Коментар

Лист Міністерства фінансів України від 10.01.2011 р. №31-34020-07-27/382

Огляд листів Мінфіну

Мінфін роз'яснив окремі питання обліку ПДВ у бухгалтерському обліку, а також відображення активів у фінансовій звітності. Розгляньмо їх докладніше.

ПДВ при умовному продажу

Важливе питання стосовно відображення умовного продажу в момент анулювання свідоцтва платника ПДВ було висвітлено в листі Мінфіну від 02.03.2011 р. №31-34020-07-25/5805 (див. у «ДК» №17-18/2011), який ми й розглянемо у першу чергу.

Необхідність здійснення умовного продажу щодо залишків запасів (товарів) та необоротних активів, при придбанні яких суми ПДВ були включені до ПК, і нарахування у зв'язку з цим податкових зобов'язань з ПДВ обумовлені п. 184.7 ПКУ. Звертаємо увагу, що такі податкові зобов'язання на підставі зазначеного пункту ПКУ платник податку має нарахувати не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації (виходячи зі звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів¹), крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Але за п. 184.5 ПКУ з моменту анулювання реєстрації платника податку така особа позбавляється, зокрема, права на віднесення сум податку до податкового кредиту. Як бачимо, нараховані податкові зобов'язання не будуть відшкодовані, тому їх можна віднести до сум непрямих податків, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням запасів або основних засобів, які не відшкодовуються підприємству. А відповідно до п. 8 П(С)БО 7 «Основні засоби» і п. 9 П(С)БО 9 «Запаси» такі суми включаються до залишкової вартості основних засобів або до первісної вартості запасів.

З іншого боку, відображення в обліку нарахованих сум ПДВ при здійсненні умовного продажу не врегульовано Iнструкцією №141².

Мінфін цілком слушно зауважує, що такі ПЗ повинні збільшувати залишкову вартість необоротних активів або первісну вартість товарів (тут під товарами розуміємо всі запаси). Нарахування ПДВ відображається за кредитом субрахунка 641 «Розрахунки за податками» у кореспонденції з дебетом рахунків обліку відповідних товарів та необоротних активів, що залишилися.

Приклад ПП «Жоржинка» подало заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ 25.03.2011 р. Станом на цю дату на балансі підприємства рахувались основні засоби залишковою вартістю 50000 грн, запаси (рах. 201) на суму 125000 грн, товари (рах. 281) на суму 10000 грн. Звичайною ціною товарів вважаємо 11000 грн, а для основних засобів — їх залишкову вартість (умовно). Умовний продаж щодо цих активів було визнано 25.03.2011 р., і нараховано податкові зобов'язання з ПДВ (див. таблицю).

Бухгалтерські проведення при здійсненні умовного продажу

Щодо фінзвітності

Фінансові витрати. Облік фінансових витрат регулюється відповідними положеннями стандартів бухобліку. Відповідно до п. 4 П(С)БО 31 до фінвитрат можна віднести витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями) — крім тих, що капіталізуються. Капіталізація фінансових витрат — включення їх до собівартості кваліфікаційного активу. На допомогу бухгалтерам для обліку фінансових витрат Мінфіном було затверджено Методрекомендації №1300³, якими слід при цьому керуватися при визначенні фінансових витрат.

¹ Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни встановлено статтею 39 ПКУ, яка застосовуватиметься з 01.01.2013 р., до цієї дати діє п. 1.20 Закону про прибуток.

² Iнструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Мінфіну від 01.07.97 р. №141.

³ Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджені наказом Мінфіну від 01.11.2010 р. №1300.

Як зазначає Мінфін (лист від 10.01.2011 р. №31-34020-07-27/382, див. у «ДК» №17-18/2011), ґрунтуючись на відповідних стандартах бухобліку, сума коштів, витрачених на оплату фінансових витрат, може відображатись у різних рядках Звіту про рух грошових коштів (ф. №3) — залежно від напрямів фінансування, а саме:

1) у рядку 145 «Iнші витрачання» розділу I — якщо фінансові витрати пов'язані з виробництвом продукції з тривалим (суттєвим) операційним циклом і включаються до собівартості кваліфікаційного активу. У цьому разі такі витрати є витратами операційної діяльності;

2) у рядку 250 «Придбання необоротних активів» розділу II — якщо фінансові витрати включаються до вартості будівництва (створення, вирощування тощо) необоротних активів, тобто ці витрати є складовою інвестиційної діяльності;

3) у рядку 360 «Iнші платежі» розділу III — якщо фінансові витрати не включаються до собівартості кваліфікаційного активу. Таким чином, вони є витрачаннями, пов'язаними з фінансовою діяльністю.

Витрати на створення кваліфікаційного активу. Відповідно до П(С)БО 31 кваліфікаційним активом є актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Методрекомендації №1300 визначають, що суттєвим вважається час, який становить більше ніж 3 місяці. Тобто якщо відповідно до положень зазначеного стандарту та Методрекомендацій №1300 продукцію буде визнано кваліфікаційним активом, то, як роз'яснює Мінфін (лист від 16.02.2011 р. №31-34020-07-16/4220, див. у «ДК» №17-18/2011), фінансові витрати на його створення підлягатимуть капіталізації (докладніше — у «ДК» №50/2010).

Оприлюднення фінзвітності та виправлення помилок. Пунктом 4 ст. 14 Закону про бухоблік передбачено коло суб'єктів господарювання, які зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

Виявлені помилки виправляються відповідно до П(С)БО 6 — і це стосується не тільки тих госпсуб'єктів, які зазначені у ст. 14 Закону про бухоблік, але й усіх решта СГД. Отже, при виправленні помилок у фінзвітності слід мати на увазі, що:

1) помилки, допущені при складанні фінзвітності у попередніх роках, виправляються шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

2) виправлення помилок, які належать до попередніх періодів, потребує повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності;

3) факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів відображається у примітках до фінзвітності.

У своєму листі від 28.02.2011 р. №31-34010-07-25/5584 (див. у «ДК» №17-18/2011) Мінфін також нагадує, що повторне оприлюднення фінзвітності відбувається у тому самому порядку, в якому оприлюднювалися фінансові звіти, в яких виявлено помилку.

Надбавка за стаж

Якщо Положення про преміювання (яке може бути, наприклад, складовою колективного договору) передбачає винагороду (надбавку) за безперервний стаж роботи, то такі виплати можна віднести до складу інших компенсаційних та заохочувальних виплат, передбачених ст. 2 Закону про оплату праці¹ та пп. 2.3.2 Iнструкції №5².

¹ Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».

² Iнструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. №5.

З іншого боку, до поточних виплат працівникам за п. 5 П(С)БО 26 «Виплати працівникам» включаються, серед інших, премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом 12 місяців після закінчення періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, тощо. Такі виплати працівникам за роботу, виконану ними протягом звітного періоду, визнаються поточним зобов'язанням.

У зв'язку з цим Мінфін (лист від 07.02.2011 р. №31-34020-07-16/3217, див. у «ДК» №17-18/2011) роз'яснює, що в обліку розрахунки за виплатами працівникам, у тому числі про виплати надбавок за безперервний стаж роботи, відображаються проведеннями з кредиту рахунка 66 з одночасним визнанням відповідних витрат (витрат діяльності) залежно від дільниць, на яких зайняті працівники.

Наталія КУЦМІДА, «Дебет-Кредит»