Лист ДПАУ від 14.02.2011 р. №4019/7/15-0117
ДПАУ змушує взяти під сумнів справедливість приказки «краще пізно, ніж ніколи». Її роз'яснення стосовно порядку, за яким відбувався розподіл єдиного податку (далі — ЄП) після 1 січня, не на руку ні тим платникам, які сплачували 43% від ЄП згідно з вимогами нормативних актів (ч. 3 п. 1 підрозділу 8 Перехідних положень ПКУ, постановою КМУ від 27.12.2010 р. №11961), ні тим, які діяли всупереч, сплачуючи ЄП «по-старому» — у повній сумі.
Нагадаємо «витоки» проблеми. Iз дня набрання чинності Податковим кодексом (з 1 січня 2011 року) і до внесення змін до розділу XIV ПКУ в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ №7272 мав застосовуватися з урахуванням деяких особливостей. Зокрема, платники ЄП — і юридичні, і фізичні особи:
1) здійснюють нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцстрахування (далі — ЄСВ) у порядку, визначеному Законом №24643 (ч. 2 п. 1 підрозділу 8 Перехідних положень ПКУ);
1 Зміни до Постанови КМУ від 16.03.2000 р. №507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727» було внесено постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1196.
2 Указ Президента України від 03.07.98 р. №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами).
3 Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
2) сплачують ЄП «на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку..., що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу...1». При цьому розподіл коштів ЄП на соцстрахування та/або до ПФУ Державним казначейством України не здійснюється (підрозділ 8 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі — ПКУ).
Отже, за звітні періоди 2011 року (за січень, лютий тощо) сплата соцвнесків мала відбуватися ВИКЛЮЧНО згідно із Законом №2464 (як сплачують звичайні роботодавці — нарахування та відрахування з фонду оплати праці), а сплата ЄП виключно в розмірі 43% від ставки ЄП (для підприємців) або суми нарахованого ЄП за ставками 6% або 10% — для підприємств. Це згідно з чинним законодавством.
Зрозуміло, що частина платників ЄП (хто згідно із рекомендаціями податкових інспекторів на місцях, хто, просто не повіривши своєму щастю) продовжували платити повну суму ЄП незважаючи на те, що згідно із нормативними актами, які набрали чинності з 1 січня, зарахування частини сплаченого ЄП у рахунок сплати соцвнесків не передбачено. Проте частина спрощенців все-таки вчинила згідно із нововведеннями, сплативши тільки 43% від ЄП.
Як це не дивно, «попали» і перші, і другі. Пояснімо чому. Як випливає з роз'яснення ДПАУ, рахунки для сплати ЄП «по-новому» були відкриті тільки 7 лютого. А до цієї сакральної дати діяли старі рахунки та старий спосіб розподілу ЄП (ці рахунки були «розподільчими»). Тобто суми, сплачені до 7 лютого на рахунки за кодами 16050100 та 16050200, було розподілено: 43% — до місцевих бюджетів, 57% — до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно ті, хто до 7 лютого сплатив ЄП у повній сумі, мають переплату на рахунках фондів соцстрахування (ПФУ) в розмірі 57% від сплаченої суми ЄП.
Це стосується:
1) підприємців, які в повній сумі сплатили ЄП за лютий та березень (до 7 лютого) на рахунок за кодом 16050200);
2) юросіб, які «встигли» до 7 лютого сплатити ЄП за січень у повній сумі на рахунок за кодом 16050100).
У вищезазначених категорій, станом на 07.02, числиться переплата за соцвнесками в розмірі 57% від суми сплаченого ЄП. У листі ПФУ, ДПАУ від 14.02.2011 р. №263/04-20, №3986/7/19-0117/165 (відповідно) ці держоргани зобов'язали управління ПФУ зарахувати суми переплати до рахунка сплати пенсійних внесків. Щоправда, який у цьому сенс для платників, виходячи із введення ЄСВ — незрозуміло.
Ті, хто платив до 7 лютого тільки 43% від ЄП, мають недоплату ЄП, оскільки 57% від сплачених сум Держказначейство всупереч вимогам нормативних актів перерахувало на рахунки фондів соцстрахування.
Це стосується:
1) підприємців, які сплатили ЄП за лютий та за березень (до 7 лютого) на рахунок за кодом 16050200) у розмірі 43% від ставки ЄП;
2) юридичних осіб, які до 7 лютого сплатили тільки 43% від суми ЄП, нарахованої за січень, на рахунок за кодом 16050100)2.
1 Крім ЄП, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року.
2 Увага! Це не стосується сум ЄП, сплачених юрособами в січні за грудень 2010 року!
У цих категоріях, станом на 07.02, числиться переплата за соцвнесками у розмірі 57% від суми сплаченого ЄП та недоплата на рахунку ЄП у такому самому розмірі.
Приклад 1 Підприємство — платник ЄП за ставкою 10% отримало за січень виручку в розмірі 10000 грн. Сума ЄП за січень становить 1000 грн.
Підприємство сплатило 43% від нарахованої суми ЄП (430 грн) 5 лютого.
Зі сплачених сум Держказначейство перерахувало:
— 184,90 грн (43% від 430 грн) на рахунок місцевого бюджету;
— 245,10 грн (57% від 430 грн) на рахунок соцфондів.
Отже, маємо недоїмку з ЄП у сумі 245,10 грн та переплату соцвнесків в розмірі 245,10 грн.
Приклад 2 Підприємець — платник ЄП за ставкою 200 грн заплатив у січні за лютий 86 грн (43% від ставки ЄП).
Зі сплачених сум Держказначейство перерахувало:
— 36,98 грн (43% від 86 грн) на рахунок місцевого бюджету;
— 49,02 грн (57% від 86 грн) на рахунок соцфондів.
Отже, маємо недоїмку з ЄП у сумі 49,02 грн та переплату соцвнесків у розмірі 49,02 грн. Чи можна буде суму, що надійшла на рахунки соцфондів (49,02 грн), урахувати в рахунок сплати ЄСВ, — питання, на яке відповіді наразі немає.
У коментованому листі ДПАУ рекомендує самостійно доплатити суму недоїмки ЄП на такі рахунки, відкриті за кодом бюджетної класифікації:
— 18050300 для платників-юросіб;
— 18050400 для платників-фізосіб.
На ці ж рахунки перераховується ЄП, що підлягає сплаті після 7 лютого (у розмірі 43% від нарахованих сум для юросіб або від ставки ЄП для підприємців).
Увага! У разі наявності заборгованості з ЄП станом на 07.02.2011 р. (наприклад, заборгованість за періоди 2010 року) кошти, спрямовані в рахунок її погашення, повинні сплачуватися на розподільчі рахунки, відкриті за кодами бюджетної класифікації 18050100 (для юросіб) та 18050200 (для фізосіб), які за економічним змістом є аналогами кодів 16050100 та 16050200, оскільки ці кошти підлягають розподілу за нормативно встановленими пропорціями до місцевого бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які діяли в період виникнення цього боргу.
Наталія КАТЕРИНЕЦЬ, «Дебет-Кредит»