 к. д.;
тривалість додаткової відпустки — 6 к. д. (2,5 к. д. + 3,5 к. д.).
Сумісництво і ненормований робочий день. Сумісництво1 визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи на іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина за наймом. Якщо працівник після закінчення роботи за основною посадою відразу приступає до виконання роботи за сумісництвом в одній установі, тобто в нього немає можливості періодично виконувати основну роботу понад встановлену тривалість робочого часу, то немає підстав для встановлення йому ненормованого робочого дня за основним місцем роботи. Відповідно він не має права й на отримання додаткової відпустки.
1 Відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних установ, організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну від 28.06.93 р. №43.
Якщо працівник працює на умовах неповного робочого дня, права на додаткову відпустку він не матиме, оскільки це передбачено абз. 2 п. 2 Рекомендацій №7.
Якщо ж працівник працює на умовах неповного робочого тижня, право на таку відпустку (пропорційно до відпрацьованого часу) працівник має.
Приклад 2 Маланяк М. I. працює економістом на умовах неповного робочого тижня (4 дні на тиждень). Згідно з колективним договором для цієї посади передбачено 5 днів додаткової відпустки у зв'язку із ненормованим робочим днем. У розрахунковому періоді працівниця відпрацювала 200 робочих днів (за умови повного робочого часу тривалість робочого часу становить 250 р. д.). Тривалість відпустки — 4 к. д. (200 : 250) х 5 к. д.
Якщо працівникові не встановлено ненормований робочий день за колдоговором, робота в надурочний час повинна оплачуватися в подвійному розмірі за кожну годину понад встановлену законодавством норму, що передбачено ст. 106 КЗпП. Це має бути відображено у відповідному наказі.
Оскільки відпустка за ненормований робочий день є щорічною (п. 1 ст. 4 Закону про відпустки), то право на неї зберігається у разі, якщо вона не була використана протягом року, і відповідно за неї виплачується компенсація при звільненні (ст. 24 Закону про відпустки).
Звертаємо увагу, що, крім роз'яснень про відпустки за ненормований робочий день, у коментованому листі згадуються й особливості оплати праці медичних і науково-педагогічних працівників.
Богдана АНДРУЩАК, «Дебет-Кредит»