Лист ФСС з ТВП від 01.03.2011 р. №01-16-345
Нагадаємо, що Закон про ЄСВ змінив механізм оплати лікарняних та декретних (див. «ДК» №1-2/2011). Зокрема, починаючи з 01.01.2011 р. оплата лікарняних, декретних та допомоги на поховання здійснюється у порядку фінансування коштами ФСС з ТВП. Тобто якщо у попередні роки допомога виплачувалася роботодавцем (з наступним зарахуванням коштів), то тепер він має дочекатися фінансування коштів від ФСС з ТВП і тільки потім виплатити їх працівникам. Фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень ФСС з ТВП у порядку, встановленому Постановою правління ФСС з ТВП від 22.12.2010 р. №26 (див. у «ДК» №7/2011). З 4 лютого 2011 р. (день, коли набрала чинності Постанова №26) ми маємо типову форму заяви-розрахунку, на підставі якої фондом здійснюється фінансування, та додаток до неї (див. зразок заповнення у «ДК» №7/2011). Заява містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. В додатку до заяви окремо розшифровується кожен окремий випадок, який фінансуватиме Фонд: П. I. Б., номер свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування працівника (!), номер листка непрацездатності, причина непрацездатності, період непрацездатності, кількість днів непрацездатності в загальній сумі й окремо днів, що припадають на кошти Фонду, загальна нарахована сума допомоги з виділенням суми допомоги, яка фінансується коштами Фонду.
Серед іншого, як бачимо, в додатку до заяви має бути зазначено номер свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — страхового свідоцтва) працівника. Відомо, що такі свідоцтва отримали далеко не всі українці. Тому ширилися чутки, що отримати фінансування від фонду буде неабиякою проблемою. Проте коментованим листом ФСС з ТВП розвіяв сумніви, роз'яснивши, що стаття 51 Закону №2240, яка визначає перелік документів, що є підставою для призначення матеріального забезпечення, не наводить страхове свідоцтво в переліку документів, які необхідні для отримання фінансування. Таким чином, відсутність страхового свідоцтва не може бути підставою для відмови в призначенні матеріального забезпечення застрахованій особі або відмови у фінансуванні страхувальника-роботодавця.
Щодо заповнення графи 3 зворотного боку заяви-розрахунку, то страхувальники можуть зазначати там номер облікової картки застрахованої особи. Згідно із п. 1.1 Порядку №22-21 це номер персональної облікової картки застрахованої особи, що відповідає:
а) ідентифікаційному номеру фізичної особи згідно з ДРФО;
1 Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. №22-2.
б) для осіб, які з релігійних переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку в паспорті:
— серії та номеру страхового свідоцтва (NNN XXXXXX — три літери, пробіл, шість цифр);
— серії та номеру паспорта (БКNNXXXXXX — «БК» — константа, що вказує на реєстрацію за паспортними даними; «NN» — дві українські літери серії паспорта (верхній регістр), «XXXXXX» — шість цифр номера паспорта (з ведучими нулями)), якщо в особи, яка відмовилася від ідентифікаційного номера, немає страхового свідоцтва;
в) серії та номеру документа, що засвідчує особу, — для осіб, які не є громадянами України, але працюють на території України та не мають ідентифікаційного номера.
Наталія КАТЕРИНЕЦЬ, «Дебет-Кредит»